Антоніо Мохамед, повне ім'я Рікардо Антоніо Мохамед Матієвич (ісп. Ricardo Antonio Mohamed Matijevich[1], 2 квітня 1970, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий за виступами за низку аргентинських та мексиканських клубів, а також національну збірну Аргентини. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, відомий за роботою переважно в мексиканських клубах. З середини 2018 року очолює тренерський штаб команди «УНАМ Пумас».
Як футболіст став переможцем другого дивізіону першості Аргентини та переможцем Копа Америка; дворазовий чемпіон Мексики, володар Кубка Мексики і переможець Copa Sudamericana як тренер.
Антоніо Мохамед народився 2 квітня 1970 року Буенос-Айресі в сім'ї вихідців із Сирії та Лівану. У зв'язку із тим, що ці країни раніше були частиною Османської імперії, в Аргентині частина населення досі вважає їх населення турками, тому Мохамед вже на початку своєї кар'єри отримав прізвисько «Турок» (ісп. Turco).[2] Розпочав займатися футболм Антоніо Мохамед у школі клубу «Велес Сарсфілд», проте дебютував у великому футболі в іншій столичній команді «Уракан» у 1988 році, коли команда вибула до другого аргентинського дивізіону. Він відразу став одним із кращих бомбардирів команди, зробивши свій внесок у швидке повернення «Уракана» до вищого аргентинського дивізіону, і дебютував у ньому 19 серпня 1990 року в матчі з «Депортіво Мандійю». У вищому дивізіоні аргентинського футболу Мохамед також залишався одним із кращих бомбардирів «Уракана».
У 1991 році Антоніо Мохамеда продали до італійського клубу «Фіорентіна», проте в цій команді він так і не зіграв, і за період контракту з флорентійським клубом він грав у оренді за аргентинські клуби «Бока Хуніорс» та «Індепендьєнте» (Авельянеда).
У 1993 року Антоніо Мохамад став гравцем мексиканського клубу «Торос Неса», у складі якого провів 5 сезонів та був одним із кращих бомбардирів команди, відзначившись 49 забитими м'ячами у 166 зіграних матчах. Надалі футболіст грав виключно в мексиканських клубах: «Монтеррей», «Потрос Марте», «Ірапуато», «Атланте», «Атлетіко Селая» та «Сакатепек». У 2003 році Мохамед вирішив завершити кар'єру гравця[3].
Антоніо Мохамед кілька років грав у молодіжній збірній Аргентини. 19 лютого 1991 року він дебютував у складі національної збірної Аргентини в матчі зі збірною Угорщини. Мохамед виступав у національній збірній лише в 1991 році, провів у формі головної команди країни 4 матчі, забивши 1 гол.[3] Він був включений до складу збірної на розіграш Кубка Америки 1991 року у Чилі, і, хоча на поле й не виходив, також здобув титул континентального чемпіона.
Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2003 року, очоливши тренерський штаб клубу «Сакатепек», в якому він завершив кар'ру гравця. Далі він протягом 2004—2005 років тренував інші мексиканські клуби «Монаркас», «Керетаро» і «Хагуарес Чьяпас». У кінці 2005 року він став головним тренером своєї першої професійної команди «Уракан». Проте в 2006 році, перебуваючи в Німеччині під час проведення чемпіонату світу, він потрапив у автомобільну аварію, в якій загинув його 9-річний син[4], а сам Антоніо Мохамад тривалий час лікувався від наслідків аварії, деякий час стояло питання про ампутацію нижньої кінцівки[5], що спричинило тривалу паузу у виконанні ним обов'язків головного тренера «Уракана». Після виздоровлення він повернувся в команду, й працював на посаді головного тренера до вересня 2007 року.
У жовтні 2007 року Антоніо Мохамед став головним тренером команди «Веракрус», проте працював у цій мексиканській команді лише три місяці, після чого повернувся до Аргентини, де очолив клуб «Колон», тренував команду із Санта-Фе три роки, після чого в 2010 році перейшов на роботу в свій колишній клуб «Індепендьєнте». Вже за кілька місяців Мохамад здобув із авельянедським клубом свій перший серйозний трофей як тренер — у грудні «Індепендьєнте» у фіналі Copa Sudamericana переміг бразильський клуб «Гояс» у серії післяматчевих пенальті, та здобув почесний трофей.[6] У вересні 2011 року він перейшов до мексиканського клубу «Тіхуана», змінивши на посаді головного тренера Хоакіна дель Ольмо.[7] У перший же сезон роботи в «Тіхуані» Мохамед виграє першість Мексики, уперше в історії клубу, перемігши у фінальній серії «Толуку» із загальним рахунком 4-1.[8] Проте в травні 2013 року тренер вирішує повернутися до Аргентини[9], де знову очолив клуб «Уракан», проте у зв'язку із поганими результатами виступів він залишив клуб вже за кілька місяців роботи.[10]
На початку 2014 року Антоніо Мохамед повернувся до Мексики, де очолив столичний клуб «Америка». У цьому ж році «Америка» під керівництвом нового тренера зуміла виграти першість Мексики[11][12] Проте після критики експертів за стиль гри команди Мохамед вирішив покинути «Америку», і з початку 2015 року очолив інший мексиканський клуб «Монтеррей», змінивши на тренерському містку Карлоса Барру. На цій посаді тренер зумів виграти Кубок Мексики у 2017 році, проте після поразки у чвертьфіналі чемпіонату Мексики від «Тіхуани» в травні він покинув «Монтеррей».[11]
22 травня 2018 року Антоніо Мохамед офіційно очолив іспанський клуб «Сельта».[13][14] На цій посаді він змінив Хуана Карлоса Унсуе, який зумів зайняти з командою лише 13-те місце в чемпіонаті Іспанії.[15][11] Проте вже 12 листопада цього ж року тренер пішов у відставку[16], і за короткий час знову очолив аргентинський клуб «Уракан». Проте вже 23 квітня 2019 року тренер покинув клуб після вибуття з розіграшу Кубка Лібертадорес.[17] 9 жовтня 2019 року Мохамед знову очолив мексиканський клуб «Монтеррей»[18], але 25 листопада 2020 року він покинув мексиканський клуб.[19]
13 січня 2022 року Антоніо Мохамед очолив бразильський клуб «Атлетіку Мінейру».[20] На цій посаді він виграв з клубом Суперкубок Бразилії[21] та Лігу Мінейро.[22] Проте після невдалого виступу в чемпіонаті та Кубку Бразилії аргентинський тренер 22 липня 2022 року покинув бразильський клуб.[23]
У середині 2023 року Антоніо Мохамед очолив мексиканський клуб «УНАМ Пумас».
- «Уракан»: 1989—1990
- Аргентина: 1991
- «Індепендьєнте» (Авельянеда): 2010
- «Тіхуана»: 2012 (Апертура)
- «Америка» (Мехіко): 2014 (Апертура)
- «Монтеррей»: 2017
- «Атлетіку Мінейру»: 2022
- «Атлетіку Мінейру»: 2022
Аргентина
