Антонін Запотоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антонін Запотоцький
Antonín Zápotocký.JPG
Народився 19 грудня 1884(1884-12-19)[1][2][3]
Заколани[d], Кладно, Центральночеський край, Чехія
Помер 13 листопада 1957(1957-11-13)[4][2][5] (72 роки)
Прага, Чехословаччина[4]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the Czech Republic.svg Перша Чехословацька Республіка
Flag of the Czech Republic.svg Чехословацька Соціалістична Республіка
Національність Чехи
Діяльність письменник, політик, профспілковий діяч, капо
Володіє мовами чеська[2]
Посада президент Чехословаччини[d] і Прем'єр-міністр Чехословаччини[d]
Партія Чеська соціал-демократична партія і Комуністична партія Чехословаччини
Батько Ладіслав Запотоцький[d]
Автограф Zapotocky signature.svg
Нагороди

Антонін Запотоцький (чеськ. Antonín Zápotocký 19 грудня 1884, Заколани, біля Кладно — 13 листопада 1957, Прага) — чехословацький державний діяч, комуніст. Обіймав посади прем'єр-міністра Чехословаччини в 19481953 і Президента Чехословаччини в 19531957 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї чеської соціал-демократа Ладіслава Запотоцького (18521916). У 19001921 був членом Чехословацької соціал-демократичної робітничої партії (ЧСДРП), прихильник лівого крила. У 1921 році був одним із засновників (разом з К. Готвальдом) Комуністичної партії Чехословаччини, обраний членом її ЦК. У 19221929 роках  займав пост секретаря ЦК партії. Член Політбюро (з 1954 Президії) ЦК КПЧ у 19291939 і з 1945 року. Кандидат у члени Виконкому Комінтерну з 1935 ( 19281937 член Виконкому Профінтерну).

Антонін Запотоцький у 1947 році

Під час Другої світової війни був заарештований і направлений у табір Заксенгаузен, де обіймав посаду капо. Після війни уряд Нідерландів вимагав видачі Запотоцького за звинуваченням у співучасті в смерті деяких ув'язнених[6].

У повоєнній Чехословаччині разом з 1-м секретарем ЦК КПЧ Клементом Готвальдом проводив репресії і показові процеси (зокрема, над Рудольфом Сланським, прийнявши безпосередню участь в його арешті, та іншими діячами комуністичного руху). Після смерті Готвальда вступив на посаду президента країни. При ньому був продовжений жорсткий курс Готвальда, повної реабілітації репресованих не було, тривали нові репресії (зокрема, в 1954 році був засуджений Густав Гусак), хоча режим Запотоцького відрізнявся відмовою від показових процесів. Виступав проти форсованого курсу на колективізацію, за пріоритет державних органів над партійними з приводу чого мав розбіжності з Антоніном Новотним.У романі чеського письменника Яна Козака «Гніздо Лелеки» описується радісна реакція словацьких селян на промову Запотоцького від 2 серпня 1953 року: «Пан президент дозволив нам господарювати як ми хочемо». При Запотоцькому Чехословаччина уклала в 1955 році з Єгиптом  угодупро постачання зброї (т. зв. «празька операція»), що знаменувало початок зближення арабського світу з соціалістичним табором. Прага також поставила в 1954 році зброю режиму гватемальського президента Арбенса, що послужило приводом для втручання США у внутрішні справи Гватемали. Автор романів з історії чеського робітничого руху: «Постануть нові бійці», «Буремний 1905 рік», «Червона заграва над Кладно», «Світанок».[7]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]