Антонюк Андрій Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антонюк Андрій Данилович
Антонюк Андрій Данилович
Ім'я при народженні Антонюк Андрій Данилович
Дата народження 15 жовтня 1943(1943-10-15)
Місце народження Первомайськ
Дата смерті 16 квітня 2013(2013-04-16) (69 років)
Місце смерті Миколаїв, Микола́ївська о́бласть, Україна
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Жанр живопис
Навчання Одеське художнє училище
Нагороди
Народний художник України
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1994 Народний художник України — 2007

[1][2][3]Андрі́й Дани́лович Антоню́к (15 (13 — за даними Андрiя Даниловича) жовтня 1943 (1941 — метричнi книги); м. Первомайськ Миколаївської області — 16 квітня 2013) — український живописець, Народний художник України (2007), заслужений художник України (1989), лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994), Почесний громадянин м. Первомайська, член Національної спілки художників України (від 1970).

Біографічні дані[ред.ред. код]

Андрій Данилович Антонюк народився 15 жовтня 1943 року (за пашпортом, а за даними метричної книги, як він сам говорив, 1941 року) в Богополі, передмісті нинішнього Первомайська.

Навчався в єдиній українській школі, що розміщалася на вулиці, названій на честь єврейського класика Шолом-Алейхема.

Юнацькі роки Андрія Даниловича пройшли в Богополі, навчався у середній школі № 17.

1962 року закінчив Одеське художнє училище імені М. Б. ГрековаОлександра Ацманчука та Тамари Єгорової).

У 1965—1971 роках працював в Одесі в Художньому фонді. Від 1971 року — у Миколаєві.

Брав активну участь в численних республіканських і всесоюзних виставках, що проводилися в 1967—1985 роках. Член Спілки художників України з 1970 року.

Творчість[ред.ред. код]

Творчості Антонюка притаманні вплив наївного народного мистецтва, символіка експресіонізму та естетика модерну.

У його творчості переважають народні мотиви, художнє осмислення історичного минулого українського народу, його моральні пошуки.

Виразна своєрідність художника, в поєднанні з його неозорим духовним космосом, створили неповторний творчий пласт в художній культурі України. А це поклало початок існуванню особливої південноукраїнської школи образотворчого мистецтва.

Андрій Антонюк — учасник численних виставок.

  • 1966 — Республіканська виставка «Карпатські мотиви».
  • 1968 — Всесоюзна художня виставка «50 років ВЛКСМ», «Май 1945».
  • 1968 — м. Одеса, персональна виставка.
  • 1968—1969 — Одеса — обласна виставка «Хліб-сіль», «Вікно», «Рідна земля».
  • 1969 — Республіканська і Всесоюзна виставка акварелі «Сім'я».
  • 1969 — м. Одеса, персональна виставка.
  • 1970 — м. Москва, Всесоюзна виставка.
  • 1971 — м. Київ, виставка молодих художників України.
  • 1972 — м. Херсон, персональна виставка.
  • 1972 — м. Київ — Республіканська виставка акварелі, «Дідусь».
  • 1972 — м. Москва — Всесоюзна виставка акварелі.
  • 1973 — м. Київ — виставка «Квітуча Україна», «В поле».
  • 1973—1974 — м. Одеса, квартирні виставки (персональні). організовані В. Асрієвим.
  • 1975 — м. Київ — виставка акварелі «Каласі», «Пам'ять», «Весна».
  • 1975 — м. Мінськ — Всесоюзна виставка акварелі.
  • 1975 — м. Москва, виставка незалежного українського мистецтва («сахарівська виставка»), що набула широкого резонансу завдяки передачам «Голос Америки», «Радіо свободи», «Німецька хвиля».
  • 1978 — м. Москва — Всесоюзна виставка акварелі «Гайдамаки».
  • 1980 — м. Одеса, персональна виставка.
  • 1981 — м. Одеса, персональна виставка.
  • 1983 — м. Первомайськ, виставка «Палітра земляків».
  • 1984 — м. Миколаїв — обласна виставка «40 років визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників».
  • 1985 — м. Миколаїв — обласна виставка «40 років Перемоги».
  • 1986 — м. Львів, персональна виставка.
  • 1987— м. Миколаїв — обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна. Персональна виставка.
  • 1989 — м. Вознесенськ, виставка.
  • 1989 — м. Київ, персональна виставка.
  • 1989 — м. Пряшів (Словаччина), персональна виставка.
  • 1991 — м. Варшава, виставка.
  • 1992 — м. Миколаїв, «Різдвяна виставка».
  • 1993 — м. Київ, персональна виставка.
  • 1993 — м. Миколаїв, ювілейна виставка до 50-річчя майстра.
  • 1994 — м. Торонто (Канада), персональна виставка.
  • 1997 — м. Львів, персональна виставка до Дня міста.
  • 1998 — м. Миколаїв — м. Одеса, персональна виставка.
  • 1999 — м. Миколаїв. Виставка «Шолом-Алейхем на Богополі».
  • 2000 — м. Одеса, персональна виставка.
  • 2001 — м. Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
  • 2003 — м. Київ — Національний музей образотворчого мистецтва. Персональна виставка.
  • 2003 — м. Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
  • 2005 — м. Київ — виставка «Свіча роду».
  • 2005 — м. Київ — персональна виставка в галереї «Софія».
  • 2005 — м. Київ. «Свіча роду».
  • 2005 — м. Чикаго (США). Персональна виставка.
  • 2006 — м. Київ — персональна виставка. Національний музей образотворчого мистецтва.
  • 2007 — м. Миколаїв, Одеса — персональна виставка. Міська галерея — «Боже поле».
  • 2007 — м. Миколаїв. «Наша Батьківщина в образотворчому мистецтві ХХ ст.»
  • 2008 — м. Одеса, вернисаж в музеї західного і східного мистецтва.
  • 2009 — м. Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
  • 2010 — м. Миколаїв, виставка.
  • 2011 — м. Миколаїв, виставка «Ми — пам'ять», присвячена дружині.
  • 2011 — м. Шанхай (Китай), виставка до 20-річчя незалежності України.
  • 2012 — м. Миколаїв. Виставка Андрія та Данила Антонюків «Сльоза аркасового лева».
  • 2012 — м. Чикаго (США), виставка.
  • 2013 — м. Київ, виставка «Боже поле Андрія Антонюка: до 70-річчя автора».
  • 2013 — 15 жовтня у Миколаївському художньому музеї імені В. В. Верещагіна була відкрита посмерта персональна виставка живопису, присвячена 70-річчю Андрія Антонюка[4]. на виставці було представлено близько 100 картин художника, серед який остання, незавершена картина Антонюка, на якій митець зобразив себе зі своєю дружиною.

Персональні виставки і окремі роботи Андрія Антонюка експонувалися в Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі, Іспанії, КНР, Канаді, США, країнах Латинської Америки, Ізраїлі, Японії, містах — Москві, Шанхаї, Мюнхені, Женеві, Лондоні, Парижі та ін.

Твори зберігаються у провідних музеях України, Державній Третьяковській галереї у Москві, Мадридській галереї.

Твори[ред.ред. код]

  • «Карпатський мотив» (1966)
  • «Рідна земля» (1969)
  • «Вікно» (1970)
  • «Весна» (1974)
  • «Моя Венеція» (1980)
  • «На Бузі» (1987)
  • «На Голгофу. Екологія» (1987)
  • «Хорали Максима Березовського» (1988)
  • «Прийдіть і поклоніться» (1992)
  • «Митрополит Іларіон»
  • «Журавлі»
  • «Біла брама»
  • «Біля джерела»
  • «Юрій Кондратюк»
  • «Через віки»
  • «На Синюсі»
  • «Вечірня молитва»
  • «Селянський Влас»
  • «Різдво на Богополі»
  • «Цар Колос»
  • «Радість весни»
  • «Наближення Різдва»
  • «Король Лір»
  • «Тривога»
  • «Селянська хата…»
  • «Воздвиження хреста (Олександр Мень)»
  • «Щедра осінь»
  • «Почута молитва»
  • «Святковий день»
  • «Коляда»
  • «Блакитний очіпок»
  • «Ранок на Богополі (тиха молитва)»
  • «Трійця на морі»
  • «Великдень на Лимані»
  • «Феофан Прокопович»
  • «В казематі (Тарас Шевченко
  • «Учителю, хто ми?»
  • «Поклоніння землі та водам»
  • «Богопільська мадонна»
  • «Квітковий Спас»
  • «Мамина весна»
  • «Мамині лампади»
  • «Розмова з Всесвітом»
  • «Сурми глас. Пересторога».
  • «Покрова»
  • «Щедрий жебрак»
  • «Дана»
  • «СвятоТрiйцi на морi»
  • «Ранок на Лиманi»
  • «Iгор Тальков»
  • «Лелека»
  • «Музика Лиману»
  • «Україна-Русь непереможна»
  • «Сліпий музикант»
  • «Маковії»
  • «Франсуа Війон»
  • «Чумаки»
  • «Щедрий жебрак»
  • «Чиста вода»
  • «Щасливе літо»
  • «Благословення (мама)»
  • «Лель»
  • «Спасiння Ангелом (Ной)»
  • «На том берегу»
  • «Космічна фантазія»
  • «До місяца»
  • «Грай, бандуро»
  • "Золоті Колоски 47 року «
  • „Золота Покрова“
  • „Почута молитва“
  • „Бабусине світло“
  • „До царя Колоса“
  • „Пам'ять Мігії“
  • „Трійця“
  • „Пошли йому долю“
  • „Кам'яний міст“
  • „Руде телятко“
  • „Пам'ятаємо“
  • „Ой учора із Вечора…“
  • „Білобог“
  • „Спас“
  • „Свято“
  • „Ангел світла“
  • „Богопольські дзвони“
  • „Та, що запалює зорі“
  • „Бандуристи“
  • „Пам'яті Валентина Алтанця“
  • „Мамина молитва“
  • „Тиха молитва“
  • „Зоряне молоко“
  • „Чорноморський Тартарен“
  • „Бабусине світло“
  • „Ой, в полі, там плужок оре…“
  • „Різдвяна читанка“
  • „Колядники“
  • „Ідіть до нас кутю їсти…“
  • „Дажбог“
  • „Три тополі“
  • Благословенна земля»
  • «Біля журавля»
  • «Біля води-Дани»
  • «Бог у всьому»
  • «Великий плуг»
  • «У маминій хаті»
  • «Великдень»
  • «Гайдамаки»
  • «Вознесіння»
  • «Весілля поета»
  • «Гонило»
  • «Пливе човен…»
  • «Пієта»
  • «Моя бабуся»
  • «Золота корона»
  • «Козацьке море»
  • «Зачарований ліс»
  • «Данилко»
  • «Підростай, наш сину!»
  • «Жива вода»
  • «Селянський Христос»
  • «Прошу прощення»
  • «Зоряний хлопчик»
  • «Дві долі»
  • «Чекання»
  • «Освячення на морі»
  • «Діоген»

Звання та премії[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Бiблiографiя[ред.ред. код]

Книги[ред.ред. код]

Бiблiографiчнi покажчики[ред.ред. код]

  • Антонюк Андрей Данилович // Человек года. Горожанин года (1996—2009): библиогр. справочник. — 11-е изд., доп. — Николаев, 2009. — С. 15–16.
  • Всесвіт Андрія Антонюка: біобібліогр. покажч. / склад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко ; вступ. ст. Т. Креміня ; Миколаїв. обл. універс.[7]наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; ред.: Т. Астапенко, Л. Голубенко. — Миколаїв, 2013. — 50 с.

Статтi з перiодичних видань[ред.ред. код]

  • Кремінь, Д. Життя і житіє Андрія Антонюка / Д. Кремінь // Южанинъ. — 2006. — 11 жовт. — С. 1-2.
  • Тарасенко, А. Ясновидющі очі Андрія Антонюка / А. Тарасенко // Образотворче мистецтво. — 2007. — № 4. — C. 118—121.
  • Андрей Антонюк: «Главное — всегда оставаться человеком» // Вечерний Николаев. — 2007. — 24 февр.
  • Мигеевский метеорит с Богополя // Николаев за неделю. — 2007. — 25 февр.-3 марта (№ 1). — С. 1-3.
  • Креминь, Д. Николаевец Андрей Антонюк стал народным художником Украины / Д. Креминь // Николаевские новости. — 2007. — 28 марта.
  • Наточа, Е. Душа творца перед лампадой / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2007. — 2 окт.
  • Войтова, Н. Андрій Антонюк: «Головне в житті — це любов, справжня, щира, самовіддана» / Н. Войтова, Д. Войтов // Горожанин. — 2008. — № 8. — C. 12-13.
  • Кремінь, Д. Вічна загадка любові / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2009. — 26 трав.
  • Кремінь, Т. З обійнятих любов'ю літ на Богополі / Т. Кремінь // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 48-49.
  • Тасинкевич-Кирилюк, М. Боже поле Андрія Антонюка / М. Тасинкевич-Кирилюк // Рідне Прибужжя. — 2014. — 17 квіт. — С. 8. ; Южная правда. — 2014. — № 45.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]