Антокольський Марко Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
'
Mark Antokolsky.jpg
А. М. Антокольський
Народився 2 листопада 1843(1843-11-02)
Вільно
Помер 9 липня 1902(1902-07-09) (58 років)
Франкфурт-на-Майні
Національність росіянин єврейського походження
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр скульптра
Навчання Петербурзька академія митецтв, вільний слухач
Напрямок реалізм, натуралізм
Роки творчості 1863-18
Покровитель дружина віленського генерал-губернатора Назимова
Працював у містах Вільно, Санкт-Петербург, Рим,
Основні роботи Єврей-швець, цар Іван Грозний, Петро І, Спіноза, Сократ, Мефістофель на скелі
Нагороди

перший приз на Всесвітній виставці в Парижі (1878), орден Почесного легіону

Марко́ Матві́йович Антоко́льський, справжнє ім'я Мор́дух Матисович Антоко́льський (*2 листопада 1843, Вільно — †9 липня 1902) — російський скульптор-реаліст і викладач другої половини 19 ст. Професор скульптури, Петербурзька академія мистецтв.

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився у Вільні в небагатій єврейській родині. Родина була релігуйною і в домі розмовляли на ідиш. Марко (родиннє ім'я було Мо́рдух) був останньою, сьомою дитиною в родині. Його прізвище утворене за назвою віленського передмістя Antakalnis (російською Антоколь), більшість народів в Російській імперії тривалий час не мала власних прізвищ приблизно до 1861 року.

Малювати почав з дитинства, малював на всьому і нестримно, що викликало спротив в родині. Необорний потяг до малювання лише з роками почали визнавати і підлітка віддали на навчання до різьбяра по дереву.

Художня освіта[ред.ред. код]

Про помічника в скульптурній майстерні прознала дружина віленського генерал-губернатора Назимова, що цікавилась мистецтвом. Вона і сприяла влаштуванню молодика на навчання у Петербурзьку академію мистецтв. Молодика-єврея прийняли в імперський художній заклад лише як вільного слухача.

З 1862 р. — вільний слухач Академії мистецтв. Під впливом Рєпіна, Кримського і Стасова зближується з передвижниками і створює ряд пластичних образів видатних діячів російської історії.

Творчість[ред.ред. код]

Глибокою психологічною характеристикою відзначається скульптура «Іван Грозний» (1871), за яку йому було присуджено звання академіка. Монумент, статуя «Петро І» (1872) належить до найкращих творів російської реалістичної скульптури. З 1874 року, у зв'язку з хворобою, Марко Антокольський майже постійно жив в Італії і Франції, де працював над морально-етичними і філософськими темами («Христос перед народом», 1874; «Мефістофель», 1883). Образам людей, які боролися за високі людські ідеали, він часом надавав рис надто пом'якшених, мало не сентиментальних («Сократ», 1875; «Спіноза», 1882). Звернувшись знову до тем російської історії, створив видатні роботи — «Нестор-літописець» (1889), «Єрмак» (1891), де легендарний козак — покоритель Сибіру зображений людиною сміливою, відважною. Серед скульптурних портретів А. — погруддя Тургенєва, Стасова, лікаря С. Боткіна.

Твори Антокольського зберігаються у Третьяковській галереї, Російському музеї (Санкт-Петербург), Київській картинній галереї та ін.

Обрані твори (неповний перелік)[ред.ред. код]

Марко Антокольський. «Хлопчик, що поцупив яблука в чужому кошику», 1866, гіпс, відливка
Марко Антокольський. «Сестра милосердя», замальовка скульптури
  • «Напад інквізиторів на євреїв», перша версія, 1863, віск
  • «Єврей-швець», 1864, деревина
  • «Хлопчик, що поцупив яблука в чужому кошику», 1864, деревина, кістка
  • «Полеміка про Талмуд», 1868, віск, деревина
  • «Напад інквізиторів на євреїв»,
  • «Цар Іван Грозний», версії у гіпсі (знищена), у бронзі, у мармурі (1871, 1875)
  • «Портрет В. В. Стасова», 1873
  • «Христос перед натовпом», 1874, версії у мармурі і в бронзі
  • «Смерть Сократа», 1875
  • «Надгробок княгині Оболенської», 1876
  • «Портрет барона М. Гинцбурга», 1878, барельєф
  • «Половцов, державний діяч», мармур, погруддя
  • «Письменник Іван Сергійович Тургенєв», 1880, гіпс
  • «Філософ Спіноза», 1882, мармур
  • «Ярослав Мудрий, київський князь», майоліка
  • «Нєстор, літописець», 1890, мармур
  • «Варажок Єрмак», 1891, бронза
  • «Янгол» (надгробок Терещенка), 1895
  • «Цар Олександр ІІ», 1896
  • «Цар Олександр ІІІ»
  • «Російська імператриця, дружина царя Олександра ІІІ»
  • «Монумент Петру І» для міста Таганрог
  • «Сестра Милосердя»
  • «Монумент Гроту К.К, засновнику училища для сліпих дітей», Санкт-Петербург

Обрані твори (галерея)[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антокольський Марко Матвійович