Анрі Фантен-Латур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анрі Фантен-Латур
фр. Henri Fantin-Latour
Henri Fantin-Latour Photo.jpg
фотопортрет в пізні роки
При народженні Анрі Іньяс Жан Теодор Фантен-Латур
Народження 17 січня 1836(1836-01-17)
Гренобль[1][2]
Смерть 25 серпня 1904(1904-08-25) (68 років)
  Бюре[2]
  • Хвороба Лайма
  • Поховання
    Національність француз
    Громадянство Франція Франція
    Жанр історичний живопис, портрети, натюрморти
    Навчання Париж
    Діяльність художник, ботанічний ілюстратор, літограф, графік
    Напрямок академізм,реалізм
    Роки творчості 1854—1882
    Вчитель Луї-Александр Перон[d], Теодор Фантен-Латур[d] і Орас Лекок де Буабодран[d]
    Член Художня майстерня у Батіньйолі, Париж і Société du Jing-lar[d]
    Твори Читання[d]

    Анрі Фантен-Латур у Вікісховищі?

    Анрі́ Фанте́н-Лату́р (фр. Henri Fantin-Latour; 17 січня 1836, Гренобль — 25 серпня 1904, Буре, Нормандія) — французький художник і графік (літограф, пастеліст) другої половини 19 ст.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Мати художника — росіянка Єлена Найдьонова (1814—1867), що пошлюбилась із французьким художником. Батько — Жан-Теодор Фантен-Латур, художник. В родині були дві молодші сестри Анрі — Марі-Луїза-Елен та Наталі.

    Художня освіта[ред. | ред. код]

    Перші художні навички сину прищепив батько. Горацій Лекок де Боабодран був його наступним керівником. 1854 року Анрі влаштувався у Школу красних мистецтв у Парижі. 1859 року він познайомився із художником Густавом Курбе, а потім два роки стажувався в його майстерні. На художню манеру молодого митця мав вплив реалізм, котрого він дотримувався більшу частину життя.

    Це дивацьким чином збігалося з пам'яттю про академічне навчання і митець раз від разу повертався до створена алегорій або академічних сюжетів («Даная», «Венера і Амур», «Алегорія Безсмертя», «Спокуси св. Антонія»). Саме ці твори приваблюватимуть французьких прихильників течії символізм.

    Анрі Фантен-Латур був сучасником французьких імпресіоністів. Але не розділяв їх теоретичних настанов, хоча у власних ескізах використовував їх техніку. Лише з декількома імпресіоністами його поріднювала зацікавленість у створенні натюрмортів (серед імпресіоністів натюрморти створювали Клод Моне, Каміль Піссарро, П'єр-Огюст Ренуар).

    Гурток аквафортистів[ред. | ред. код]

    З серпня 1862 року знайомі і приятелі Анрі Фантен-Латура (Едуар Мане, Альфонс Легро, Фелікс Бракмон, Джеймс Вістлер, Йоган Бартольд Йонкінд) заснували в Парижі «Гурток аквафортистів»[3]. Мета гуртка — відродити призабуту техніку в художньому житті Парижа і популяризація як власних творів через друк офортів та популяризація самої техніки[4].

    До створення офортів звернувся і Анрі Фантен-Латур, що також практикував створення пастелей та літографій. Хоча вони не головували в його творчості.

    Смерть[ред. | ред. код]

    1876 року він узяв шлюб із жінкою-художницею Вікторією Дюбурж. Дружина з батьками мали невелику садибу у Нормандії. Художник проводив чимало часу в садибі родини. Там він і помер 1904 року.

    Вибрані твори[ред. | ред. код]

    Групові портрети[ред. | ред. код]

    Квіткові натюрморти[ред. | ред. код]

    Анрі Фантен-Латур. «Білі маки», 1891, Художня галерея Південної Австралії, Аделвїда

    Обрані портрети[ред. | ред. код]

    Анрі Фантен-Латур. «Портрет подружжя Едвардс», 1875 р. Тейт Бритн, Лондон.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Гос. Эрмитаж, каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976
    • Lucie-Smith, Edward, Henri Fantin-Latour, New York, Rizzoli, 1977.
    • Poulet, Anne L., & Murphy, A. R., Corot to Braque: French Paintings from the Museum of Fine Arts, Boston, Boston: The Museum, 1979. ISBN 0-87846-134-5
    • Rosenblum, Robert, Paintings in the Musée d'Orsay, New York: Stewart, Tabori & Chang, 1989. ISBN 1-55670-099-7

    Посилання[ред. | ред. код]

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анрі Фантен-Латур