Антибіотики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Антибіотик)
Перейти до: навігація, пошук
Дія антибіотиків на бактерії

Антибіотики (грец. αντι — проти, грец. βιοτικος — життєвий), органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів, та володіють здатністю пригнічувати розвиток, або вбивати цих мікробів. Як правило, антибіотики виділяють з живих бактерій або грибів. Існує також велика кількість напівсинтетичних антибіотиків, які відрізняються модифікаціями функціональних груп природних антибіотиків. Такі модифіковані сполуки часто ефективніші, або стійкіші до нейтралізації, що виникає внаслідок набутої мікроорганізмами резистентності.

За хімічною структурою антибіотики об'єднують різноманітні групи сполук. Зокрема, сполуки, що блокують біосинтез білка на рибосомах; сполуки, що утворюють іоно-проникні канали у плазматичній мембрані, та ін.

Характерною особливістю антибіотиків є їхня здатність порушувати певні ланки обміну речовин мікроорганізмів або дію деяких їхніх ферментів. Ще 1868—71 В. О. Манассеїн спостерігав антимікробні властивості плісені пеніцилу, а О. Г. Полотебнов застосовував її при лікуванні гнійних ран. Наприкінці 19 ст. І. І. Мечников встановив, що деякі бактерії (молочнокислі) пригнічують розвиток бактерій гниття. Він вперше запропонував використовувати для боротьби з хвороботворними мікроорганізмами їхніх антагоністів. 1909 П. Лященко виявив антимікробні речовини у тварин, а 1928 Б. П. Токін — у вищих рослин. В 1928 шотландський вчений Александер Флемінг виявив антибактеріальну дію плісняви Penicillium notatum, а в 1940 Г. Флорі (Florey) добув стійкий препарат пеніциліну. Поглиблене вивчення антибіотиків розпочалося в 1940-х після виділення пеніциліну і стрептоміцину. Антибіотики використовуються в медицині, ветеринарії і рослинництві для боротьби з інфекційними хворобами; в тваринництві — як стимулятори росту молодняка, у харчовій промисловості — для продовження строку зберігання деяких продуктів харчування.

Найбільше увійшли в практику антибіотики, добуті з актиноміцетів, — стрептоміцин, левоміцетин, біоміцин, тераміцин, тетрациклін, ауреоміцин, неоміцин та ін. Широко застосовується пеніцилін, добутий з інших мікроскопічних грибів. Ці антибіотики використовуються при лікуванні дизентерії, стрептококових і стафілококових септичних захворювань, пневмоній, висипного й черевного тифу та ряду інших інфекційних захворювань. Антибіотики вищих рослин — фітонциди — ще мало вивчені. Застосовується в медицині іманін, добутий із звіробою, та сативін — з часнику. Видобуто антибіотики і з лишайників; з них вживається як зовнішнє уснінова кислота. З антибіотиків тваринного походження найвідоміші лізоцим, еритрин, екмолін. Деякі антибіотики (левоміцетин) добувають тепер шляхом синтезу.

Термінологія[ред.ред. код]

Повністю синтетичні препарати, що не мають природних аналогів і надають схожий з антибіотиками пригнічуючий вплив на ріст бактерій, традиційно було прийнято називати не антибіотиками, а антибактеріальними хіміопрепаратами. Зокрема, коли з антибактеріальних хіміопрепаратів відомі були тільки сульфаніламіди, прийнято було говорити про всі класи антибактеріальних препаратів як про «антибіотики і сульфаніламіди». Однак в останні десятиліття у зв'язку з винаходом багатьох дуже сильних антибактеріальних хіміопрепаратів, зокрема фторхінолонів, що наближаються, або перевищують за активністю «традиційні» антибіотики, поняття «антибіотик» стало розмиватися і розширюватися, і тепер часто вживається не тільки по відношенню до природних і напівсинтетичних сполук, але і до багатьох сильних антибактеріальних хіміопрепаратів.

Історія вивчення[ред.ред. код]

Винахід антибіотиків можна назвати революцією в медицині. Першими антибіотиками були пеніцилін та стрептоміцин.

Вклад українських вчених[ред.ред. код]

Значний вклад у вивчення антибіотиків зробили українські вчені. Вони виділили ряд антибіотичних речовин — мікроцид (М. М. Підоплічко і В. Й. Білай, 1947), іманін (В. Г. Дроботько зі співробітниками, 1949), аренарин — антибіотик безсмертника — та ін. Мікроцид виявився ефективним засобом лікування інфікованих ран та різних гнійних процесів, а іманін — великих і тяжких опіків; він запобігає утворенню спотворюючих рубців. Дослідження щодо відшукання А., зокрема з противірусною і протипухлинною дією, широко провадяться в усьому світі.

Класифікація[ред.ред. код]

Величезна різноманітність антибіотиків і видів їх впливу на організм людини стало причиною класифікування і поділу антибіотиків на групи. За характером впливу на бактеріальну клітину антибіотики можна розділити на три групи:

  • Бактеріостатичні (бактерії живі, але не здатні розмножуватися),
  • Бактерициди (бактерії гинуть, але фізично продовжують бути присутнім в середовищі),
  • Бактеріолітичні (бактерії гинуть, і руйнуються бактеріальні клітинні стінки).

Класифікація за хімічною структурою, яку широко використовують в медичному середовищі, складається з наступних груп:

  • Макроліди — антибіотики зі складною циклічною структурою. Мають бактеріостатичну дію.
  • Аміноглікозиди — володіють високою токсичністю. Використовуються для лікування важких інфекцій типу зараження крові або перитонітів.
  • Амфеніколи — використання обмежене через підвищену небезпеку серйозних ускладнень — ураження кісткового мозку, який виробляє клітини крові. Мають бактеріостатичну дію.
  • Глікопептиди — антибіотики, що порушують синтез клітинної стінки бактерій. Надають бактерицидну дію, проте відносно ентерококів, деяких стрептококів і стафілококів діють бактеріостатично.
  • Лінкосаміди — мають бактеріостатичну дію, що зумовлено пригніченням синтезу білку рибосомами. У високих концентраціях відносно високочутливих мікроорганізмів можуть проявляти бактерицидний ефект.

Номенклатура[ред.ред. код]

Довгий час не існувало єдиних принципів присвоєння назв антибіотикам. Найчастіше їх називали за родовою, або видовою назвою продуцента, рідше — відповідно до хімічної будови. Деякі антибіотики названі відповідно до місцевості, звідки був виділений продуцент, а, наприклад, етаміцін отримав назву від номера штаму (8).

У 1965 році Міжнародний комітет з номенклатури антибіотиків рекомендував наступні правила:

  1. Якщо відома хімічна структура антибіотика, назву слід вибирати з урахуванням того класу сполук, до якого він належить.
  2. Якщо структура не відома, назва дається за найменуванням роду, родини або порядку (а якщо вони використані, то і виду), до якого належить продуцент. Суфікс «міцин» присвоюється тільки для антибіотиків, синтезованих бактеріями порядку Actinomycetales.
  3. У назві можна давати вказівку на спектр або спосіб дії.

Дія антибіотиків[ред.ред. код]

Механізм дії антибіотиків — інгібіторів синтезу клітинної стінки

Антибіотики на відміну від антисептиків мають антибактеріальну активність не тільки при зовнішньому застосуванні, але і в біологічних середовищах організму при їх системному (перорально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, ректально, вагінально та ін.) застосуванні.

Механізми біологічної дії[ред.ред. код]

Взаємодія з алкоголем[ред.ред. код]

Алкоголь може впливати як на активність, так і на метаболізм антибіотиків впливаючи на активність ферментів печінки, що розщеплюють антибіотики.[1] Зокрема, деякі антибіотики, включаючи метронідазол, тинідазол, левоміцетин, ко-тримоксазол, цефамандол, кетоконазол, латамоксеф, цефоперазон, цефменоксим та фуразолідон хімічно взаємодіють з алкоголем, що призводить до серйозних побічних ефектів, які включають нудоту, блювоту, судоми, задишку й навіть смерть[2]. Вживання алкоголю з цими антибіотиками категорично протипоказано. Крім того, концентрація доксицикліну і еритроміцину може бути, за певних обставин, істотно знижена при вживанні алкоголю[3].

Антибіотикорезистентність[ред.ред. код]

Під антибіотикорезистентністю розуміють здатність мікроорганізмів протистояти дії антибіотиків.

Антибіотикорезистентність виникає спонтанно внаслідок мутацій, що закріплюються в популяції. Сам по собі антибіотик не є причиною появи резистентності.

Механізми резистентності[ред.ред. код]

  • У мікроорганізмів може бути відсутнім структура на яку діє антибіотик (наприклад бактерії роду мікоплазма (лат. Mycoplasma) нечутливі до пеніциліну, оскільки не мають клітинної стінки);
  • Деякі мікроорганізми непроникні для певних антибіотиків (більшість грам-негативних бактерій несприйнятливі до пеніциліну G, у них клітинна стінка захищена додаткової мембраною);
  • Мікроорганізм можуть переводити антибіотик в неактивну форму (багато стафілококів (лат. Staphylococcus) містять фермент β-лактамазу, який руйнує β-лактамовое кільце більшості пеніцилінів)
  • Внаслідок генних мутацій, обмін речовин мікроорганізму може бути змінений таким чином, що хімічні реакції, які блокуються антибіотиком більше не є критичними для життєдіяльності організму;
  • Мікроорганізм у змозі викачувати антибіотик з клітини.

Застосування[ред.ред. код]

Антибіотики використовуються для запобігання та лікування запальних процесів, що викликаються бактеріальною мікрофлорою.

Деякі антибіотики мають також додатковими цінні властивості, не пов'язані з їх антибактеріальною активністю, а мають відношення до їх впливу на макроорганізм.

Антибіотики в дослідницькій практиці[ред.ред. код]

Роль антибіотиків у природних мікробіоценозах[ред.ред. код]

Не зрозумілим є наскільки велика роль антибіотиків у конкурентних відносинах між мікроорганізмами в природних умовах. Зельман Ваксман вважав, що ця роль мінімальна, антибіотики найчастіше утворюються у чистих культурах, на багатих поживними речовинами середовищах. Згодом, однак, було виявлено, що у багатьох продуцентів активність синтезу антибіотиків зростає в присутності інших видів або ж специфічних продуктів їх метаболізму. В 1978 Л. М. Полянська на прикладі геліоміціна S. olivocinereus, який володіє світінням при впливі УФ випромінювання, показала можливість синтезу антибіотиків в ґрунтах. Ймовірно особливо важливі антибіотики в конкуренції за ресурси середовища для актиноміцетів, які повільно ростуть. Було експериментально показано, що при внесенні в ґрунт культур актиноміцетів густина популяції виду актиноміцета, що піддається дії антагоніста, падає швидше і стабілізується на нижчому рівні, ніж чисельність інших популяцій.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Antibiotics FAQ. McGill University, Canada. Процитовано 2008-02-17. 
  2. Чи можна вживати алкоголь після антибіотиків ?. Архів оригіналу за 2012-02-02. 
  3. Stockley, IH (2002), Stockley's Drug Interactions. 6th ed. London: Pharmaceutical Press.

Література[ред.ред. код]

Українською мовою[ред.ред. код]

  • Б. Ю. Айзенман. Антибіотики // Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Залюбовська О. І. Антибіотики // Фармацевтична енциклопедія / голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних ; Нац. фармац. ун-т України. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — Київ : МОРІОН, 2010. — 1632 с., 16 арк. іл. — 2 000 екз. — ISBN 978-966-2066-34-0.
  • Антибіотики (властивості, застосування, взаємодія) : навчальний посібник / К. А. Посохова, О. П. Вікторов. - Т. : ТДМУ, 2005. - 296 с. [1]
  • Антибіотикопрофілактика в хірургії : довідник / Упоряд.: І. Д. Герич та ін. - Л. : Галиц. вид. спілка, 2001. - 252 с. - (Нова мед. б-ка ; Вип. 3). - ISBN 966-7893-07-3
  • Антибіотикотерапія в хірургії: 2010 : довідник / І. Д. Герич, Ю. В. Поляченко, В. В. Ващук. - Л. : Галиц. вид. спілка, 2010. - 543 с. : табл. - (Нова мед. б-ка; Вип. 10). - ISBN 978-966-1633-19-2
  • Раціональна антибіотикотерапія респіраторних захворювань у дітей : посіб. для студ. вищ. мед. навч. закл. III-IV рівнів акредитації / О.П. Волосовець, Є.І. Юліш. - Т. : Укрмедкн., 2003. - 399 с. : іл., табл. - ISBN 966-613-021-9
  • Сучасна антибіотикотерапія у дітей : Довідник / І. І. Незгода, В. Ф. Рудинський ; Вінниц. обл. від. охорони здоров'я, Вінниц. держ. мед. ун-т ім. М. І. Пирогова. Каф. дит. інфекц. хвороб. - Вінниця : Тезис, 2000. - 105 с. : табл. - ISBN 966-7699-02-1
  • Від антибіотикограми до рецепта : пер. з фр. / Ф. Жель, М. Шомара, М. Уебер, А. Жерар. - 2-е вид., допов. - К. : Логос, 2007. - 135 с. : іл, табл.
  • Тактика вибору антибіотиків : навч. посіб. для студ. вищ. мед. навч. закл., лікарів-інтернів та сімейн. лікарів / Яковлева О. О., Біктіміров В. В., Семененко І. Ф., Барало Р. П., Вільцанюк І. О. ; Вінниц. нац. мед. ун-т ім. М. І. Пирогова. - 2-е вид. - Вінниця : Нова кн., 2010. - 199 с. : табл. - Бібліогр.: с. 196-199. - ISBN 978-966-382-174-0
  • Словник з мікробіології, вірусології, імунології та інфекційних захворювань / За ред. проф. Г. Г. Палія. — Вінниця, 1995.
  • Антибіотики та імунітет у тварин / В. М. Новиков. - К. : Урожай, 1972. - 103 с. : рис., табл.

Іноземними мовами[ред.ред. код]

  • Очерки по клинической антибиотикотерапии : история, происхождение, природа и действие / Э. М. Ходош ; Под ред. Ю. И. Фещенко. - Х. : Майдан, 2003. - 303 с. - ISBN 966-8478-18-5
  • Инфекции и антибиотики : монография / И. Г. Березняков. - Х. : Константа, 2004. - 448 с. : табл. - ISBN 966-342-014-6
  • Антибиотики : учеб. пособие для студ. биолог. спец. вузов / В. В. Смирнов, И. А. Василевская, С. Р. Резник . - К. : Вища школа, 1985. - 191 с. : рис., табл. - ББК 24.239.6я73
  • Конспект терапевта : сборник / ред.- сост.: А. Ю. Заславский, Н. В. Куприненко. - Донецк : Издатель Заславский А. Ю., 2010 - .
Ч. 1 : Антимикробная терапия. - 2010. - 109 с. : табл., ил. - (Новости медицины и фармации). - Библиогр. в конце разд. - ISBN 978-617-7001-26-2
  • Краткий справочник по эмпирическому использованию антибиотиков с лечебной и профилактической

целью / И. Г. Березняков. — Киев : Корпорация "Артериум", 2014. — 203, [20] с. : табл., портр. ; 20 см. — Часть текста укр. — Библиогр.: с. 196 (9 назв.). — 2 000 экз. — ISBN 978-617-7040-07-0

  • Черномордик А. Б. Применение антибиотиков и других химиотерапевтических препаратов. — К., 1988.
  • Фитонциды и антибиотики высших растений / Б. Е. Айзенман, В. В. Смирнов, А. С. Бондаренко ; отв. ред. А. М. Гродзинский ; АН УССР, Ин-т микробиологии и вирусологии им. Д. К. Заболотного. - Киев : Наукова думка, 1984. - 276, [1] с. : ил.
  • Антибиотики. Сборник исследований. Под ред. В. Г. Дроботько. Киев, Изд-во АН УССР, 1958.
  • Антимикробные вещества высших растений. Авт.: В. Г. Дроботько, Б. Е. Айзенман, М. О. Швайгер, С. И. Зелепуха, Т. И. Мандрик. Киев, Изд-во АН УССР, 1958.
  • Резолюция Всемирной ассамблеи здравоохранения WHA51.17 “Возникающие и другие инфекционные болезни: резистентность к противомикробным препаратам”. Женева, Всемирная организация здравоохранения,

1998 (http://apps.who.int/gb/archive/pdf_files/WHA51/rar17.pdf, по состоянию на 22 марта 2011 г.).

  • Глобальная стратегия ВОЗ по сдерживанию устойчивости к противомикробным препаратам. Женева, Всемирная организация здравоохранения, 2001 (http://www.who.int/drugresistance/WHO_Global_Strategy_Russian.pdf, по состоянию на 22 марта 2011 г.).
  • Резолюция Всемирной ассамблеи здравоохранения WHA 58.27 “Улучшение деятельности по сдерживанию резистентности к противомикробным препаратам”. Женева, Всемирная организация здравоохранения, 2005

(http://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/WHA58/WHA58_27-ru.pdf, по состоянию на 22 марта 2011 г.).

  • Шемякин М. М., Хохлов А. С. Химия антибиотических веществ. Изд. 2. М. — Л., 1953.
  • Гаузе Г. Р. Пути изыскания новых антибиотиков. М., 1958.
  • Antibiotic prescribing guide / PDR. - 3rd ed. - Montvale : Thomson PDR, 2005. - 331 p. - (Physicians' Desk Reference 2005). - Ref. after art. - ISBN 041-010-F220-1
  • Manual of antimicrobial therapy & infectious diseases / M. Eisenderg, C. Furukawa, C.G. Ray, O.F. Sieber, S.G. Axline. - Washington : MEDCON, 1979. - 96 p.
  • OIE list of antimicrobials of veterinary importance. Paris, World Organisation for Animal Health, 2007 (http://web.oie.int/downld/Antimicrobials/OIE_list_antimicrobials.pdf, accessed 24 February 2011).
  • Revised guideline on the summary product characteristics for antimicrobial products. London, European Medicines Agency, 2007 (EMEA/CVMP/SAGAM/383441/2005; http://www.ema.europa.eu/docs/en_GB/document_library/Scientific_guideline/2010/02/WC500070670.pdf, accessed 24 February 2011).
  • Code of Practice to Minimize and Contain Antimicrobial Resistance. Rome, Codex Alimentarius Commission, 2005 (http://www.codexalimentarius.net/download/standards/10213/CXP_061e.pdf, accessed 20 January 2011).
  • Draft guidelines for risk analysis of foodborne antimicrobial resistance. In: Report of the fourth session of the Codex ad hoc Intergovernmental Task Force on Antimicrobial Resistance, Muju, Republic of Korea, 18–22 October 2010. Rome,

Codex Alimentarius Commission, 2010 (http://www.codexalimentarius.net/download/report/746/REP11_AMe.pdf, accessed 20 January 2011): 25–49.

  • The medical impact of the use of antimicrobials in food animals: report of a WHO meeting, Berlin, Germany, 13–17 October 1997. Geneva, World Health Organization, 1997 (http://whqlibdoc.who.int/hq/1997/WHO_EMC_ZOO_97.4.pdf, accessed 20 January 2011).
  • Antimicrobial use in aquaculture and antimicrobial resistance. Report of a Joint FAO/OIE/WHO expert consultation on antimicrobial use in aquaculture and antimicrobial resistance, Seoul, Republic of Korea, 13–16 June 2006. Geneva,

World Health Organization, 2006 (http://www.who.int/topics/foodborne_diseases/aquaculture_rep_13_16june2006%20.pdf, accessed 19 January 2011).

  • Monitoring antimicrobial usage in food animals for the protection of human health: report of a WHO consultation in Oslo, Norway, 10–13 September 2001. Geneva, World Health Organization, 2002 (http://whqlibdoc.who.int/hq/2002/WHO_CDS_CSR_EPH_2002.11.pdf, accessed 20 January 2011).
  • Critically important antibacterial agents for human medicine for risk management strategies of non-human use: report of a WHO working group consultation, 15–18 February 2005, Canberra, Australia. Geneva, World Health Organization,

2005 (http://whqlibdoc.who.int/publications/2005/9241593601_eng.pdf, accessed 8 February 2011).

  • Levy SB. The antibiotic paradox, 2nd ed. Cambridge, Perseus Publishing зб збServices, 2002.

Посилання[ред.ред. код]

  1. PDFна сайті chtyvo.org.ua