Очікує на перевірку

Антивірусна програма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Антивірусна програма (антивірус) — спеціалізована програма для знаходження комп'ютерних вірусів, а також небажаних (шкідливих) програм загалом, та відновлення заражених (модифікованих) такими програмами файлів, а також для профілактики — запобігання зараженню (модифікації) файлів чи операційної системи шкідливим кодом.

Основні завдання

[ред. | ред. код]

Перші антивіруси

[ред. | ред. код]

Перші, найпростіші антивірусні програми з'явилися майже одразу після появи вірусів. Зараз розробкою антивірусів займаються великі компанії. Як і в творців вірусів, у цій сфері також сформувались оригінальні засоби;— але вже для пошуку і боротьби з вірусами. Сучасні антивірусні програми можуть знаходити десятки тисяч вірусів.

Класифікація антивірусних продуктів

[ред. | ред. код]

Класифікувати антивірусні продукти можна відразу за кількома ознаками, таким, як: використовувані технології антивірусного захисту, функціонал продуктів, цільові платформи.

По використовуваних технологіях антивірусного захисту:

  • Класичні антивірусні продукти (продукти, які застосовують тільки сигнатурний метод детектування)
  • Продукти проактивного антивірусного захисту (продукти, які застосовують тільки проактивні технології антивірусного захисту);
  • Комбіновані продукти (продукти, які застосовують як класичні, сигнатурні методи захисту, так і проактивні)

За функціоналом продуктів:

  • Антивірусні продукти (продукти, що забезпечують тільки антивірусний захист)
  • Комбіновані продукти (продукти, що забезпечують не тільки захист від шкідливих програм, але і фільтрацію спаму, шифрування та резервне копіювання даних та інші функції)

За цільовими платформами: Windows, * NIX (до даного сімейства відносяться ОС BSD, Linux, etc), MacOS, для мобільних платформ (Windows Mobile, Symbian, iOS, BlackBerry, Android, Windows Phone 7 та ін.)

Антивірусні продукти для корпоративних користувачів можна також класифікувати по об'єктах захисту:

  • для захисту робочих станцій
  • для захисту файлових і термінальних серверів
  • для захисту поштових та Інтернет-шлюзів
  • для захисту серверів віртуалізації

Склад антивірусного програмного забезпечення

[ред. | ред. код]

Антивірусне програмне забезпечення складається з комп'ютерних програм, які намагаються знайти, запобігти розмноженню і видалити комп'ютерні віруси та інші шкідливі програми.

Методи знаходження вірусів

[ред. | ред. код]

Антивірусне програмне забезпечення зазвичай використовує два різних методи для виконання своїх задач:

  • Перегляд (сканування) файлів для пошуку відомих вірусів, що відповідають визначенню в словнику вірусів.
  • Знаходження підозрілої поведінки будь-якої з програм, що схожа на поведінку зараженої програми.

Відповідність визначенню вірусів в словнику

[ред. | ред. код]

При цьому методі антивірусна програма під час перегляду файлу звертається до словника з відомими вірусами, що складений авторами програми-антивірусу. У разі відповідності якоїсь ділянки коду програми, що проглядається, відомому коду (сигнатурі) вірусу в словнику, програма-антивірус може виконувати одну з наступних дій:

  • Видалити інфікований файл
  • Відправити файл у карантин (тобто зробити його недоступним для виконання, з метою недопущення подальшого розповсюдження вірусу).
  • Намагатися відтворити файл, видаливши сам вірус з тіла файлу.

Хоча антивірусні програми створені на основі пошуку відповідності визначенню вірусу в словнику, за звичайних обставин, вони можуть досить ефективно перешкоджати збільшенню випадків зараження комп'ютерів, автори вірусів намагаються триматися на півкроку попереду таких програм-антивірусів, створюючи «олігоморфні», «поліморфні» і, найновіші, «метаморфічні» віруси, у яких деякі частини шифруються або спотворюються так, щоб неможливо було знайти спільне з визначенням в словнику вірусів.

Підозріла поведінка програмних забезпечень

[ред. | ред. код]

Антивіруси, що використовують метод знаходження підозрілої поведінки програм, не намагаються ідентифікувати відомі віруси, замість цього вони стежать за поведінкою всіх програм. Якщо програма намагається записати якісь дані в файл, що виконується(exe — файл), програма-антивірус може зробити помітку цього файлу, попередити користувача і спитати, що треба зробити.

На відміну від методу відповідності визначенню вірусів в словнику, метод знаходження підозрілої поведінки дає захист від абсолютно нових вірусів, яких ще немає в жодному словнику вірусів. Однак треба враховувати, що програми, побудовані на цьому методі, видають також велику кількість помилкових попереджень. Програми класу Firewall давно мали в своєму складі модуль знаходження підозрілої поведінки програм.

Деякі програми-антивіруси намагаються імітувати початок виконання коду кожної нової програми, що викликається для виконання, перед тим, як передати їй керування. Якщо програма використовує код, що змінюється самостійно, або проявляє себе як вірус (тобто починає шукати інші exe-файли, наприклад), — така програма буде вважатися шкідливою (здатною нашкодити іншим файлам). Однак цей метод також має велику кількість помилкових попереджень.

Антивірусні програми та компанії

[ред. | ред. код]

Сучасність

[ред. | ред. код]

На жаль, конкуренція між антивірусними компаніями призвела до того, що розвиток йде в бік збільшення кількості вірусів, що викриваються (насамперед для реклами), а не в бік покращення їх детектування (ідеал — 100%-е детектування) і алгоритмів лікування заражених файлів.