Антонів (Білоцерківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Антонів (Сквирський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Антонів
Антонів Сквирського.jpg
Усипальниця родини Підгорських (початок XIX ст.). Пам'ятка архітектури
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Громада Сквирська міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1471
Населення 841
Площа 6,11 км²
Густота населення 137,64 осіб/км²
Поштовий індекс 09052
Телефонний код +380 4468
Географічні дані
Географічні координати 49°38′00″ пн. ш. 29°46′41″ сх. д. / 49.63333° пн. ш. 29.77806° сх. д. / 49.63333; 29.77806Координати: 49°38′00″ пн. ш. 29°46′41″ сх. д. / 49.63333° пн. ш. 29.77806° сх. д. / 49.63333; 29.77806
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Місцева влада
Адреса ради 09052, Київська обл., Білоцерківський р-н, с.Антонів, вул. Ювілейна ,1
Сільський голова Денисюк Вадим Вікторович[1]
Карта
Антонів. Карта розташування: Україна
Антонів
Антонів
Антонів. Карта розташування: Київська область
Антонів
Антонів
Мапа

CMNS: Антонів у Вікісховищі

Анто́нів — село в Україні, у Сквирській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 841 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Історична дата утворення Антонова невідома. Припускають, що в княжу добу на місці села стояло місто Розволожжя, яке було значним населеним пунктом. Залишки земляних ровів цього поселення були помітними навіть у ХІХ столітті. Підтверджують подібну версію і сучасні археологічні дослідження. Розволожжя зруйнували під час монгольської навали. Пізніше на його місці стояло село із такою ж назвою.

Під сучасною назвою відоме з 1471 року.

Антонівська сотня у складі Паволоцького полку існувала з 1651 року[2].

У польські часи Антонів був містечком, але з 1793 року, після переходу Правобережжя до складу Російської імперії, Антонів став селом. Тривалий час Антонів належав родині Вишневецьких. Із 1765 року ним володіли Замойські, а згодом Михайловські. А з кінця XVIII століття і до 1917 року село належало родині Підгірських.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1056 осіб, з яких 432 чоловіки та 624 жінки.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 839 осіб.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 93,22 %
вірменська 1,07 %
російська 0,95 %
білоруська 0,12 %
молдовська 0,12 %
інші 4,52 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://skvira-rada.gov.ua/services/%E2%84%9622-7-viii----pro-viznachennja-kilkisnogo-skladu-vikonavchogo---komitetu-skvirskoi-miskoi-radi-viii-sklikannja-zatverdzhennja-jogo-personalnogo-skladu.html
  2. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 pp. — Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2007. — стор. 109
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 
  6. Розкрито таємницю крутянина Олександра Борозенко-Конончука. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 28 січня 2015. 
  7. Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017, с.78

Посилання[ред. | ред. код]