Антиліван

Антиліван
Антиліван (праворуч). Ліворуч — хребет Ліван
Країна	Ліван,  Сирія і  Ізраїль
Регіон	Сирія
Тип	гірський хребет
Висота	2814 м
Антиліван Антиліван (Ліван)
Антиліван у Вікісховищі

Антиліва́н — гірське пасмо на кордоні Сирії та Лівану.

Етимологія

Назва Антиліван походить від грецького та латинського Antilibanus, що зумовлено його розташуванням навпроти (anti-) і паралельно хребту Ліван (Libanus).

Геологія

Довжина хребта Антиліван становить приблизно 150 кілометрів. На півдні хребет межує з нижчим плато Голанських висот, але включає найвищі вершини, а саме гору Хермон висотою 2814 метрів і Талаат-Муса висотою 2669 метрів. Ці вершини на лівано-сирійському кордоні вкриті снігом більшу частину року.

Гори Антиліван являють собою антикліналь. Переважаючими гірськими породами є вапняк і крейда юрського періоду.

Географія

На півночі гори простягаються майже до широти сирійського міста Хомс. Гори закінчуються на півдні горою Хермон, яка межує з Голанськими висотами; Голанські висоти є окремою геологічною та геоморфологічною одиницею, але геополітично їх часто розглядають разом із південними схилами гори Хермон, оскільки обидві території є сирійськими землями, окупованими Ізраїлем. На захід від Антилівану лежать долини, що відокремлюють його від хребта Ліван у центральному Лівані: долина Бекаа на півночі та долина річки Хасбані на півдні. На сході, у Сирії, лежить Східне плато, де розташоване місто Дамаск.

Гори створюють дощову тінь для регіону на схід від них (з підвітряного боку), зокрема, для Сирійської пустелі.

Через гори Антилівану проходить важливий контрабандний маршрут між Ліваном та Сирією.

Екологія

Ця місцевість відома своїми абрикосовими та вишневими деревами, а також кам'яними кар'єрами. У горах добре ростуть мигдаль і фісташкові кущі. На західному схилі розташовані невеликі широколистяні ліси та ізольовані сухі хвойні ліси з кілікійськими ялицями (Abies cilicica), ліванськими кедрами (Cedrus libani) та високим ялівцем (Juniperus excelsa). Субальпійські та альпійські рослинні угруповання зустрічаються на висоті понад 2500 метрів. Випас овець і кіз призвів до посилення ерозії лісів, що залишилися, та значного погіршення стану ґрунту і рослинності. Переважаючою формою господарства є екстенсивне кочове скотарство.

Тут знайдено різноманітну ендемічну флору, названу на честь регіону (має видовий епітет, що означає «з Антилівану»). До них належать Euphorbia antilibanotica (молочай), Teucrium antilibanoticum (дубровник), Valerianella antilibanotica (мласкавець) та Iris antilibanotica (ірис).

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.