Анрі Етьєн Сент-Клер Девіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Девіль (значення).
Анрі Етьєн Сент-Клер Девіль
фр. Henri Sainte-Claire Deville
Народився11 березня 1818(1818-03-11)[1][4][5]
Сент-Томас, Данська Вест-Індія, Данія
Помер1 липня 1881(1881-07-01)[1][2][…] (63 роки)
Булонь-Біянкур
ПохованняПер-Лашез
Країна Франція
Діяльністьхімік, професор
Alma materКолеж Станіслава в Парижі, Колеж-ліцей Жака Декураd, Факультет медицини, Парижd і факультет природничих наук Паризького університетуd
Відомі учніHenri Debrayd[6] і Луї Джозеф Труст[6]
Знання мовфранцузька[1]
ЗакладУніверситет Франш-Контеd, Вища нормальна школа і факультет природничих наук Паризького університетуd
ЧленствоПаризьке філоматичне товариствоd, Французька академія наук, Угорська академія наук, Société Ramondd, Петербурзька академія наук, Російська академія наук, Прусська академія наук і Académie des sciences, belles-lettres et arts de Besançon et de Franche-Comtéd
РідSainte-Claire Deville[d]
Брати, сестриCharles Joseph Sainte-Claire Devilled
У шлюбі зCécile Girod de l'Aind
ДітиCharles Étienne Sainte-Claire Devilled
Нагороди
командор ордена Почесного легіону

Анрі Етьєн Сент-Клер Девіль (фр. Henri Étienne Sainte-Claire Deville; 1818(1818)—1881) — французький хімік, з 1869 р. іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук. В 1854 році розробив перший промисловий спосіб отримання алюмінію, в 1855—1859 роках — кілька методів очистки платини, з 1857 досліджував термічну дисоціацію. В 1872 році приготував сплав платини та іридію, з якого в 1889 році був виготовлений перший еталон метра (зараз не використовується) та еталон кілограма, який використовується і досі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  5. ↑ Base biographique
  6. ↑ а б Яковлев В. А. Сент-Клер Девиль, Анри Этьенн // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1900. — Т. XXIXа. — С. 547–548.

Література

[ред. | ред. код]

(рос.)

  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.
  • Энциклопедический словарь. Брокгауз Ф. А., Ефрон И. А. В 86 тт.
  • Манолов К. Великие химики. В 2-х томах. Т. I, 3-е изд., Мир, 1985, 468 c.


Антуан Лоран Лавуазьє Це незавершена стаття про хіміка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анрі_Етьєн_Сент-Клер_Девіль&oldid=40026093