Антарктична конвергенція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синім позначена нерівна лінія, вздовж якої проходить зона антарктичної конвергенції.

Антарктична конвергенція або Антарктичний полярний фронт — зона Південного океану, що оточує Антарктику, в якій холодні, течуть на північ, води Антарктиди зустрічаються з більш теплими водами Тихого і Атлантичного океанів[1].

Особливості[ред. | ред. код]

Зливаючись, більш щільні холодні води занурюються під теплі, а піднімаються глибинні води, багаті поживними речовинами, формують сприятливе середовище для антарктичного криля і інших морських організмів. Лінія антарктичної конвергенції розділяє собою два регіону, різних за кліматом і біологічного розмаїття. Райони уздовж лінії часто багаті рибою і морськими ссавцями.

Розташування[ред. | ред. код]

Зона антарктичної конвергенції переміщається в залежності від часу року і довготи між 48-ю та 61-ю паралеллю південної широти і досягає ширини в 40-50 кілометрів[2]. Як правило, при русі на південь, межа конвергенції точно визначається раптовим падінням температури морської води з 5,6 °C до рівня нижче 2 °С[3].

Вперше лінія антарктичної конвергенції була перетнута в 1675 році англійським купцем і мандрівником Антоні де ла Роше[4]. У 1700 році англійський вчений Едмунд Галлей першим описав її у науковій роботі[5].

Відсутність аналогічної зони в Арктиці викликано сушею, яка оточує північний полярний регіон.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Англо-русский океанологический словарь. Океанология. Океанография. Архів оригіналу за 2011-01-04. 
  2. Convention on the Conservation of Antarctic Marine Living Resources 1980, Article 1(4).
  3. Antarctic Convergence (en). Геологическая служба США. 
  4. R.K. Headland, The Island of South Georgia, Cambridge University Press, 1984.
  5. Alan Gurney, Below the Convergence: Voyages Toward Antarctica, 1699—1839, Penguin Books, New York, 1998.