Антоній (Севрюк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоній (Севрюк)
Архієпископ Віденський і Будапештський
(до 1 лютого 2018 — єпископ)
з 28 грудня 2017
Попередник: Тихон (Зайцев) (в/у)
Тимчасово керуючий парафіями Московського патріархату в Італії
28 грудня 2017 — 15 жовтня 2018
Церква: РПЦ
Попередник: Матфей (Андреєв)
Наступник: Іоанн (Рощин)
2-й Керівник Управління Московської Патріархії із закордонних установ
з 22 жовтня 2015
Попередник: Марк (Головков)
11-й Єпископ Звенигородський,
вікарій Патріарха Московського і всієї Русі
29 липня 2017 — 28 грудня 2017
Церква: РПЦ
Попередник: Миколай (Чашин)
Тимчасово керуючий Берлінською і Німецької єпархії
11 вересня 2017 — 28 грудня 2017
Церква: РПЦ
Попередник: Феофан (Галинський)
Наступник: Тихон (Зайцев)
4-й Єпископ Богородский,
вікарій Патріарха Московського і всієї Русі,
керуючий парафій Московського Патріархату в Італії
26 жовтня 2015 — 29 липня 2017
Церква: РПЦ
Попередник: Марк (Головков) (в/у)
Наступник: Матфей (Андреев)
Секретар адміністрації парафій Московського патріархату в Італії
28 червня 2011 — 22 жовтня 2015
Церква: РПЦ
 
Альма-матер: Санкт-Петербурзька духовна академія[1]
Діяльність: православний священник, богослов, ієромонах
Народження: 12 жовтня 1984(1984-10-12)[1] (39 років)
Твер, РРФСР, СРСР[1]
Священство: 8 березня 2009 — диякон
3 квітня 2010 — священик
Чернецтво: 5 березня 2009
Єп. хіротонія: 26 жовтня 2015

Нагороди:

орден святого преподобного Паїсія Величковського ІІ ступеня
ювілейна медаль «1000-річчя кончини святого рівноапостольного князя Володимира»

CMNS: Антоній у Вікісховищі

Митрополит Антоній (в миру Антон Юрійович Севрюк; нар. 12 жовтня 1984, Калінін, РРФСР, СРСР) — архієрей Російської православної церкви, митрополит Волоколамський; Голова Відділу зовнішньоцерковних зв'язків Московського патріархату.

Настоятель храму Різдва Іоанна Предтечі на Пресні міста Москви.

Тезоіменитство: 16 серпня (преподобного Антонія Римлянина, Новгородського чудотворця).

Біографія[ред. | ред. код]

У 1991—1995 роки навчався в середній школі № 19 міста Твері. Був охрещений в 11 років[2]. В 1995 році вступив в муніципальне освітній заклад «Тверський ліцей»[3]

Під час навчання в школі ніс послух вівтарника та іподиякона у Воскресенському кафедральному соборі Твері[3].

У 2002 році закінчив Тверській ліцей з золотою медаллю і поступив в Санкт-Петербурзьку духовну семінарію. Під час навчання ніс послух співробітника сайту Санкт-Петербурзької духовної академії і викладача факультативного курсу англійської мови. Регулярно представляв Санкт-Петербурзькі духовні школи на різних конференціях і семінарах[3].

У 2004—2007 роки щорічно брав участь у роботі літнього православного молодіжного табору в Потамитиссе, Кіпр, в якості перекладача і керівника делегації російських студентів. У 2006 році брав участь у роботі семінару молодіжної організації «Синдесмос» в Брюсселі, Бельгія[3].

У жовтні 2006 року в академічному храмі в ім'я святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, ректором Санкт-Петербурзької духовної академії архієпископом Тихвинським Костянтином (Горяновим) поставлений у читця[3].

У березні 2007 року спрямований на православне відділення богословського факультету Університету Йоенсуу (Фінляндія) для проходження стажування та написання дипломної роботи «Есхатологія в світових релігіях»[4], під час навчання ніс послух благочинного Іоанно-Богословського храму при духовній семінарії Фінляндської Православної Церкви[3].

У червні 2007 року після повернення в Санкт-Петербург успішно захистив дипломну роботу за курс семінарії на тему «Есхатологія в світових релігіях» і 17 червня закінчив Санкт-Петербурзьку духовну семінарію по першому розряду, і нагороджений премією імені митрополита Ленінградського і Новгородського Никодима (Ротова). Рішенням викладацького наради прийнятий в число студентів Санкт-Петербурзької духовної академії без здачі вступних іспитів[3].

У вересні 2007 року призначений стажистом служби комунікації Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату. До жовтня того ж року став референтом голови ВЗЦЗ МП митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила (Гундяєва)[3].

5 лютого 2009 року призначений особистим секретарем Патріарха Московського і всієї Русі Кирила[3].

Чернець і священнослужитель[ред. | ред. код]

5 березня 2009 року в домовому храмі святого праведного Філарета Милостивого Патріарших покоїв Свято-Троїцької Сергієвої лаври Патріархом Кирилом пострижений у чернецтво з ім'ям Антоній на честь преподобномученика Антонія Валаамського. Це був перший чернечий постриг, який здійснив Патріарх Кирило після обрання на первосвятительський престол[5].

8 березня 2009 року в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя міста Москви Патріархом Кирилом висвячений у ієродиякона[6].

1 квітня 2009 року розпорядженням Патріарха Московського і всієї Русі Кирила призначений керівником, створеного тоді ж, особистого секретаріату Патріарха Московського і всієї Русі[7].

3 квітня 2010 року в Храмі Христа Патріархом Кирилом висвячений у сан ієромонаха з покладанням набедреника. Визначений у клір хрестового храму Володимирської ікони Божої Матері Патріаршої резиденції в Чистому провулку[8].

5 червня 2010 року закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію по першому розряду.

22 березня 2011 року рішенням Священного Синоду Російської православної церкви призначений кліриком Миколаївського ставропігійного приходу в Римі[9].

7 квітня 2011 року «за ревне служіння Церкві» Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом удостоєний права носіння наперсного хреста[10].

8 квітня 2011 роки звільнений від посади керівника особистого секретаріату Патріарха Московського і всієї Русі.

30 травня 2011 року рішенням Священного Синоду звільнений від посади клірика Миколаївського храму в Римі і призначений настоятелем ставропігійного храму на честь святої великомучениці Єкатерини в Римі[11].

28 червня 2011 року Указом Патріарха Московського і всієї Русі Кирила призначений секретарем Адміністрації парафій Московського Патріархату в Італії.

22 червня 2012 року Вчена рада Паризької православної семінарії запросила ієромонаха Антонія (Севрюка) до викладання в семінарії[12].

18 липня 2013 року за Божественною Літургією на площі перед Успенським собором Свято-Троїцької Сергієвої лаври Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом піднесений у сан архімандрита[13].

23 жовтня 2014 року рішенням Священного Синоду включений до складу Міжсоборної присутності Російської Православної Церкви. Увійшов до складу Комісії з питань церковного управління і механізмів здійснення соборності в Церкві і Комісії з питань ставлення до інослав'я та інших релігій[14].

7 жовтня 2015 року Патріархом Кирилом в домовому храмі святого праведного Філарета Милостивого Патріарших покоїв Свято-Троїцької Сергієвої лаври пострижений у мантію з нареченням імені Антоній на честь преподобного Антонія Римлянина, Новгородського чудотворця.

Архієрейство[ред. | ред. код]

22 жовтня 2015 року обраний єпископом Богородським, вікарієм Патріарха Московського і всієї Русі, також призначений керівником Управління по закордонним установам Московської Патріархії, і керуючим парафіями Московського Патріархату в Італії[15].

23 жовтня 2015 року в соборі Введення в храм Пресвятої Богородиці Введенського ставропігійного чоловічого монастиря Оптина пустинь відбулося наречення архімандрита Антонія в єпископа Богородського[16].

26 жовтня 2015 року в соборному храмі Смоленської ікони Божої Матері Новодівичого Богородиці-Смоленського монастиря міста Москви відбулася хіротонія архімандрита Антонія в єпископа Богородського. Хіротонію здійснили патріарх Московський і всієї Русі Кирил, митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій (Поярков), митрополит Волоколамський Іларіон (Алфеєв), митрополит Тверський і Кашинський Віктор (Олійник), митрополит Істрінський Арсеній (Єпіфанов), митрополит Ханти-Мансійський і Сургутський Павел (Фокін), архиєпископ Петергофський Амвросій (Єрмаков), архиєпископ П'ятигорський і Черкеський Феофілакт (Кур'янов), єпископ Видновский Тихон (Недосєкін), єпископ Серпуховський Роман (Гаврилов), єпископ Солнєчногорський Сергій (Чашин), єпископ Балашихинський Миколай (Погребняк), єпископ Зарайський Костянтин (Островський)[17].

28 жовтня 2015 року призначений на посаду настоятеля храму Різдва Іоанна Предтечі на Пресні міста Москви[18].

24 грудня 2015 року рішенням Священного Синоду включений до складу Вищої Церковної Ради[19].

16 квітня 2016 року рішенням Священного Синоду включений до складу делегації Російської православної церкви для участі у Всеправославному Соборі[20]

1 лютого 2017 року рішенням Священного Синоду включений до складу створеного тоді ж Організаційного комітету з реалізації програми загальноцерковних заходів до 100-річчя початку епохи гонінь на Російську Православну Церкву[21].

29 липня 2017 року рішенням Священного Синоду звільнений від посади керуючого Італьськими парафіями Московського Патріархату і настоятеля ставропігійного храму святої великомучениці Єкатерини в Римі[22].

11 вересня 2017 року розпорядженням Патріарха Кирила призначений тимчасово керуючим Берлінської єпархією[23].

28 грудня 2017 року рішенням Священного Синоду призначений керуючим Віденсько-Австрійської та Будапештско-Угорською єпархіями з титулом «Віденський і Будапештський» із звільненням від управління Берлінсько-Германської єпархії і призначений тимчасовим керуючим Париаршими парафіями в Італії[24].

1 лютого 2018 року в Храмі Христа Спасителя в Москві Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом возведений у сан архієпископа[25].

У 2022 році призначений головою Відділу зовнішньоцерковних зв'язків (ВЗЦЗ) РПЦ.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2008 — медаль «1020-річчя Хрещення Русі» I ст.
  • 2008 — орден Української православної церкви «1020 років Хрещення Київської Русі»
  • 2010 — Хрест святого апостола Марка (Олександрійська православна церква)
  • 2012 — орден преподобного Паїсія Величковського II ступеня (Молдавська православна церква)
  • 2014 — Патріарший знак «700-річчя преподобного Сергія Радонезького»
  • 2015 — Ювілейна медаль «В пам'ять 1000-річчя кончини рівноапостольного великого князя Володимира»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д https://www.egliserusse.eu/Mgr-ANTOINE-Sevryuk--metropolite-de-Chersonese-et-d-Europe-occidentale_a1814.html
  2. Иеромонах Антоний (Севрюк): О Вечном Городе, духовном стержне и Святейшем Патриархе | Православие и мир. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 19 листопада 2018. 
  3. а б в г д е ж и к Антоний, епископ Венский и Будапештский (Севрюк Антон Юрьевич) [Архівовано 9 березня 2021 у Wayback Machine.] на сайте Патриархия.Ru
  4. Иеромонах Антоний (Севрюк): «О Вечном Городе, духовном стержне и Святейшем Патриархе». [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // «Православие и мир». (10 июля 2012).
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 19 листопада 2018. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 19 листопада 2018. 
  7. Святейший Патриарх Кирилл издал распоряжение об изменении структуры Московской Патриархии. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Патриархия.Ru
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 19 листопада 2018. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 19 листопада 2018. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 19 листопада 2018. 
  11. Журналы заседания Священного Синода от 30 мая 2011 года. [Архівовано 14 липня 2013 у Wayback Machine.] Журнал № 62. // Патриархия.Ru
  12. http://ru.seminaria.fr/Учёный-совет-семинарии-подвел-итоги-учебного-года-и-принял_a306.html[недоступне посилання з Май 2018]
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 19 листопада 2018. 
  14. Как изменился состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви? [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] Православие и мир.
  15. Журналы заседания Священного Синода от 22 октября 2015 года. [Архівовано 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.] Журнал № 62. // Патриархия.Ru
  16. Состоялось наречение архимандрита Тихона (Шевкунова) во епископа Егорьевского и архимандрита Антония (Севрюка) во епископа Богородского. [Архівовано 25 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // Патриархия.Ru
  17. В праздник Иверской иконы Божией Матери Предстоятель Русской Церкви совершил Литургию в Новодевичьем монастыре г. Москвы и возглавил хиротонию архимандрита Антония (Севрюка) во епископа Богородского. [Архівовано 27 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // Патриархия.Ru
  18. Указ № У-02/177 от 28 октября 2015 года [Архівовано 7 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рус.). — Официальный сайт «Московской городской епархии». Архивировано 7 ноября 2015 года.
  19. Журналы заседания Священного Синода от 24 декабря 2015 года. [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.] Журнал № 89. // Патриархия.Ru
  20. [[https://web.archive.org/web/20160516190312/http://www.patriarchia.ru/db/text/4460239.html Архівовано 16 травня 2016 у Wayback Machine.] ЖУРНАЛ заседания Священного Синода от 16 апреля 2016 года]] // Патриархия.ru
  21. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 19 листопада 2018. 
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 19 листопада 2018. 
  23. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 19 листопада 2018. 
  24. Журналы заседания Священного Синода от 28 декабря 2017 года. [Архівовано 28 грудня 2017 у Wayback Machine.] Журнал № 116. // Патриархия.Ru
  25. В девятую годовщину интронизации Святейшего Патриарха Кирилла в Храме Христа Спасителя совершена Божественная литургия. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 19 листопада 2018.