Антонюк Іван Миколайович

Іван Антонюк Іван Миколайович Антонюк
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	19 березня 1992(1992-03-19) с. Купичів, Турійський район, Волинська область
Смерть	6 березня 2022(2022-03-06) (29 років) м. Золоте, Сєвєродонецький район Луганська область
Поховання	Купичів
Національність	українець
Alma Mater	НАСВ ім. Петра Сагайдачного
Псевдо	Антоніо
Військова служба
Роки служби	2015—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої на Світлодарській дузі
Нагороди та відзнаки

Іван Антонюк

Іван Миколайович Антонюк (нар. 19 березня 1992, с. Купичів, Турійський район, Волинська область, Україна — пом. 6 березня 2022, м. Золоте Сєвєродонецького району Луганська область, Україна) — громадський діяч, краєзнавець, лейтенант, командир 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 24 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Біографія

Дід по батьківській лінії - Антонюк Василь Тимофійович був учасником УПА, бабця по маминій лінії - Цехош Ганна Василівна, заслуженим вчителем, директором Купичівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, батько - Антонюк Микола Васильович, краєзнавець, очолював з 1989 року осередок «Народного руху України» у Купичеві.

У 2007 році Іван Антонюк закінчив Купичівську ЗОШ І-ІІІ ступенів.

З 4 березня 2009 року очолював «Молодий Народний Рух» на Волині[1][2]. Підтримав 5 вересня 2013 року об'єднання волинських осередків "Молодого Народного Руху" та "Батьківщини Молодої"[3].

Був ініціатором відновлення пам'ятника загиблим воякам УПА в Купичеві. Щороку організовував відвідування молоддю колишньої бази УПА "Січ" в урочищі Вовчак, а також походи на Говерлу. Брав активну участь у фестивалях Бандерштат. Створив футбольну команду з молодих рухівців [4].

Закінчив Володимир-Волинський агротехнічний коледж. Учасник Революції гідності.

У лютому 2015 року добровольцем пішов на фронт. За сім років пройшов шлях від солдата (механіка-водія БМП) до командира роти. Мав позивний "Антоніо"[5].

Випускник географічного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Співавтор книги "Там де воскресла Україна. Вовчак"[6], яка вийшла у Луцьку [7].

У 2019 року закінчив Національну академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного.[8]

Загинув 6 березня 2022 року в м. Золоте на Луганщині. Разом із побратимами ціною власного життя зупинив ворожі танки, не давши їм прорватися у стратегічно важливому місці. Два танки прорвалися на українські позиції. Іван вискочив з бліндажа, але його скосила кулеметна черга[9]

Похований 14 березня 2022 року на Пагорбі Слави у рідному селі Купичів на Волині разом із загиблим земляком Леонідом Тімцом. Чин похорону над загиблим Іваном Антонюком здійснював єпископ Володимир-Волинський та Турійський ПЦУ Матвій[10] На роковини вийшов фільм пам'яті Івана Антонюка[11]

Нагороди

• орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• орден «За мужність» ІІІ ступеня (13 жовтня 2020) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов’язків.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Козацький хрест» І ступеню та низкою інших відзнак Міністра оборони, начальника Генерального штабу, командира 24-ї ОМБР.

Джерела

• Указ Президента України від 13 жовтня 2020 року № 428/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
• Указ Президента України від 28 березня 2022 року № 183/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
• Зеленський нагородив орденом волинянина