Антипов Микола Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Микола Антипов.
Антипов Микола Павлович
 Молодший сержант (посмертно)
Загальна інформація
Народження 22 грудня 1993(1993-12-22)
Римарівка, Красноокнянський район, Одеська область, Україна
Смерть 7 серпня 2014(2014-08-07) (20 років)
Червонопартизанськ, Луганська область, Україна
Поховання Нестерове
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Прикордонна служба
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
CMNS: Антипов Микола Павлович у Вікісховищі

Мико́ла Па́влович Анти́пов (22 грудня 1993, Римарівка (Красноокнянський район, Одеська область) — 7 серпня 2014) — солдат (молодший сержант посмертно) Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1993 року в селі Римарівка (Красноокнянський район, Одеська область). Після 9 класів Римарівської ЗОШ учився в Котовському медичному училищі, працював медбратом в Гулянському навчально-виробничому комплексі. Курсант 1-ї навчальної групи третього відділу підготовки молодших спеціалістів Навчального центру Державної прикордонної служби України. В березні 2014-го призваний за контрактом до рядів Збройних сил України. Пройшов вишкіл в навчальному центрі державної прикордонної служби України у місті Оршанець.

Двадцять дві доби бійці вели бій проти проросійських терористів та під обстрілами з території країни-агресора — Російської федерації, прорив тривав 3 доби, бійці вийшли до українських сил в районі Савур-могили та Амвросіївки. Загинув 7 серпня під час обстрілу колони при виході з оточення в «Довжанському котлі» біля Червонопартизанська та КПП «Довжанський», тоді полягло іще 6 бійців, 17 зникли безвісти.

11 серпня 2014 року в Одеській області оголошено днем скорботи. Похований в селі Нестерове, в останню дорогу Героя проводжали односельці, мешканці сусідніх сіл та міст.

Без Миколи лишились батьки й сестра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

  • 27 березня 2015 року в Римарівській школі відкрито меморіальну дошку випускнику Миколі Антипову
  • У районному центрі Окни встановлено меморіал загиблим у російсько-українській війні землякам Вадиму Сапеску, Миколі Антипову та Надії Морозовій[1].
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 21
  • медаль УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
  • медаль «Захиснику Батьківщини» (посмертно)
  • відзнака Начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО» (посмертно).
  • вщановується 7 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Я не можу співати пісні... (PDF). Окнянський вісник. Процитовано 19 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антипов_Микола_Павлович&oldid=42160040