Антонов Олександр Павлович (актор)
| Антонов Олександр Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
1 (13) лютого 1898[1] Москва, Російська імперія | |||
| Помер |
23 листопада 1962[2] (64 роки) СРСР | |||
| Поховання | Рогозьке кладовищеd | |||
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР | |||
| Діяльність | кіноактор | |||
| IMDb | nm0031446 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Олександр Павлович Антонов (1898—1962) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1950).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 (13) лютого 1898 року в Москві.
У 1920—1924 роках-актор театру Пролеткульту (Москва).[3][4]
Знімався в кіно. У 1925 році зіграв свою першу роль — робочий в кепці («Страйк»). Одна з найбільш значних робіт Антонова в період німого кіно — роль Вакулінчука у фільмі "Броненосець «Потьомкін» (1926, при створенні цієї картини виконував також обов'язки помічника режисера[5]). Ці ранні ролі вважаються основними в кар'єрі артиста і дали підставу авторам енциклопедичного словника «Кіно» (1987) назвати в якості головних рис його виконавської манери «стриманість, суворість виразних засобів, емоційну переконливість».[6] Згодом зіграв багато ролей, головним чином характерних. За свою творчу кар'єру Олександр Павлович Антонов знявся в більш ніж п'ятдесяти німих і звукових кінофільмах.
Помер 23 листопада 1962 року. Похований на Рогозькому кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Заслужений артист РРФСР (1950).
Творчість[ред. | ред. код]
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1923 — «Щоденник Глумова»
- 1924 — Страйк
- 1925 — Броненосець «Потьомкін»
- 1930 — «Державний чиновник»
- 1930 — «Іуда»
- 1935 — «М'яч і серце» (1935)
- 1948 — «Молода гвардія»
- 1948 — «Шлях слави»
- 1950 — «Секретна місія»
- 1953 — «Випадок в тайзі»
- 1954 — «Море студене»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Александр Антонов. Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Первый рабочий театр Пролеткульта. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Шуб Э. И. Крупным планом. — М.: Искусство, 1959. — С. 237.
- ↑ Кино: Энциклопедический словарь, 1987, с. 25.
Література[ред. | ред. код]
- Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — С. 25.
Посилання[ред. | ред. код]
- Олександр Антонов [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.]
|
