Антинополь
Антинополь дав.-гр. Ἀντινόου πόλις ![]() | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
![]() | ||||
Основні дані | ||||
27°48′27″ пн. ш. 30°52′22″ сх. д. / 27.8075° пн. ш. 30.872777777778° сх. д. | ||||
Країна |
![]() ![]() | |||
Адмінодиниця |
Мінья (губернаторство) ![]() | |||
Населення |
7155 осіб (11 листопада 2006)[1] ![]() | |||
Висота НРМ |
52 ± 1 м[2] ![]() | |||
Часовий пояс |
UTC+2 ![]() | |||
GeoNames | 359989 | |||
OSM | ↑3726175 ·R (Мінья (губернаторство)) | |||
Міська влада | ||||
Мапа | ||||
![]() | ||||
| ||||
| ||||
![]() ![]() |
Антинополь — місто в Єгипті, засноване римським імператором Адріаном (24 січня 76 — 10 липня 138) на честь свого фаворита та коханого Антіноя, який за загадкових обставин потонув у Нілі[3]
За часів Нового царства на цьому місці існувало місто Хірве, де знаходився великий храм Рамсеса II, куди приходили жителі таких відомих міст як Хемену та Авну. Хірве розташовувалося у XV септі Унут, який в подальшому став відомий як Гермополіський південний ном.
122 року на місці Хірве було засновано Антінополь (завершено будівельні роботи 130 року). Усі попередні будівлі, включаючи некрополь, було знесено і замінено, окрім храму Рамзеса II[4][5]. У Адріана також були політичні мотиви для створення нового міста, яке мало стати першим еллінським містом у регіоні Середнього Нілу, таким чином слугуючи бастіоном грецької культури на території Єгипту. Щоб спонукати єгиптян інтегруватися до грецької культури, він дозволив грекам і єгиптянам у місті одружуватися і дозволив зберегти Беса як головне божество міста, яке ним було за часів Хірве, поряд з обожнюваним Антиноєм.
Місто розташовувалося майже навпроти Гермополіса і було з'єднане з Беренісом дорогою Віа Адріана.
З 131 року у місті проводилися щорічні ігри Антиної, які вважалися найважливішими в Римському Єгипті. Заходи включали спортивні змагання, стрибки на колісницях та кінні перегони, а також художні й музичні фестивалі з призами, зокрема надання громадянства, грошей, жетонів та безкоштовного довічного утримання[6].
З середини III ст. тут була резиденція християнського єпископа. Але місто переважно залишалося поганським, місцева знать й жрецтво пручалося християнізації. Лише за часів імператора Феодосія I вдалося христянізувати Антинополь. Продовжував зростати і у візантійську епоху, але при цьому в ньому все ще практикувалися чаклунство і магія, що збереглися з античності.
З часу захоплення Єгипту арабами у VII ст. поступово відбувається занепад міста. Остаточно його було покинуто у X ст. Тут існував потужний греко-римський храм до XIX ст., який був зруйнований для будівництва цементного завода. Протягом століть камінь з римського міста вивозився на будівництво будинків і мечетей. До XVIII ст. руїни Антинополя все ще були помітні, про що писали європейські мандрівники. Проте у XIX ст. Антинополь був майже повністю зруйнований місцевими мешканцями та промисловцями, оскільки крейда та вапняк спалювалися для отримання порошку, а камінь використовувався при будівництві прилеглої греблі та цукрового заводу.
Сьогодні на місці Антинополя розташоване невеличке село Ель-Шейх-Ібада.
У 1965—1966 роках італійська експедиція виявила тут 13 гробниць додинастичної епохи. Однак тут немає жодних пам'яток епохи Давнього і Середнього царств. Найдавніша монументальна споруда відноситься до епохи Нового царства. В подальшому виявили гробниці додинастичної епохи, фрагменти пілонів двору та гіпостильного залу храму Рамсеса II, присвяченого богам Хмуна і Геліополя, картуші фараонів Мернептаха та Рамсеса III. Досі збереглися на своєму місці кілька колон храму Рамсеса II: чотири на фасаді, п'ять з північного боку та чотири з південного.
- ↑ http://www.webcitation.org/69vrAHgET
- ↑ http://www.geonames.org/359989
- ↑ Лисенко, Адріан (10 листопада 2023). П’ять колосків. University of Calgary Press. doi:10.2307/jj.8816122. ISBN 978-1-77385-506-6.
- ↑ Lambert, Royston. Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous. — George Weidenfeld & Nicolson, 1984
- ↑ Cockle, Walter Eric Harold (2005), Hornblower, Simon; Spawforth, Antony (eds.), Antinoöpolis, The Oxford Classical Dictionary (англ.), Oxford University Press, ISBN 978-0-19-860641-3
- ↑ Lambert, Royston. Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous. — George Weidenfeld & Nicolson, 1984, р.149, 205
![]() |
Це незавершена стаття з географії Єгипту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |