Антонович Катерина Михайлівна
| Антонович Катерина Михайлівна | |
|---|---|
| Народження | 1884 Харків, Російська імперія |
| Смерть | 22 лютого 1975 |
| Вінніпег, Канада | |
| Поховання | Вінніпег |
| Країна | |
| Жанр | портрет і пейзаж |
| Навчання | Харківська малювальна школа, Перший Санкт-Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури і Український вільний університет |
| Вчитель | Кричевський Василь Васильович і Бойчук Михайло Львович |
| Діяльність | художниця, педагог, громадська діячка |
| Відомі учні | Дарія Даревич |
| Працівник | Харківська громадська бібліотека, Ржищівський гуманітарний коледж і Жіночий світ |
| Член | Українська вільна академія наук |
| Батько | Серебряков Михайло Михайлович |
| У шлюбі з | Антонович Дмитро Володимирович |
| Діти | Антонович-Рудницька Марина Дмитрівна, Антонович Михайло Дмитрович і Антонович Марко Дмитрович |
Катерина Михайлівна Антоно́вич (дошлюбне прізвище — Серебрякова; 1884, Харків — 22 лютого 1975, Вінніпег) — українська і канадська художниця, педагогиня, професорка історії мистецтва[1], громадський діяч; член Українського жіночого союзу в Празі; почесний член Української вільної академії наук та Товариства імені Лесі Українки[2]. Дружина Дмитра, мати Марка, Михайла[2] та Марини Антоновичів[3].
Народилася 1884 року в Харкові у сім'ї культурного діяча, члена міської управи Михайла Серебрякова. Навчалася в Харківській художній школі, чотири роки у Жіночому медичному інституті в Петербурзі[2].
З 1900 року працювала у Харківській громадській бібліотеці[4]. Згодом взяла шлюб з Дмитром Антоновичем та переїхала до Києва. Була членом Революційної української партії[5]. У кінці 1917 року співпрацювала з журналом «Волошки»[2]. Вчилася в Українській академії мистецтв, де відвідувала класи Василя Кричевського та Михайла Бойчука[6]. Викладала малювання у Ржищівському педагогічному інституті[2].
Восени 1923 року разом з дітьми виїхала до чоловіка у Прагу, де продовжила здобувати мистецьку освіту в Українській студії пластичного мистецтва, навчалася у Івана Кулеця[7]. Продовжувала мистецтвознавчі студії у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії[6]. Закінчила курс філософії й мистецтва в Українському вільному університеті в Празі[8]. Протягом 1927—1944 років працювала в Музеї визвольної боротьби, видавала журнал «Нашим дітям» в Модржанах (нині в складі Праги), який сама ілюструвала; у 1929—1939 роках очолювала Комітет українського дитячого притулку в Подєбрадах[6].
1949 року емігрувала до Канади, де зупинилася у Вінніпезі. Тут завідувала бібліотекою та архівами Української вільної академії наук, співпрацювала з Осередком української культури і освіти[8]. Була співробітницею канадських журналів «Жіночий світ», «Нові дні», у яких друкувала спогади й статті[2]. 1952 року у Вінніпезі організувала школу рисунка і малярства, керівником якої була до кінця життя. Серед учнів: Дарія Зельська-Даревич, Христина Навроцька-Кудрик[9]. Померла у Вінніпезі 22 лютого 1975 року, де і похована на православному цвинтарі[10].
Працювала у галузях станкового живопису (писала портрети, пейзажі; працювала у техніках олійного живопису, пастелі, акварелі[6]), станкової і книжкової графіки, іконопису. Творчість позначена рисами реалізму[9]. Серед робіт:
- живопис: «Студентка» (картон, темпера)[11], «Лялечка», «Озеро Вінніпег», «Святий Микола», «Над озером, етюд», «Пісні України», «Професор Дмитро Антонович», «Мій син Михайло», «Тарас Шевченко», «Бабуся з Волині», «Буковинка», «Карпатська Україна»[9], «Данило Щербаківський», «Михайло Грушевський», «Микола Садовський», «Бернард Беренсон»[6];
- станкова графіка: «Портрет професора Василя Біднова» (картон, вугілля)[9];
- книжкова графіка: ілюстрації дитячих книжок «Мурик спить», «Інка та її забави», «Івасик-Телесик»;
- ікони: «Божа Мати», «Голова Христа»[9].
Також авторка обкладинок до книжок, театральних костюмів[9].
Брала участь у мистецьких виставках у Харкові, Києві, Празі, Вінніпезі[a], Монреалі, Торонто, Нью-Йорку[b], Детройті, Філадельфії[2].
Твори зберігаються у музеях, установах, приватних збірках в Україні, Чехії, Словаччині, Сполучених Штатах Америки, Канаді, Франції[6].

- «Роля української жінки в праці УВУ» (Вінніпег, Накладом Української вільної академії наук, 1953)[12];
- «Український народний одяг: Практичні поради, взори». — Вінніпег : Організація Українок Канади ім. О. Басарабової, 1954. — 24 с.;
- «Український одяг. Історичні замітки: Одяг козацької доби». — Вінніпег-Торонто : Накладом «Жіночого світу», Організації Українок Канади, 1976. — 40 с.;
- «З моїх споминів», 5 томів (Вінніпег, 1965—1973)[c].
Праці зберігаються в Бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі, Українській вільній академії наук в Нью-Йорку і Вінніпезі, в Осередку української культури і освіти у Вінніпезі, Музеї оселі «Київ» в Канаді та в приватних книгозібраннях і колекціях Австралії, Сполучених Штатів Америки, Канади та країнах Європи[9].
- ↑ Михайло Бойчук та його школа монументального мистецтва, 2010.
- ↑ а б в г д е ж Енциклопедія сучасної України, 2001.
- ↑ Антонович-Рудницька Марина Дмитрівна // Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування Віри Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — С. 10. — ISBN 978-966-317-145-6.
- ↑ Отчет Харьковской общественной библиотеки за пятнадцатый год её существования. — Харьков : Электрическая типография С. А. Шмерковича, 1901.
- ↑ Архівні матеріали з історії України в Канаді. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 11 квітня 2015.
- ↑ а б в г д е Катерина Антонович — Бібліотека українського мистецтва. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
- ↑ О. М. Пеленська, М. І. Мушинка. Кулець Іван Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
- ↑ а б в Українські митці у світі, 2013, с. 53.
- ↑ а б в г д е ж и Українські митці у світі, 2013, с. 54.
- ↑ Григорій Рудницький (28 березня 2003). Кримські спогади Катерини Антонович. Кримська світлиця. Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім».
- ↑ Українські митці у світі, 2013, с. 54—55.
- ↑ Роля української жінки в праці УВУ / Каталог Бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці.
- Л. Г. Рева. Антонович Катерина Михайлівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.;
- Людмила Ковальська, Неллі Присталенко. Михайло Бойчук та його школа монументального мистецтва / Керівник проєкту Анатолій Мельник. — Національний художній музей України. — 2010. — С. 73.;
- Г. Г. Стельмащук. Антонович Катерина Михайлівна // Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва XX ст.. — Львівська національна академія мистецтв (Науково-дослідний сектор). — Львів : Апріорі, 2013. — С. 53—55. — ISBN 978-617-629-152-7.
- Народились 1884
- Уродженці Харкова
- Померли 22 лютого
- Померли 1975
- Померли у Вінніпезі
- Поховані у Вінніпезі
- Випускники Санкт-Петербурзького медичного університету
- Випускники НАОМА
- Випускники Українського вільного університету
- Співробітники Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка
- Члени Української вільної академії наук
- Українці Праги
- Українки Чехії
- Видавці XX століття
- Чеські видавці
- Чеські ілюстратори
- Українки Канади
- Українські художниці
- Українці Вінніпега
- Українські емігранти до Канади
- Художники Канади XX століття
- Художники-реалісти
- Канадські портретисти
- Канадські пейзажисти
- Канадські графіки
- Графіки XX століття
- Акварелісти
- Канадські ілюстратори
- Канадські іконописці
- Канадські мемуаристи
- Історики мистецтва України
- Українські мистецтвознавиці
- Канадські історики
- Канадські професори
- Канадські громадські діячі
