Анрі Вернс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анрі Вернс
Henri Vernes
Ім'я при народженні Charles-Henri-Jean Dewisme
Псевдо Гастон Богарт,
Кол У. Богар,
Жак Коломбо,
Роберт Девідс,
Герцогиня Голідей,
С. Рейнес,
Пат Річмонд,
Жак Сейр,
Лью Шеннон,
Рей Стівенс,
Анрі Вернс
Народився 16 жовтня 1918(1918-10-16) (101 рік)
Ат, Бельгія
Громадянство Бельгія Бельгія
Діяльність письменник
Мова творів французька
Роки активності 1944-наш час
Жанр наукова фантастика, пригоди
Magnum opus Серія пригод Боба Морана (з 1953 р.)
Діти Паола

Анрі Вернс , також Шарль-Анрі-Жан Дьюїзм[1] (фр. Henri Vernes, Charles-Henri-Jean Dewisme, 16 жовтня 1918(19181016), Ат, Бельгія) — сучасний бельгійський письменник-фантаст французького походження. У 1953 році створив персонажа Боба Морана (фр. Bob Morane). Анрі Вернс є автором 260 пригодницьких романів, переважно з науково-фантастичною складовою, дія яких відбувається по всьому світу, або навіть у паралельних всесвітах (цикл d'Ananké) чи в часовому вимірі (Цикл часу (фр. le Cycle du Temps)).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Анрі Вернс (справжнє імя - Шарль-Анрі-Жан Дьюїзм) 16 жовтня 1918 року в Ат (Бельгія). Після розлучення батьків жив в Турне, де його виховували бабуся та дідусь.

Під час Другої світової війни він долучився до Опору. Також під час війни він опублікував під своїм справжнім іменем перший роман під назвою «Відчинені двері» (фр. La Porte ouverte), другий роман «Прекрасна ніч для мертвого чоловіка» (фр. La Belle Nuit pour un homme mort) - у 1949 році.

У 1950-х роках, будучи журналістом-фрілансером, був рекомендований директору видавництва Marabout Жану-Жак Шелленсу, який запустив нову серію книг для молоді. Так народився серіал про героя Боба Морана. Перша книга серії «Долина інфарналу» (фр. La Vallée infernale) вийшла у 1952 році і зазнала успіху. Це був початок циклу, який охопив більше 200 пригодницьких романів. Пригоди Боба Морана були адаптовані в коміксах, телевізійних серіалах, анімації та відеоіграх.

Анрі Вернс також писав інші романи та численні статті як журналіст під різними псевдонімами, наприклад, Жак Коломбо (серіал для дорослих DON), Кол У. Богар, Гастон Богарт, Роберт Девідс, Герцогиня Голідей, К. Рейнес, Жак Сейр, Шеннон Лью, Рей Стівенс, а також під його справжнім іменем.

У 2011 році Анрі Вернс передав свої архіви державним архівам в Турне: видання іноземних мов Боба Морана, плакати, листи читачів, машинописи, статті у пресі тощо.

У 2012 році він опублікував свою автобіографію «Мемуари» (Мемуари), видану видавництвом Jourdan.

Творчість[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Jacques Dieu, Bob Morane et Henri Vernes, Glénat, 1990
  • Francis Valéry, Bob Morane, Car rien n'a d'importance, 1994
  • Bernard Marle, Bob Morane et Henri Vernes : Un double phénomène, IDE, 1995
  • Stéphane Caulwaerts et Yann, Henri Vernes : À propos de 50 ans d'aventures, À propos, 2003
  • Daniel Fano, Henri Vernes et Bob Morane : Une double vie d'aventures, coll. « Escale des lettres », Le Castor astral, 2007
  • Roger Maudhuy, préface de La Belle Nuit pour un homme mort, Lucien Souny, 2007
  • Jacques Pessis, « Henri Vernes, une vie d'aventures », Le Figaro,‎ 18 octobre 2018

AFP / La Croix, « A 100 ans, le père de Bob Morane garde intact le plaisir de vivre », La Croix,‎ 16 octobre 2018

  • Jean-Claude Vantroyen, « Littérature : Henri Vernes était reçu lundi à l’Académie - « Bob Morane me faisait cauchemarder » », Le Soir,‎ 18 octobre 2016
  • François Houde, « Bob Morane reste en suspens. Un litige entre Henri Vernes et son éditeur européen est à l'origine de la décision de Bryan Perro », Le Nouvelliste,‎ 21 octobre 2014
  • Pierre Dharréville et Henri Vernes, « Dans l'aventure, depuis cinquante ans. Bande dessinée. *Entretien avec Henri Vernes, le créateur de Bob Morane. Il porte sur son héros un regard amusé et explique comment il s'est adapté aux évolutions de la société. », L'Humanité,‎ 5 juillet 2003
  • Xavier Houssin et Henri Vernes, « Rencontre. Henri Vernes « Bob Morane est beaucoup trop parfait » », Le Monde des Livres,‎ 7 décembre 2007
  • Olivier Van Vaerenbergh, « Henri Vernes, héros d'un siècle », Le Vif / L'Express,‎ 11 octobre 2018
  • Caroline Delage, « Les Morane père et fils », L'Express,‎ 9 août 2001

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Son pseudonyme était originellement Henri Vernès, mais l'accent en a disparu, suite, semble-t-il, à la composition de son pseudonyme en majuscules, à l'époque composées sans accents, sur la couverture de ses premiers romans.
  2. а б «Hors Bob Morane» sur bobmorane.fr.
  3. Pour «Danger, érOtisme, violeNce»

Посилання[ред. | ред. код]