Анрі Матісс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анрі Еміль Бенуа Матісс
фр. Henri Émile Benoît Matisse
Portrait of Henri Matisse 1933 May 20.jpg
фото 1933 року
Дата народження 31 грудня 1869(1869-12-31)
Місце народження Ле-Като-Камбрезі
Дата смерті 3 листопада 1954(1954-11-03) (84 роки)
Місце смерті Ніцца
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр художник, скульптор
Навчання Академія Жуліана
Напрямок фовізм
Роки творчості 1900 — 1952
Твори натюрморти, портрети, побутові картини

Анрі́ Еміль Бенуа Маті́сс (фр. Henri Émile Benoît Matisse; 31 грудня 1869 — 3 листопада 1954) — французький художник, скульптор, графік, майстер декоративного мистецтва, один з найоригінальніших представників образотворчого мистецтва початку 20 століття. Малював портрети, жанрові картини, натюрморти, картони для вітражів і гобеленів.

Біографія[ред.ред. код]

Анрі Еміль Бенуа Матісс народився в Ле Като-Камбрезі на півночі Франції. Він був старшим сином у родині Еміля Матісса і Анни Жерар. Його дитячі роки пройшли в сусідньому містечку Боен-ан-Вермандуа, де його батько, торговець зерном, тримав крамницю. Мати захоплювалася розписом кераміки.[1][2]

З 1882—1887 рр. Анрі навчався в середній школі і, після неї, навчався у ліцеї Henri-Martin.[3] У 1887 він виїхав до Парижа вивчати юриспруденцію в Школі юридичних наук. У серпні 1888, після закінчення навчання, 18-річний Анрі отримав право працювати за цією спеціальністю. Він повертається в маленьке містечко Сен-Кантен і починає працювати помічником адвоката.[1][4]

Навчання[ред.ред. код]

У 1889 у нього стався напад апендициту. Коли він одужував після операції, мати купила йому приладдя для малювання. Тоді юний Анрі вперше почав писати — під час двомісячного перебування в лікарні він копіював кольорові листівки. Це його так захопило, що він, на жаль свого батька, вирішив стати художником. Анрі записався в школу малюнка Кантіна де ля Тур (фр. Ecole Quentin de la Tour), призначену для креслярів текстильної промисловості.[5][6]

У 1891 Анрі знову приїхав до Парижа. Він вступив до Академії Жюліана, де навчався у Бугро — майстра салонного мистецтва.

Худ. Вільям Бугро. Алегорія Ночі.

З 1892 року Матісс перебрався до Парижу. Серед його вчителів — В. Бугро́, Г. Фер'є, пізніше — Гюстав Моро. Відомо, що Моро не обтяжував учнів копіюванням зразків мистецтва і нудними нотаціями. Можливо, саме це і приваблювало майбутнього лідера художиків-дикунів (фовісти в перекладі з французької — дикуни).

У 1893 він перейшов до Школи вишуканих мистецтв, де займався в майстерні у Гюстава Моро. Анрі копіював твори старих французьких і голландських майстрів. Там він познайомився з юним Альбером Марке і Жоржем Руо, а також з Камуеном, Мангеном і бельгійським художником Евенепулом.

Під час навчання він копіював в Луврі твори старих французьких і голандських майстрів. Особливий вплив на нього в період навчання мала творчість Жана-Батиста Сімеона Шардена, ним були зроблені копії чотрирьох його картин.[7] Творчість Анрі в цей час також знаходилось під впливом сучасних йому художників і японського традиційного мистецтва.

У 1894 році в особистому житті художника сталася знаменна подія. Його модель Кароліна Жобло (фр. Caroline Joblau) народила дочку Маргариту (18941982).

Літо 1896 року він провів на острові Бель-Іль біля узбережжя Бретані, разом з Емілем Бері, сусідом по сходовому майданчику в Парижі.

Тут Анрі познайомився із художником із Австралії, Джоном Пітером Расселом, другом Огюста Родена, колекціонером творів Еміля Бернара і Вінсента ван Гога. У 1897 році він знову відвідав його.[1]

Джон Пітер Рассел познайомив Анрі з імпресіонізмом і працями Вінсента Ван Гога, з котрим він товаришував десять років, і навіть подарував Анрі два його малюнки.[8]. Їхнє спілкування кардинальним чином вплинуло на творчість художника, і пізніше він називав Джона Пітера Рассела своїм учителем, який пояснив йому теорію кольору[en].[9]

У 1896 році п'ять картин Анрі були виставлені в Салоні Національного товариства образотворчих мистецтв[en], дві з котрих були придбані державою, в тому числі його Читаюча, написана у 1894 році і придбана для резиденції президента Франції в Рамбуйе.[10] Після виставки, за пропозицією П'єра Пюві-де-Шавана Анрі Матісс став членом-кореспондентом Салону Національного товариства образотворчих мистецтв.[1]

Моро помер у 1898 році, і Матісс одразу покинув його навчальний клас. Ані академічно налаштований Вільям Бугро, ані схиблений на фантазійних образах і коштовностях Моро не мали впливу на художню манеру Матісса. Від Бугро Матісс заразився лише безкінечним повторенням оголених жіночих фігур.

Якось на допитливі опитування художник роздратовано відповів: я не малюю жінок, я малюю картини. Фраза слугує свідченням деякого відриву художньої манери майстра від реальності і реальних моделей і переходу до схематичного відтворення дійсності.

Мандри Матісса[ред.ред. код]

Серед подорожей Матісса — мандри в Німеччину, Іспанію, Алжир, Марокко, Російську імперію. В Мюнхені відбулася виставка ісламського мистецтва, яке цікавило Матісса, хоча й дещо поверхнево. Він брав від нього лише декоративну складову, яку використовував в своїх картинах (арабські килими, арабський одяг, кераміка тощо). Оригінальну ісламську архітектуру і витвори мистецтва він спостерігатиме в Алжирі і Марокко. В останньому він мандрував двічі у 1912 та 1913 роках.

Матісс і Росія[ред.ред. код]

Матісс мав великі проблеми із зором і тому його приваблювали геометричні, спрощені, майже схематичні форми мистецтва. Під час подорожі у 1911 році в Російську імперію художник хвалив схематичні форми російських ікон, чим полонив жадібних до похвал російських прихильників. Для російського багатія і колекціонера Сергія Щукіна[4] Матісс виконав декоративні панно «Танок» та «Музика», що нагадували дитячі малюнки схематичними фігурами людей і монотонними фарбами. Замовлення від Щукіна надійшло ще в 1908 році, ще до відвідання Росії.

Для встановлення картин, за запрошенням Сергія Івановича Щукіна, в 1911 році Анрі Матісс особистов відвідав Санкт-Петербург і Москву, де його схвально зустріли.[11] Відповідаючи на запитання журналістів про свої враження від країни, він сказав:

«Я бачив вчора колекцію старих ікон. Ось велике мистецтво. Я закохався в їхню зворушливу простоту, яка для мене ближче і дорожче картин Фра Анджеліко. Я щасливий, що нарешті потрапив до Росії. Я чекаю багато чого від російського мистецтва, бо відчуваю в душі російського народу зберігаються незліченні багатства; російський народ ще молодий. Він не встиг ще розтратити жару своєї душі».[12]

На гроші від продажу своїх картин російським підприємцям і колекціонерам Сергею Івановичу Щукіну і Івану Абрамовичу Морозову,[13] художник зміг, нарешті, остаточно перебороти матеріальні труднощі.

Пізніше, після мільйонної еміграції росіян в Західну Європу після перевороту більшовиків у 1917 році, він зустрів Лідію Делекторську. Росіянка Делекторська стала секретарем митця і прихильницею його мистецтва на довгі десятиліття. Саме вона дарувала Москві твори художника, серед яких картини, малюнки, книги з ілюстраціями Матісса, навіть його пензлі і палітру.

Загальна характеристика творчості[ред.ред. код]

У його роботах переважають яскраві кольори, що підкреслюють святкову барвистість світу. Розробляв орнаменти, лінійні арабески; основними об'єктами зображення були одаліски (жінки з гарему), купальниці й танцівниці; пізні роботи являють собою чисті абстракції, як, наприклад, його колажі з різнобарвних паперів різної форми або візерунки 1949 — 1951 для оформлення каплиці Домініканського жіночого монастиря недалеко від Ніцци.

Основні картини художника[ред.ред. код]

  • Відкрите вікно, 1905, полотно, олія, приватна колекція
  • Портрет пані Матісс, 1905, Музей Statens Kunst в Копенгагені
  • Радість життя, 1905—1906
  • Танок, 1909, полотно, олія, Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку
  • Танок, 1910, полотно, олія, Ермітаж у Санкт-Петербурзі
  • Жовті фіранки, 1914—1915, полотно, олія, приватна колекція
  • Урок музики, 1917
  • Рожевий акт, 1935, полотно, олія, художній музей у Балтіморі
  • Ікар, 1947, ілюстрація для книжки Jazz
  • Блакитний акт IV, 1952, гуаш на папері, музей Матісса в Ніцці
  • Сієста
  • Золота рибка
  • Мікаела
  • Пишність, спокій, блаженство
  • Десерт
  • Люкс
  • Ідіотизм

Матісс і декоративно-ужиткове мистецтво[ред.ред. код]

Деякий час Матісс робив спроби проектувати одяг. Його спідниці в стилі Арлекін носила секретар Лідія Делекторська, що довго слугувала однією з моделей для нього.

В кінці 1940-х років Матісс зробив картони для вітражів каплиці Трояндового вінця в місті Ванс, що була спроектова і побудована на його кошти.

Останні роки[ред.ред. код]

Могила Матісса в Ніцці

У 1941 році Матісс переніс важку операцію на кишківнику. Погіршення здоров'я змусило його спростити свій стиль. Щоб зберегти сили, він розробив техніку створення зображення із шматків паперу (так звані Papiers decoupes), котра давала йому можливість добитися довгоочікуваного синтезу малюнка і кольору. У 1943 році він почав серію ілюстрацій до книги «Джаз» із розфаробованих гуашшю обрізків (закінчена в 1947). У 1944 році його жінка і дочка були арестовані гестапо за участь в діяльності Опору.

У період 1946—1948 років фарби, написаних Матіссом інтер'єрів, знову стали вельми насиченими: такі його роботи, як «Червоний інтер'єр, натюрморт на синьому столі» (1947) і «Єгипетська завіса» (1948), будуються на контрасті між світлом і темрявою, а також між внутрішнім і зовнішнім просторами.

3 листопада 1954 року художник помер в Сіміїзі під Ніццею у віці 84 років.

Музей Матісса в Като-Камбрезі́[ред.ред. код]

Матісс як художник книги[ред.ред. код]

Добрий малювальник, Матісс неодноразово звертався до створення світлин для книжок. Серед авторів, твори яких ілюстрував художник — поет П'єр де Ронсар («Обрана любовна лірика», 1948 р.), Карл Орлеанський («Поеми», 1950 р.), Г. Монтерлан («Пасіфая», 1944 р.)

Факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г The Personal Life of Henri Matisse.
  2. Spurling, Hilary (2001). The Unknown Matisse: A Life of Henri Matisse: The Early Years, 1869—1908. University of California Press, 2001. ISBN 0-520-22203-2, стр. 4-6.
  3. Henri Matisse. Life chronicle.
  4. а б Матисс Анри на сайте Tonnel.ru
  5. Leymarie, Jean; Read, Herbert; Lieberman, William S. (1966), Henri Matisse, UCLA Art Council, стp.9.
  6. Bärbel Küster. «Arbeiten und auf niemanden hören.» Süddeutsche Zeitung, 6 July 2007.
  7. Spurling, Hilary. The Unknown Matisse: A Life of Henri Matisse, the Early Years, 1869—1908, стp. 86.
  8. Французский художник Анри Матисс. Биография.
  9. Jill Kitson. About Hilary Spurlings The Unknown Matisse.
  10. Henri and Pierre Matisse. Cosmopolis, No 2. January, 1999.
  11. Н. Ю. Семёнова. Московские коллекционеры. Часть I. Загадка Щукина. Матисс в Москве.
  12. Русаков Ю. А. Матисс в России осенью 1911 года. — В кн.: Труды Государственного Эрмитажа, XIV. Л., 1973, с. 167—184.
  13. Иван Абрамович Морозов.
  14. Una obra de Matisse alcanza un precio récord de 32 millones de euros (ісп.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Matisse: Life and Painting
  • ГМИИ, каталог картинной галереи, М., Изобразительное искусство, 1986, (рос.)
  • Сборник «Этюды о картинах», ГМИИ, М., 1986 (рос), статья Е. Георгиевской «Раковина на чёрном мраморе» Анри Матисса.
  • Турчин В. С. «По лабиринтам авангарда», М., издательство МГУ, 1993 (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Gaston Diehl, Henri Matisse Matisse, Publié par Hyperion Press, 1953, 47 pages
  • Henri Matisse, Écrits et propos sur l'art, texte, notes et index établis par Dominique Fourcade, Hermann, 1972
  • Claudine Grammont, Matisse-Marquet, correspondance, 1890—1908, Lausanne, La Bibliothèque des Arts, 2008, 216 p. (ISBN 2884531483)Paris
  • Claudine Grammont, Correspondances entre Charles Camoin et Henri Matisse, Lausanne, La Bibliothèque des Arts, 2001, 130 p. (ISBN 2884530371)Paris
  • Henri-Matisse, Elie Faure, Jules Romains, Charles Vildrac, Henri Matisse, Publié par G. Crès, 1920, 1975 48 pages
  • Lawrence Gowing Matisse, Publié par Oxford University Press, 1979, (ISBN 0-19-520157-4 et 9780195201574)
  • Françoise Gilot Matisse et Picasso Publié par Éditions Robert Laffont, Paris, 1991 (ISBN 2-264-04328-8) 352 pages
  • Jean Guichard-Meili, Henri Matisse: Matisse, publié par Club France Loisirs, 1986 (ISBN 2-7242-2982-7 et 9782724229820)
  • Gilles Néret, Matisse, Taschen 1997 (ISBN 3-8228-8276-3 et 978-382288276-4) 256 pages,
  • Barnes Foundation, De Cézanne à Matisse: chefs-d'œuvre de la Fondation Barnes, publié par Gallimard/Electa, 1993 (ISBN 2-07-015014-3 et 9782070150144) 317 pages
  • Henri Matisse, André Rouveyre, Hanne Finsen, Matisse Rouveyre: correspondance, publié par Flammarion, 2001 (ISBN 2-08-010183-8 et 9782080101839) 667 pages
  • René Percheron Christian Brouder, Matisse de la couleur à l'architecture, Citadelles et Mazenod 2002 (ISBN 2-85088-182-1)
  • Jacqueline Duhême. Petite main chez Henri Matisse. Paris: Gallimard jeunesse, 2009, 64 p. (ISBN 978-2-07-062047-0)
  • Hilary Spurling, Matisse inconnu 1869/1908 biographie, Seuil avril 2001 pour la traduction française, original 1998 Hilary Spurling, 510 p. (ISBN 978-2-02-034987-1)
  • Hilary Spurling, Matisse le maître 1909/1954 biographie, Seuil février 2009 pour la traduction française, original 2005 Hilary Spurling,570 p. (ISBN 978-2-02-034988-8)
  • Dictionnaire Bénézit, Dictionnaire critique et documentaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs de tous les temps et de tous les pays, vol. 9, éditions Gründ, janvier 1999, 13440 p. (ISBN 2700030192), p. 357-363
  • Louis Aragon: Henri Matisse, roman, Gallimard, 1971

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.