Антоній Реман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоній Реман
нім. Anton Rehmann
Antoni Rehman.jpg
Народився 13 травня 1840(1840-05-13)[1][2]
Краків, Вільне місто Краків[2]
Помер 13 січня 1917(1917-01-13)[2][1] (76 років)
Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина[2]
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність ботанік, викладач університету, політик, географ
Alma mater Ягеллонський університет
Галузь географія
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада посол до Галицького сейму[d]
Членство Академія знаньd
Нагороди
орден Залізної корони

CMNS: Антоній Реман у Вікісховищі
Пам'ятник на могилі Антонія Ремана..jpg

Антоній Реман (пол. Antoni Rehman; 13 травня 1840 — 13 січня 1917, Львів) — польський географ і геоботанік.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіту здобув у Ягелонському університеті. Був професором географії Львівського університету (з 1882), а в 1897—1898 роках — його ректором; серед іншого дослідник рослинності Карпат, Поділля й Криму.

Праці[ред. | ред. код]

  • Szkice z podróży do południowej Afryki (1881);
  • Echa z południowej Afryki (1884);
  • Tatry pod względem fizyczno-geograficznym (1895).

Праця «Ziemie dawnej Polski і sasiednich Krajow Slowianskich …» (у 2 томах, 1895—1904), зокрема I том — «Karpaty», мала довгий час значення з точки зору пізнання географії України.

Провів детальне вивчення нечуйвітрів Західної України. Його результати висвітлені у праці «Neue Hieraciedes ostlichen Europa», де автор навів 33 види та 148 підвиди цього роду[3].

Похований у Львові, на 55 полі Личаківського цвинтаря.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Southern Africa Association for the Advancement of Science — 1902.
  2. а б в г Catalog of the German National Library
  3. В. С. Павленко-Баришева. Сучасний стан та перспективи таксономічних досліджень роду Hieracium L. s.l. в Україні / Журнал «Мир медицины и биологии», Выпуск № 1 (36) / том 9 / 2013
  4. Odznaczenia // Kurier Lwowski, nr 441 z 23.09.1910. — S. 3

Джерела[ред. | ред. код]