Антонович Максим Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антонович Максим Алексеевич.jpg

Макси́м Олексі́йович Антоно́вич (30 квітня 1835, Білопілля — † листопад 1918) — філософ-матеріаліст, демократ, просвітитель, літературний критик і природознавець.

Народився в місті Білопіллі Харківської губернії. Закінчивши Харківську духовну семінарію і Петербурзьку духовну академію, Антонович відмовився від духовного сану і виступав на боці революційної демократії як войовничий матеріаліст-атеїст, як палкий пропагандист природничо-наукових знань і прихильник селянської революції. В працях «Два типи сучасних філософів», «Про геґелівську філософію», «Сучасна філософія» та інших Антонович рішуче викривав монархічно-ліберальну ідеологію, виступав проти ідеалізму і релігії. Він гнівно плямував релігійно-містичну філософію реакційних[джерело?] професорів Київського університету (Гогоцького та інших) і Київської духовної академії (Юркевича та інших).

З 1859 працював в «Современнике».

В галузі літературної критики Антонович відстоював ідеї критичного реалізму Миколи Чернишевського і Миколи Добролюбова, гостро критикував реакційну ідеалістичну теорію «чистого мистецтва».

Як природознавець Антонович відомий оригінальними дослідженнями геологічної будови Прибалтики і Фінляндії, працями «Льодовикова гіпотеза і льодовикові явища в Фінляндії і в Повенецькому повіті» (1876), «Чарлз Дарвін і його теорія» (1896) та іншими. Чернишевський, Добролюбов, Плеханов високо цінували діяльність Антоновича, яка зміцнювала матеріалістичну традицію у вітчизняній філософії, природознавстві та естетиці.

Праці[ред.ред. код]

  • «Два типи сучасних філософів»,
  • «Про геґелівську філософію»,
  • «Сучасна філософія»
  • «Льодовикова гіпотеза і льодовикові явища в Фінляндії і в Повенецькому повіті» (1876);
  • «Чарлз Дарвін і його теорія» (1896)

Джерела та література[ред.ред. код]