Антонюк Андрій Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Антонюк.
Антонюк Андрій Данилович
Народження15 жовтня 1943(1943-10-15)
Первомайськ, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Смерть16 квітня 2013(2013-04-16) (69 років)
 Миколаїв, Україна
ПохованняМиколаївське центральне міське кладовище
Країна СРСР
 Україна
НавчанняОдеське художнє училище (1962)
Діяльністьхудожник
ВчительАцманчук Олександр Павлович і Єгорова Тамара Іванівна
ЧленСпілка радянських художників України
ДітиАнтонюк Данило Андрійович
Нагороди

Андрі́й Дани́лович Антоню́к (15 жовтня 1943, Первомайськ — 16 квітня 2013, Миколаїв) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за 1994 рік; народний художник України з 2007 року (детальніше [⇨]). Батько художника Данила Антонюка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 жовтня 1943 року (за паспортом, а за даними метричної книги, і як він сам говорив, 13 жовтня 1941 року[1]) на Богополі, передмісті міста Первомайська Миколаївської області (нині Україна). Юнацькі роки пройшли в Богополі, навчався у середній школі № 17[2]. 1962 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Олександра Ацманчука, Тамари Єгорової.

Після закінчення училища працював у Мукачеві[3]; у 1965—1971 роках — в Одесі в Художньому фонді; з 1971 року — у Миколаєві, де мешкав у будинку на проспекті Леніна, № 96, квартира № 9[4]. Помер у Миколаєві 16 квітня 2013 року. Похований у Миколаєві на міському цвинтарі[5].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису у різних техніках (олійні фарби, темпера, акварель[3]). Ранні картини художника відзначаються м'яким, емоційним живописом; пізніше в його полотнах з'являються соціально-психологічні, філософські та в кінці 1980-х — на початку 1990-х язичницькі мотиви, православна тематика поєднується з мотивами дохристиянських вірувань. Серед робіт:

  • «Карпатський мотив» (1966);
  • «Рідна земля» (1969);
  • «Вікно» (1970);
  • диптих «Моя земля» (1971);
  • «Весна» (1974);
  • «Моя Венеція» (1980);
  • «На Бузі» (1987);
  • «На Голгофу. Екологія» (1987);
  • «Хорали Максима Березовського» (1988);
  • «Учителю, хто ми?» (1988);
  • «Богопільська мадонна» (1989);
  • «Свято моєї душі» (1990);
  • «Ілларіон» (1991);
  • «День мого народження» (1991—1992);
  • «Прийдіть і поклоніться» (1992);
  • «Підростай наш сину» (1992);
  • «Бандурист» (1993);
  • «Молодий князь Володимир та його мати рабиня Малуша» (1994);
  • «Благословення життя» (1994);
  • «Атлантида-Україна» (1997);
  • «Митрополит Іларіон»;
  • «Журавлі»;
  • «Біла брама»;
  • «Біля джерела»;
  • «Юрій Кондратюк»;
  • «Через віки»;
  • «На Синюсі»;
  • «Вечірня молитва»;
  • «Селянський Влас»;
  • «Різдво на Богополі»;
  • «Цар Колос»;
  • «Радість весни»;
  • «Наближення Різдва»;
  • «Король Лір»;
  • «Тривога»;
  • «Селянська хата…»;
  • «Воздвиження хреста (Олександр Мень)»;
  • «Щедра осінь»;
  • «Почута молитва»;
  • «Святковий день»;
  • «Коляда»;
  • «Блакитний очіпок»;
  • «Ранок на Богополі (тиха молитва)»;
  • «Трійця на морі»;
  • «Великдень на Лимані»;
  • «Феофан Прокопович»;
  • «В казематі (Тарас Шевченко)»;
  • «Учителю, хто ми?»;
  • «Поклоніння землі та водам»;
  • «Квітковий Спас»;
  • «Мамина весна»;
  • «Мамині лампади»;
  • «Розмова з Всесвітом»;
  • «Сурми глас. Пересторога»;
  • «Покрова»;
  • «Щедрий жебрак»;
  • «Дана»;
  • «СвятоТрійці на морі»;
  • «Ранок на Лимані»;
  • «Ігор Тальков»;
  • «Лелека»;
  • «Музика Лиману»;
  • «Україна-Русь непереможна»;
  • «Сліпий музикант»;
  • «Маковії»;
  • «Франсуа Війон»;
  • «Чумаки»;
  • «Щедрий жебрак»;
  • «Чиста вода»;
  • «Щасливе літо»;
  • «Благословення (мама)»;
  • «Лель»;
  • «Спасіння Ангелом (Ной)»;
  • «На том берегу»;
  • «Космічна фантазія»;
  • «До місяця»;
  • «Грай, бандуро»;
  • «Золоті Колоски 47 року»;
  • «Золота Покрова»;
  • «Почута молитва»;
  • «Бабусине світло»;
  • «До царя Колоса»;
  • «Пам'ять Мігії»;
  • «Трійця»;
  • «Пошли йому долю»;
  • «Кам'яний міст»;
  • «Руде телятко»;
  • «Пам'ятаємо»;
  • «Ой учора із Вечора…»;
  • «Білобог»;
  • «Спас»;
  • «Свято»;
  • «Ангел світла»;
  • «Богопольські дзвони»;
  • «Та, що запалює зорі»;
  • «Пам'яті Валентина Алтанця»;
  • «Мамина молитва»;
  • «Тиха молитва»;
  • «Зоряне молоко»;
  • «Чорноморський Тартарен»;
  • «Бабусине світло»;
  • «Ой, в полі, там плужок оре…»;
  • «Різдвяна читанка»;
  • «Колядники»;
  • «Ідіть до нас кутю їсти…»;
  • «Дажбог»;
  • «Три тополі»;
  • «Благословенна земля»;
  • «Біля журавля»;
  • «Біля води-Дани»;
  • «Бог у всьому»;
  • «Великий плуг»;
  • «У маминій хаті»;
  • «Великдень»;
  • «Гайдамаки»;
  • «Вознесіння»;
  • «Весілля поета»;
  • «Гонило»;
  • «Пливе човен…»;
  • «Пієта»;
  • «Моя бабуся»;
  • «Золота корона»;
  • «Козацьке море»;
  • «Зачарований ліс»;
  • «Данилко»;
  • «Підростай, наш сину!»;
  • «Жива вода»;
  • «Селянський Христос»;
  • «Прошу прощення»;
  • «Зоряний хлопчик»;
  • «Дві долі»;
  • «Чекання»;
  • «Освячення на морі»;
  • «Діоген»;
  • «Благословенні чисті серцем»;
  • «Світло на воді».

Брав активну участь в численних республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Персональні виставки і окремі роботи художника експонувалися в Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі, Іспанії, КНР, Канаді, США, країнах Латинської Америки, Ізраїлі, Японії, містах — Москві, Шанхаї, Мюнхені, Женеві, Лондоні, Парижі, зокрема:

  • 1966 — Республіканська виставка «Карпатські мотиви».
  • 1968 — Всесоюзна художня виставка «50 років ВЛКСМ», «Май 1945».
  • 1968 — Одеса, персональна виставка.
  • 1968—1969 — Одеса — обласна виставка «Хліб-сіль», «Вікно», «Рідна земля».
  • 1969 — Республіканська і Всесоюзна виставка акварелі «Сім'я».
  • 1969 — Одеса, персональна виставка.
  • 1970 — Москва, Всесоюзна виставка.
  • 1971 — Київ, виставка молодих художників України.
  • 1972 — Херсон, персональна виставка.
  • 1972 — Київ — Республіканська виставка акварелі, «Дідусь».
  • 1972 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі.
  • 1973 — Київ — виставка «Квітуча Україна», «В поле».
  • 1973—1974 — Одеса, квартирні виставки (персональні). організовані В. Асрієвим.
  • 1975 — Київ — виставка акварелі «Каласі», «Пам'ять», «Весна».
  • 1975 — м. Мінськ — Всесоюзна виставка акварелі.
  • 1975 — Москва, виставка незалежного українського мистецтва («сахарівська виставка»), що набула широкого резонансу завдяки передачам «Голос Америки», «Радіо свободи», «Німецька хвиля».
  • 1978 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі «Гайдамаки».
  • 1980 — Одеса, персональна виставка.
  • 1981 — Одеса, персональна виставка.
  • 1983 — Первомайськ, виставка «Палітра земляків».
  • 1984 — Миколаїв — обласна виставка «40 років визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників».
  • 1985 — Миколаїв — обласна виставка «40 років Перемоги».
  • 1986 — Львів, персональна виставка.
  • 1987 — Миколаїв — обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна. Персональна виставка.
  • 1989 — Вознесенськ, виставка.
  • 1989 — Київ, персональна виставка.
  • 1989 — Пряшів (Словаччина), персональна виставка.
  • 1991 — Варшава, виставка.
  • 1992 — Миколаїв, «Різдвяна виставка».
  • 1993 — Київ, персональна виставка.
  • 1993 — Миколаїв, ювілейна виставка до 50-річчя майстра.
  • 1994 — Торонто (Канада), персональна виставка.
  • 1997 — Львів, персональна виставка до Дня міста.
  • 1998 — Миколаїв — м. Одеса, персональна виставка.
  • 1999 — Миколаїв. Виставка «Шолом-Алейхем на Богополі».
  • 2000 — Одеса, персональна виставка.
  • 2001 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
  • 2003 — Київ — Національний музей образотворчого мистецтва. Персональна виставка.
  • 2003 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
  • 2005 — Київ — виставка «Свіча роду».
  • 2005 — Київ — персональна виставка в галереї «Софія».
  • 2005 — Київ. «Свіча роду».
  • 2005 — Чикаго (США). Персональна виставка.
  • 2006 — Київ — персональна виставка. Національний музей образотворчого мистецтва.
  • 2007 — Миколаїв, Одеса — персональна виставка. Міська галерея — «Боже поле».
  • 2007 — Миколаїв. «Наша Батьківщина в образотворчому мистецтві ХХ ст.»
  • 2008 — Одеса, вернисаж в музеї західного і східного мистецтва.
  • 2009 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
  • 2010 — Миколаїв, виставка.
  • 2011 — Миколаїв, виставка «Ми — пам'ять», присвячена дружині.
  • 2011 — Шанхай (Китай), виставка до 20-річчя незалежності України.
  • 2012 — Миколаїв. Виставка Андрія та Данила Антонюків «Сльоза аркасового лева».
  • 2012 — Чикаго (США), виставка.
  • 2013 — Київ, виставка «Боже поле Андрія Антонюка: до 70-річчя автора».

15 жовтня 2013 року у Миколаївському художньому музеї імені Василя Верещагіна була відкрита посмерта персональна виставка живопису, присвячена 70-річчю Андрія Антонюка[6]. на виставці було представлено близько 100 картин художника, серед який остання, незавершена картина Антонюка, на якій митець зобразив себе зі своєю дружиною.

Твори художника зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Державній Третьяковській галереї у Москві, Мадридській галереї.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • На честь митця названі вулиці у Миколаєві[10] та Первомайську;
  • У Миколаєві створено сквер імені Андря Антонюка на Центральному проспекті, за 100 метрів від будинку де мешкав художник[11].
  • Життю й творчості художника присвячена експозиція музею історії Первомайської середньої школи № 17, яку він закінчив[3].
  • Згідно рішення Миколаївської міської ради № 991 від 24 листопада 2017 року, на будинку № 96 по Центральному проспекту у Миколаєві, де мешкав художник, 16 квітня 2018 року встановлено меморіальну дошку. В ній використані мотиви творів Андрія Антонюка. Автори — художник Володимир Бахтов та дизайнер Віктор Покосенко[2][5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тасинкевич, Марина. Божье поле Андрея Антонюка. Архів оригіналу за 2 лютого 2017.
  2. ↑ а б в г Меморіальна дошка народному художнику України Антонюку Андрію Даниловичу / Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Велика українська енциклопедія, 2016.
  4. ↑ Антонюк Андрій Данилович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 6.
  5. ↑ а б Антонюк Андрій Данилович / Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені Віктора Лягіна.
  6. ↑ Николаевцам представили бессмертное творчество маэстро Антонюка// НикВести [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.], 15 жовтня 2013
  7. ↑ Антонюк Андрій Данилович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
  8. ↑ Почесні громадяни міста Первомайська — Офіційний сайт Первомайська. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2013.
  9. ↑ Указ Президента України від 20 березня 2007 року № 226/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. ↑ Розпорядження голови — Миколаївська обласна державна адміністрація. www.mk.gov.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  11. ↑ В Николаеве появится сквер им. Андрея Антонюка — народного художника Украины / inshe.tv. 30 січня 2015 (рос.)

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]

Бібліографічні покажчики

[ред. | ред. код]
  • Антонюк Андрей Данилович // Человек года. Горожанин года (1996—2009): библиогр. справочник. — 11-е изд., доп. — Николаев, 2009. — С. 15–16.;
  • Всесвіт Андрія Антонюка: біобібліогр. покажч. / склад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко ; вступ. ст. Т. Креміня ; Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; ред.: Т. Астапенко, Л. Голубенко. — Миколаїв, 2013. — 50 с.

Статті з періодичних видань

[ред. | ред. код]
  • Кремінь, Д. Життя і житіє Андрія Антонюка / Д. Кремінь // Южанинъ. — 2006. — 11 жовт. — С. 1-2.;
  • Тарасенко, А. Ясновидющі очі Андрія Антонюка / А. Тарасенко // Образотворче мистецтво. — 2007. — № 4. — C. 118—121.;
  • Андрей Антонюк: «Главное — всегда оставаться человеком» // Вечерний Николаев. — 2007. — 24 февр.;
  • Мигеевский метеорит с Богополя // Николаев за неделю. — 2007. — 25 февр.-3 марта (№ 1). — С. 1-3.;
  • Креминь, Д. Николаевец Андрей Антонюк стал народным художником Украины / Д. Креминь // Николаевские новости. — 2007. — 28 марта.;
  • Наточа, Е. Душа творца перед лампадой / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2007. — 2 окт.;
  • Войтова, Н. Андрій Антонюк: «Головне в житті — це любов, справжня, щира, самовіддана» / Н. Войтова, Д. Войтов // Горожанин. — 2008. — № 8. — C. 12-13.;
  • Кремінь, Д. Вічна загадка любові / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2009. — 26 трав.;
  • Кремінь, Т. З обійнятих любов'ю літ на Богополі / Т. Кремінь // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 48-49.;
  • Тасинкевич-Кирилюк, М. Боже поле Андрія Антонюка / М. Тасинкевич-Кирилюк // Рідне Прибужжя. — 2014. — 17 квіт. — С. 8. ; Южная правда. — 2014. — № 45.

Відео

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонюк_Андрій_Данилович&oldid=41815316