Антигенпрезентувальна клітина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Презентація антигену стимулює незрілі Т-клітини стати або зрілими цитотоксичними клітинами CD8+, або зрілими хелперами CD4+.

Антигенпрезентуюча клітина (АПК) — це клітина, на поверхні якої виставляється антиген, зв’язаний білками головного комплексу гістосумісності (MHC); цей процес відомий як презентація антигену. Т-клітини можуть розпізнавати ці комплекси за допомогою своїх Т-клітинних рецепторів (TCR). АПК обробляють антигени ("процесінг") і презентують їх Т-клітинам.

Майже всі типи клітин можуть певним чином презентувати антигени. Вони зустрічаються в різних типах тканин. Професійні АПК, включаючи макрофаги, В-клітини та дендритні клітини, презентують чужорідні антигени Т-хелперам, тоді як інфіковані вірусом клітини (або ракові клітини) можуть презентувати антигени, що з'являються всередині клітини, цитотоксичним Т-клітинам. На додаток до сімейства білків MHC, презентація антигену залежить від інших спеціалізованих сигнальних молекул на поверхнях як АПК, так і Т-клітин.

АПК є життєво важливими для ефективної адаптивної імунної відповіді, оскільки функціонування як цитотоксичних Т-клітин, так і Т-хелперів залежить від АПК. Презентація антигену дозволяє визначити специфічність адаптивного імунітету і може сприяти імунній відповіді проти внутрішньоклітинних і позаклітинних патогенів. АПК також беруть участь у захисті від новоутворень. Деякі методи лікування пухлин передбачають створення штучних АПК, щоб "націлити" адаптивну імунну систему на злоякісні клітини.

Види та функції[ред. | ред. код]

АПК поділяються на дві категорії: професійні та непрофесійні. Ті, які експресують молекули MHC класу II разом із костимулюючими молекулами та рецепторами розпізнавання паттерну, часто називають професійними АПК.[1] Непрофесійні АПК експресують молекули MHC класу I.

Т-клітини повинні бути активовані, перш ніж вони зможуть поділитися і виконувати свою функцію. Це досягається шляхом взаємодії з професійним АПК, який презентує антиген для розпізнавання Т-клітинним рецептором. АПК, що бере участь в активації Т-клітин, зазвичай є дендритною клітиною. Т-клітини не можуть розпізнати (і тому не можуть реагувати на) «вільні» або розчинні антигени. Вони можуть розпізнавати й реагувати лише на антиген, який був "оброблений" і презентований їм через молекули-переносники, такі як молекули MHC. Т-хелпери можуть розпізнавати екзогенний антиген, презентований на МНС класу II; цитотоксичні Т-клітини можуть розпізнавати ендогенний антиген, презентований на МНС класу I. Більшість клітин організму можуть презентувати антиген цитотоксичним Т-клітинам через МНС класу I; однак термін «антигенпрезентувальна клітина» часто використовується спеціально для опису професійних АПК. Такі клітини експресують молекули MHC класу I та MHC класу II і можуть стимулювати Т-хелпери, а також цитотоксичні Т-клітини.[2][3]

АПК також можуть презентувати чужорідні та власні ліпіди Т-клітинам і NK-клітинам за допомогою білків сімейства CD1, які структурно подібні до сімейства MHC класу I.[4]

Професійні АПК[ред. | ред. код]

Професійні АПК спеціалізуються на представленні антигенів Т-клітинам.[5] Вони дуже ефективні при інтерналізації (поглинанні) антигенів, або шляхом фагоцитозу (наприклад, макрофаги), або шляхом рецептор-опосередкованого ендоцитозу (В-клітини), "розбираючи" антиген на пептидні фрагменти, а потім презентуючи ці пептиди (зв’язані з молекулою MHC класу II) на своїй мембрані.[1] Т-клітина розпізнає і взаємодіє з молекулярним комплексом антиген-MHCII на мембрані АПК. Потім АПК виробляє додатковий костимуляторний сигнал, що призводить до активації Т-клітини. Експресія костимулюючих молекул і MHCII є визначальними ознаками професійних АПК.[1] Усі професійні АПК також експресують молекули MHC класу I.[2]

Основними типами професійних АПК є дендритні клітини, макрофаги та В-клітини.[1]

Дендритні клітини[ред. | ред. код]

Дендритні клітини (ДК) мають найширший діапазон презентації антигену і необхідні для активації наївних Т-клітин.[1] ДК представляють антиген як Т-хелперам, так і цитотоксичним Т-клітинам. Вони також можуть виконувати перехресну презентацію, процес, за допомогою якого вони презентують екзогенний антиген на молекулах MHC класу I цитотоксичним Т-клітинам. Перехресна презентація дозволяє активувати ці Т-клітини.[2] ДК також відіграють роль у периферичній толерантності, що сприяє профілактиці аутоімунних захворювань.[6]

До того, як зіткнутися з чужорідним антигеном, ДК експресують дуже низькі рівні МНС класу II і костимулюючих молекул на своїй клітинній поверхні. Ці незрілі ДК неефективні для презентації антигену Т-хелперам. Після того, як рецептори розпізнавання патернів ДК розпізнають молекулярний патерн, пов’язаний з патогеном, антиген фагоцитується, і ДК активується, посилюючи експресію молекул MHC класу II. Вона також посилює регуляцію кількох костимулюючих молекул, необхідних для активації Т-клітин, включаючи CD40 і B7. Остання може взаємодіяти з CD28 на поверхні CD4+ Т-клітини.[2][7][8] Тоді ДК стає повністю зрілою професійною АПК. Вона рухається від тканини до лімфатичних вузлів, де зустрічається з Т-клітинами і активує їх.[1]

Макрофаги[ред. | ред. код]

Макрофаги можуть бути стимульовані інтерферонами, які секретуються Т-клітинами.[9] Після цієї активації вони здатні експресувати МНС класу II і костимулюючі молекули, включаючи комплекс В7, і можуть презентувати фагоцитовані пептидні фрагменти Т-хелперам.[7][8] Активація може допомогти макрофагам, інфікованим патогеном, позбутися інфекції.[10] Походячи від моноцитів, типу білих кров’яних клітин, вони циркулюють з кров’ю та потрапляють в уражені ділянки тіла та диференціюються від моноцитів до макрофагів. В ураженій ділянці макрофаг оточує збудник інфекції або пошкоджену клітину своєю мембраною за механізмом, який називається фагоцитоз.[11]

В-клітини[ред. | ред. код]

В-клітини можуть інтерналізувати антиген, який зв'язується з їх В-клітинним рецептором, і презентувати його Т-хелперам.[1] На відміну від Т-клітин, В-клітини можуть розпізнавати розчинний антиген, до якого їхній В-клітинний рецептор є специфічним. Потім вони можуть обробляти антиген і презентувати пептиди за допомогою молекул MHC класу II. Коли Т-хелпер з TCR, специфічним до цього пептиду, зв’язується з В-клітиною, маркер останньої CD40 зв’язується з CD40L на поверхні Т-хелпера. При активації Т-клітиною В-клітина може пройти процеси перемикання ізотипу антитіл, дозрівання спорідненості антитів, а також утворення клітин пам’яті.[2]

Непрофесійні АПК[ред. | ред. код]

Непрофесійні АПК включають усі типи клітин організму з ядром. Вони використовують молекулу MHC класу I, поєднану з бета-2 мікроглобуліном, щоб презентувати ендогенні пептиди на своїй клітинній мембрані. Ці пептиди виникають всередині самої клітини, на відміну від екзогенного антигену, який презентують професійні АПК з використанням молекул MHC класу II. Цитотоксичні Т-клітини здатні взаємодіяти з ендогенним антигеном, презентованим за допомогою молекули MHC класу I.[2] Непрофесійні АПК зазвичай не експресують молекули MHC класу II. Проте було помічено, що презентація антигену Т-хелперам через MHC класу II не обмежується класичними професійними АПК. До цього можуть бути знатні інші лейкоцити, включаючи гранулоцити, такі як тучні клітини та нейтрофіли, а також, за певних обставин, ендотеліальні та епітеліальні клітини. Незважаючи на це, існує мало доказів того, що ці атипові АПК здатні активувати наївні Т-клітини.[1]

Взаємодія з Т-клітинами[ред. | ред. код]

Після того як ДК фагоцитують патогени, вони зазвичай мігрують у широку мережу лімфатичних судин і переносяться лімфотоком до колекторних лімфатичних вузлів. Кожен лімфатичний вузол є точкою збору, де АПК можуть взаємодіяти з Т-клітинами.[1] Під час міграції ДК проходять процес дозрівання: вони втрачають більшу частину своєї здатності подальшого поглинання патогенів і дозрівають шляхом зміни поверхневої експресії МНС і костимулюючих молекул, а також збільшують виробництво цитокінів. Інтерналізований антиген розщеплюється на менші пептиди, що містять епітопи, які потім презентуються Т-клітинам за допомогою MHC.[2][12]

В-клітини знаходяться в лімфатичних вузлах. Після того, як їх В-клітинний рецептор зв’язується з антигеном, вони можуть взаємодіяти з активованими Т-хелперами, як описано вище.

ДК, яка взаємодіє з уже активованим Т-хелпером, може активуватися ("ліцензуватися").[13] Це відбувається через взаємодію костимулюючих молекул, включаючи B7 і CD40, на ДК, з лігандом CD28 і CD40 на Т-клітині. Тільки "ліцензовані" дендритні клітини здатні активувати цитотоксичні Т-клітини. Т-клітинне "ліцензування" дендритних клітин є ключовим для активації цитотоксичних Т-клітин щодо багатьох патогенів, хоча ступінь, до якої потрібна допомога Т-клітин, може відрізнятися.[14]

На молекулах МНС класу I та класу II можуть бути представлені лише певні епітопи інтерналізованого пептиду. Ці епітопи називають імунодомінантними.[15]

Лікування раку[ред. | ред. код]

Природно, АПК відіграють роль у боротьбі з новоутвореннями через стимуляцію В-клітин і цитотоксичних Т-клітин,що, відповідно, призводить до вироблення антитіл проти пов’язаного з пухлиною антигену та знищення злоякісних клітин. ДК, які презентують пухлиноспецифічний антиген Т-клітинам, є ключовими для цього процесу. Перспективним напрямком лікування новоутворень може бути збільшення кількості ДК або специфічних проти пухлини Т-клітин. Існують перспективні методи лікування раку, засновані на генетичному конструюванні штучних АПК, призначених для того, щоб підготувати імунну систему до атаки на злоякісні клітини. Деякі штучні АПК отримують з клітин людини; інші є безклітинними, містять білки MHC, костимулюючі молекули та необхідні пептиди.[16][17]

Активатор АПК IMP321 тестується у клінічних дослідженнях з прискорення імунної реакції для усунення метастатичного раку молочної залози або меланоми.[18][19]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Atypical MHC class II-expressing antigen-presenting cells: can anything replace a dendritic cell?. Nature Reviews. Immunology 14 (11): 719–30. November 2014. PMID 25324123. doi:10.1038/nri3754.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  2. а б в г д е ж The activation of the adaptive immune system: cross-talk between antigen-presenting cells, T cells and B cells. Immunology Letters 162 (2 Pt B): 103–12. December 2014. PMID 25455596. doi:10.1016/j.imlet.2014.10.011.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  3. Crosstalk between T lymphocytes and dendritic cells. Critical Reviews in Immunology 32 (2): 139–55. 2012. PMID 23216612. doi:10.1615/critrevimmunol.v32.i2.30.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  4. CD1 antigen presentation: how it works. Nature Reviews. Immunology 7 (12): 929–41. December 2007. PMID 18037897. doi:10.1038/nri2191.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  5. Intestinal antigen-presenting cells in mucosal immune homeostasis: crosstalk between dendritic cells, macrophages and B-cells. World Journal of Gastroenterology 20 (29): 9653–64. August 2014. PMC 4123356. PMID 25110405. doi:10.3748/wjg.v20.i29.9653.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  6. The role of dendritic cells in tissue-specific autoimmunity. Journal of Immunology Research 2014: 857143. 30 квітня 2014. PMC 4022068. PMID 24877157. doi:10.1155/2014/857143.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  7. а б Suppression of antigen presentation by IL-10. Current Opinion in Immunology 34: 22–7. June 2015. PMC 4444374. PMID 25597442. doi:10.1016/j.coi.2014.12.009.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  8. а б Cell Type-Specific Regulation of Immunological Synapse Dynamics by B7 Ligand Recognition. Frontiers in Immunology 7: 24. 1 січня 2016. PMC 4740375. PMID 26870040. doi:10.3389/fimmu.2016.00024.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  9. Memory-T-cell-derived interferon-γ instructs potent innate cell activation for protective immunity. Immunity 40 (6): 974–88. June 2014. PMC 4105986. PMID 24931122. doi:10.1016/j.immuni.2014.05.005.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  10. Regulation of antigen presentation by Mycobacterium tuberculosis: a role for Toll-like receptors. Nature Reviews. Microbiology 8 (4): 296–307. April 2010. PMC 3037727. PMID 20234378. doi:10.1038/nrmicro2321.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  11. Macrophages. Access Science. 2015. doi:10.1036/1097-8542.BR1109151. 
  12. Dendritic cell maturation: functional specialization through signaling specificity and transcriptional programming. The EMBO Journal 33 (10): 1104–16. May 2014. PMC 4193918. PMID 24737868. doi:10.1002/embj.201488027.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  13. Immunology. Licence to kill. Nature 393 (6684): 413–4. June 1998. PMID 9623994. doi:10.1038/30845. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 7 грудня 2021.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  14. APC licensing and CD4+T cell help in liver-stage malaria. Frontiers in Microbiology 5: 617. 1 січня 2014. PMC 4227505. PMID 25426113. doi:10.3389/fmicb.2014.00617.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  15. How HLA-DM works: recognition of MHC II conformational heterogeneity. Frontiers in Bioscience 4 (4): 1325–32. June 2012. PMID 22652874. doi:10.2741/s334.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  16. Human cell-based artificial antigen-presenting cells for cancer immunotherapy. Immunological Reviews 257 (1): 191–209. January 2014. PMC 3869003. PMID 24329798. doi:10.1111/imr.12129.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  17. Towards efficient cancer immunotherapy: advances in developing artificial antigen-presenting cells. Trends in Biotechnology 32 (9): 456–65. September 2014. PMC 4154451. PMID 24998519. doi:10.1016/j.tibtech.2014.06.007.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  18. Номер клінічного дослідження NCT02676869 для "Phase 1 Study of IMP321 Adjuvant to Anti-PD-1 Therapy in Unresectable or Metastatic Melanoma" на вебсайті ClinicalTrials.gov
  19. Номер клінічного дослідження NCT02614833 для "IMP321 as Adjunctive to a Standard Chemotherapy Paclitaxel Metastatic Breast Carcinoma" на вебсайті ClinicalTrials.gov