Антарес
 Антарес у центрі сузір'я Скорпіона | |
| Дані спостереження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір’я | Скорпіон |
| Пряме піднесення | [1] |
| Схилення | |
| Видима зоряна величина (V) | +1.09 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | M1.5Iab-Ib/B4Ve |
| Показник кольору (B−V) | 1,87 |
| Показник кольору (U−B) | 1,34 |
| Тип змінності | LC (довгоперіодичні напівправильні змінні) |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | −3,4 км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: −10,16 мас/р Схил.: −23,21 мас/р |
| Паралакс (π) | 5.40 ± 1.68 мас |
| Відстань | прибл. 600 св. р. (прибл. 190 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
−5,28 |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 12,4[2]/10 M☉ |
| Радіус | 700 R☉ |
| Світність | 10 000 L☉ |
| Ефективна температура | 2000-3000 K |
| Інші позначення | |
Анта́рес (від дав.-гр. ανταρης — «суперник А́реса», альфа Скорпіона) — зоря 1-ї зоряної величини, найяскравіша в сузір'ї Скорпіона. У середніх широтах північної півкулі її видно влітку.
Червоний надгігант спектрального класу M1, належить до напівправильних змінних зір. Амплітуда змінності — 0,9m, період — 1733 дні. Подвійна зоря.
Назви[ред. | ред. код]
Слово Антарес походить від грец. ανταρης, що означає «суперник Ареса» через те, що він своїм червоним кольором нагадує колір планети Марс. Колір цієї зірки викликав інтерес багатьох народів протягом історії. В арабській астрономічній традиції називався Калб-аль-Акраб (Серце Скорпіона). Багато давньоєгипетських храмів орієнтовано таким чином, що світло Антареса відігравало певну роль у церемоніях. У стародавній Персії Антарес, який називали Сатевіс, був однією з чотирьох царських зір. У стародавній Індії його називали Джєштха. Аккадська назва — Ґар ґіб тар.
У середньовічній астрологічній практиці, що була пов'язана з пізньоримською чаклунською практикою «стрегерія», Антарес вважався одним із занепалих ангелів, сторожем так званих «західних воріт» неба. Від італійського vesper — «вечір» — походить назва зірки Веспертеліно.
Характеристики[ред. | ред. код]
Антарес — надгігант класу M, з діаметром приблизно 2,1× 109 км[2], що майже в 700 разів більше діаметра Сонця. Антарес віддалений від Землі приблизно на 600 світлових років[1 1][3]. Його світність у видимому діапазоні хвиль перевищує сонячну в 10 000 разів, а враховуючи той факт, що зірка випромінює значну частину своєї енергії в інфрачервоному діапазоні, загальна світність перевищує сонячну в 65 000 разів. Маса зорі становить 12—13 мас Сонця. Величезний розмір і порівняно невелика маса свідчать про те, що в Антареса дуже низька густина.
Антарес найкраще видно близько 31 травня, коли зірка перебуває в протистоянні з Сонцем. Значне південне схилення зорі створює труднощі для її спостереження в середніх широтах північної півкулі.
Зірка-компаньйон[ред. | ред. код]
Антарес має компаньйона — блакитну гарячу зорю на відстані близько 2,9 кутових секунд (Антарес B). Хоча вона 5-ї зоряної величини, зазвичай її важко побачити через яскравість Антареса А. У невеликий телескоп цю зірку можна спостерігати протягом кількох секунд під час покриття Місяцем, коли основний компонент Антареса закрито Місяцем; Антарес В було відкрито віденським астрономом Йоганном Тобіасом Бюргі 13 квітня 1819 року, під час одного з таких покриттів[4]. Період обертання супутника — 878 років.
Розташування щодо екліптики[ред. | ред. код]
Із 22 зір першої величини (з умовно прийнятого класу в 2012р[джерело?]) Антарес за кутовою відстанню перебуває найдалі від усіх інших. Найближча до нього зоря першої величини — Альфа Центавра, кутова відстань до якої становить 39° 6,75'. Унаслідок значного власного руху Альфи Центавра цей кут поступово збільшується. До березня 2000 року такою відокремленістю відзначалися Ахернар і Фомальгаут.
Поряд з Альдебараном, Спікою та Регулом Антарес — одна з чотирьох найяскравіших зірок поблизу екліптики. Перебуваючи приблизно в 5° від екліптики, він періодично покривається Місяцем та зрідка — планетами. Сонце проходить поблизу Антареса щороку 2 грудня (близько 5° на північ). Альдебаран, який має схожий помаранчевий колір, розташованій майже точно в протилежній точці Зодіаку від Антареса. Тому, незалежно від місця спостереження, ці зірки не можуть спостерігатися одночасно (в найкращому випадку обидві зірки будуть дуже низько над горизонтом)[джерело?].
Використання назви[ред. | ред. код]
- 1971 року екіпаж Аполлона-14 назвав свій місячний модуль Антаресом.
- Під прапором штату Піауї (Бразилія) вміщено в кантон білу зірку, яка символізує Антарес. Це перегукується з загальнобразильською традицією, за якою кожна з 27 зір, розташованих на прапорі Бразилії, символізує якийсь певний штат. Традиційно, за Піауї «закріплено» Антарес.
У художній літературі[ред. | ред. код]
- У Едмонда Гамільтона в романах «Зоряні королі» (1949) і «Повернення до зірок» (1970) Антарес — батьківщина одного з головних героїв, нащадка земних переселенців капітана Гелла Беррельєна. У повісті «Молот Валькарів» Антарес — столиця Старої Імперії.
- У повісті Аркадія та Бориса Стругацьких «Казка про Трійку» один із другорядних персонажів прилітає з системи Антареса.
- У книзі Данила Андрєєва «Роза світу» Антарес описано як точковий центр одновимірних космічних днищ Галактики.
- Зорі присвячено роман Майкла Макколлума «Стрибок в Антарес».
- В «Зоряному шляху Вояджера» згадується «антареський сидр».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ відстань= 1/паралакс = 1/5,40 ≈ 190 пк ≈ 600 св. років
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Антарес у базі SIMBAD (англійською). Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 3 червня 2010.
- ↑ а б Baade, R.; Reimers, D. (October 2007). "Multi-component absorption lines in the HST spectra of α Scorpii B". Astronomy and Astrophysics 474 (1): 229–237. Bibcode 2007A&A...474..229B. DOI:10.1051/0004-6361:20077308.
- ↑ Antares (STAR) / Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 1 травня 2015. Процитовано 4 червня 2017.
- ↑ Fred Schaaf. The Brightest Stars: Discovering the Universe Through the Sky's Most Brilliant Stars [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] — John Wiley and Sons, 2008. — P. 218.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Див. також[ред. | ред. код]
|
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |