Антанас Мацкявічус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антанас Мацкявічус
лит. Antanas Mackevičius
Народився 14 червня 1828(1828-06-14)
Q12677112?, Расейняйський район, Литва або Титувенай, Кельмеський район, Литва
Помер 16 грудня 1863(1863-12-16) (35 років)
Ковно, Російська імперія[1]
·повішення
Діяльність священник
Відомий завдяки Католицький священник, діяч Січневого повстання
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Учасник Польське повстання 1863—1864
Конфесія католицька церква

Антанас Мацкявічюс (лит. Antanas Mackevičius, пол. Antoni Mackiewicz; 14 червня 1828 — 16 грудня 1863) — литовський священник, один із ініціаторів і лідерів Січневого повстання у Литві.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в дрібній шляхетській родині. Здобув середню освіту у Вільнюсі, в 1846 переїхав до Києва навчатися в університеті. в цей час в Європі відбувались події революції 1848—1849 років, які дуже вплинули на молодого Антанаса. Він починає розмірковувати над можливість визволення Литви з-під російської влади. В 1859 році він покидає Київ і вступає до Варняйської семінарії. Отримавши духовний сан, він з 1853 по 1855 служить вікарієм в містечку Крякянава, а з 1856 по 1862 в селі Паберже.

В цей час він активно знайомиться з майбутніми діячами повстання. Так, в 1862 році у Вільнюсі він знайомиться з Зигмунтом Сераковським і Кастусем Калиновським, а в серпні того ж року був присутнім на весіллі Зигмунта Сераковського.

Антанас Мацкявічюс був одним із перших, хто підняв прапор повстання. 23 березня 1863 року він прочитав в церкві Маніфест Національного Уряду, і на чолі загону з 250 селян-повстанців рушив назустріч царським військам. Перший бій відбувся 14 березня, де об'єднаний загін Антанаса Мацкявічюса і Болесловаса Длускіса розбили загін росіян. 6 квітня Антанас приєднався до об'єднаної партизанської армії Сераковського.

Після страти Сераковського став командиром партизанських загонів на Ковенщині. В кінці серпня Калиновський призначив Антанаса політичним комісаром губернії. Він продовжував партизанити в лісах до 13 листопада, коли під Вількією його загін було остаточно розбито. Він наказав повстанцям продовжити боротьбу весною, а сам планував поїхати до Франції.

5 грудня був схоплений російськими жандармами при переправі через Неман. За свідченнями, він планував вирушити до Варшави, а звідти до Парижу через Берлін. Після того. як Антанас відмовився видати інших повстанців, 16 грудня 1863 року за прямим наказом Михайла Муравйов-Віленського був страчений через повішення.

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

  • Присвячена експозиція в музеї міста Кедайняй
  • В селі Пабяржє, при храмі, де служив Мацкявічюс, є меморіальна експозиція
  • Поблизу Крякянави встановлено меморіальний камінь

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Juozas Žiugžda. Sukilimo slopintojų rankose. Antanas Mackevičius. – V.: 1971. — p. 151—163.
  • Ona Maksimaitienė, Rita Strazdūnaitė. Acta historica lituanica XV. Antanas Mackevičius: Laiškai ir parodymai. — V.: Lietuvos TSR Mokslų Akademijos Istorijos institutas, 1988.
  • Arūnas Gumuliauskas. Baudžiavos panaikinimas ir 1863 m. sukilimas. Lietuva: nuo valstybės susikūrimo iki valstybės atkūrimo. — V.: 1993. — p. 229—232.
  • Gediminas Ilgūnas. Antanas Mackevičius: sukilimo žygiai ir kovos. — V.: Versus aureus, 2007. — 303 p.: iliustr. — ISBN 978-9955-34-009-6
  • Stanisław Łaniec, Ksiądz Antoni Mackiewicz w latach manifestacji, konspiracji i powstania (1861—1863), Olsztyn 2001.
  • Eligiusz Kozłowski, Antoni Mackiewicz, w: Polski Słownik Biograficzny, t. XIX, Wrocław 1974, s. 84-85.
  • Тімоті Снайдер. Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь. Переклад з англійської: Антон Котенко, Олександр Надтока. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-245-4

Посилання[ред. | ред. код]