Антанас Мацкявічус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антанас Мацкявічус
лит. Antanas Mackevičius
Antanas Mackevičius (cropped).jpeg
Народився 14 червня 1828(1828-06-14)
Q12677112?, Расейняйський район, Литва
Помер 16 грудня 1863(1863-12-16) (35 років)
Ковно, Російська імперія[1]
·повішення
Діяльність священник
Відомий завдяки Католицький священник, діяч Січневого повстання
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Конфесія Католицька церква

Антанас Мацкявічус (лит. Antanas Mackevičius, пол. Antoni Mackiewicz; 14 червня 1828 — 16 грудня 1863) — литовський священник, оди із ініціаторів і лідерів Січневого повстання у Литві.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в дрібній шляхетській родині. Закінчив серендню освіту у Вільнюсі, в 1846 переїхав до Києва навчатися в університеті. в цей час в Європі відбувались події революції 1848—1849 років, які дуже вплинули на молодого Антанаса. Він починає розмірковувати над можливість визволення Литви з-під російської влади. В 1859 році він покидає Київ і вступає до Варняйської семінарії. Отримавши духовний сан, він з 1853 по 1855 служить вікарієм в містечку Крякянава, а з 1856 по 1862 в селі Паберже.

В цей час він активно знайомиться з майбутніми діячами повстання. Так, в 1862 році у Вільнюсі він знайомиться з Зигмунтом Сераковським і Кастусем Калиновським, а в серпні того ж року був присутнім на весіллі Зигмунта Сераковського.

Антанас Мацкявічус був одним із перших, хто підняв прапор повстання. 23 березня 1863 року він прочитав в церкві Маніфест Національного Уряду, і на чолі загону з 250 селян-повстанців рушив назустріч царським військам. Перший бій відбувся 14 березня, де об'єднаний загін Антанаса Мацкявічуса і Болесловаса Длускіса розбили загін росіян. 6 квітня Антанас приєднався до об'єднаної партизанської армії Сераковського.

Після страти Сераковського став командиром партизанських загонів на Ковенщині. В кінці серпня Калиновський призначив Антанаса політичним комісаром губернії. Він продовжував партизанити в лісах до 13 листопада, коли під Вількієюйого загін було остаточно розбито. Він наказав повстанцям продовжити боротьбу весною, а сам планував поїхати до Франції.

5 грудня був схоплений російськими жандармами при переправі через Неман. З свідченнями, він планував відправитись до Варшави, а звідти до Парижу через Берлін. Після того. як Антанас відмовився видати інших повстанців, 16 грудня 1863 року за прямим наказом Михайла Муравйов-Віленського був страчений через повішення.

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

  • Присвячена експозиція в музеї міста Кедайняй
  • В селі Паберже, при храмі, де служив Мацкявічус є меморіальна експозиція
  • Поблизу Крякянави встановлений меморіальний камінь

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Juozas Žiugžda. Sukilimo slopintojų rankose. Antanas Mackevičius. – V.: 1971. — p. 151—163.
  • Ona Maksimaitienė, Rita Strazdūnaitė. Acta historica lituanica XV. Antanas Mackevičius: Laiškai ir parodymai. — V.: Lietuvos TSR Mokslų Akademijos Istorijos institutas, 1988.
  • Arūnas Gumuliauskas. Baudžiavos panaikinimas ir 1863 m. sukilimas. Lietuva: nuo valstybės susikūrimo iki valstybės atkūrimo. — V.: 1993. — p. 229—232.
  • Gediminas Ilgūnas. Antanas Mackevičius: sukilimo žygiai ir kovos. — V.: Versus aureus, 2007. — 303 p.: iliustr. — ISBN 978-9955-34-009-6
  • Stanisław Łaniec, Ksiądz Antoni Mackiewicz w latach manifestacji, konspiracji i powstania (1861—1863), Olsztyn 2001.
  • Eligiusz Kozłowski, Antoni Mackiewicz, w: Polski Słownik Biograficzny, t. XIX, Wrocław 1974, s. 84-85.
  • Тімоті Снайдер. Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь. Переклад з англійської: Антон Котенко, Олександр Надтока. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-245-4

Посилання[ред. | ред. код]