Антоній (Варжанський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоній
Народився 16 (28) січня 1890
Лопатичі, Олевська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 28 травня 1971(1971-05-28) (81 рік)
Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання Храм Святого Духа
Діяльність священник
Alma mater Волинська православна богословська академія
Посада єпископ
Конфесія православ'я

Архієпископ Антоній (в миру Михайло Антонович Варжанський; 16 (28) січня 1890(18900128), село Лопатичі, Житомирський повіт, Житомирська область — 28 травня 1971, Вільнюс) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Віленський і Литовський .

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 січня 1890 року в родині псаломщика села Лопатичі Житомирської області.

У 1909 році закінчив духовну семінарію в Житомирі.

У 1911 році вступив в Неврологічний інститут в Петербурзі.

У 1915 році вступив в Юр'ївський університет, де до січня 1917 р закінчив вісім семестрів історико-філологічного факультету.

З січня 1917 по січень 1918 року служив в лавах Російської армії.

Після демобілізації призначається інспектором Вищого початкового училища. Під час польської окупації в 1920 році відсторонений від педагогічної роботи та з 1922 року перебував псаломщиком в Волинській єпархії.

7 липня 1937 архієпископом Волинським і Кременецьким Польської Православної Церкви Алексієм (Громадським), Михайло Варжанський був висвячений на диякона, 12 липня — на священика до храму Бодячева Волинської єпархії.

24 червня 1941 року втратив дружину, вбиту німцями.

Під час німецької окупації відсторонений від служіння за відмову підкоритися адміністратору Автокефальної Української церкви Полікарпа (Сікорського) .

У 1944 році відновлений в тому ж селі.

З 1946 року — настоятель Покровської церкви в Луцьку і з 1956 року — викладач Волинської духовної семінарії.

З 1958 року — настоятель Російської Православної Церкви в Дрездені, потім благочинний парафій в Німеччині і протягом року секретар при єпископі Берлінському та Німецькому.

В серпня 1961 році відкликаний на Батьківщину, перебував на лікуванні, а в січні 1962 році призначений ректором Одеської духовної семінарії.

25 серпня 1963 році возведений в єпископа Віленського і Литовського.

Того ж 25 серпня «зважаючи на високий положення Віленської єпархії … і до уваги до багаторічної служби в Церкві Божій в священичому сані» зведений в сан архієпископа з правом носіння хреста на клобуку.

Старанний молитовник і обдарований проповідник, на всіх місцях служіння він виявляв себе як досвідчений пастир.

Помер 28 травня 1971 роки від другого інфаркту міокарда, і був похований в архієрейській усипальниці Храму Святого Духа у Вільнюсі.

Посилання[ред. | ред. код]