Антокольський Павло Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антокольський Павло Григорович
рос. Па́вел Григо́рьевич Антоко́льский
Antokolskyj Pavlo.jpg
Народився 19 червня (1 липня) 1896[1][2]
Санкт-Петербург, Російська імперія[1][3]
Помер 9 жовтня 1978(1978-10-09)[2] (82 роки)
Москва, СРСР
Поховання Востряковський цвинтар
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність мовознавець, поет, перекладач, театральний режисер
Alma mater Юридичний факультет Московського державного університетуd
Мова творів французька і російська[2]
Жанр Скетч
Magnum opus поема «Син»
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Автограф Антокольский Павел сов.поэт автограф.JPG
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія

CMNS: Антокольський Павло Григорович у Вікісховищі

Павло́ Григо́рович Антоко́льський (19 червня (1 липня) 1896(18960701), Петербург — 9 жовтня 1978, Москва) — російський поет і перекладач. Член КПРС з 1943. 1914 навчався на юридичному факультеті Московського університету. Був актором, режисером.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Друкувався з 1918, перша збірка «Вірші» (1922). Ранні поезії дещо позначені книжністю, естетством. В 1930-х писав історичні поеми, але основне місце в його творчості посідає відображення радянської дійсності.

Автор талановитої поеми «Син» (1943; Сталінська премія, 1946). Відомі також поеми «Комуністичний маніфест» (1948), «В провулку за Арбатом» (1954).

Поезії Антокольського притаманні піднесенність і глибока філософічність.

Антокольський і Україна[ред. | ред. код]

Переклав твори Тараса Шевченка («Назар Стодоля» — разом із Корнієм Чуковським, «Кавказ»), Лесі Українки («Ізольда Білорука», «В катакомбах»), Миколи Бажана, Леоніда Первомайського та інших.

Тарасові Шевченку присвятив статті «Золотий скарб народу» («Вісті» від 29 листопада 1938), «Дар незвичайної сили» («Соціалістична Харківщина» від 9 березня 1939), а також вірш «Киевский март» (журнал «Радуга», № 3 за 1964 рік).

Виступив 1 серпня 1943 з доповіддю на вечорі в Москві з нагоди 30-річчя від дня смерті Лесі Українки. Опублікував статтю «Леся Украинка» («Литература и искусство» від 31 липня 1943).

Твори Антокольського українською мовою перекладали Микола Бажан, Леонід Первомайський, Сава Голованівський та ін. 1957 у Києві видано «Вибрані поезії» Антокольського в українських перекладах.

Книги[ред. | ред. код]

  • Испытание временем: Статьи. — Москва, 1945.
  • Избранные сочинения. — Т. 1—2. — Москва, 1956.
  • Мастерская. — Москва, 1958.
  • Собрание сочинений. — Т. 1—4. — Москва, 1971—1973.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]