Антоніо Сант-Елія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніо Сант-Елія
Antonio Sant'Elia
італ. Antonio Sant'Elia
Antonio Sant'Elia.jpg
Антоніо Сант-Елія, фото 1908 р.
Народження 30 квітня 1888(1888-04-30)Комо
Смерть 10 жовтня 1916(1916-10-10) (28 років)Монфальконе° загиблий у бою
Громадянство Італія Італія
Навчання Академія Брери
Діяльність архітектор, композитор
Праця в містах Комо
Архітектурний стиль модернізм
Найважливіші споруди The Futurist Architecture Manifesto[d]
Нагороди

Джерела:
Велика радянська енциклопедія, 1969—1978[d]
Антоніо Сант-Елія у Вікісховищі?

Анто́ніо Сант-Е́лія (італ. Antonio Sant'Elia 30 квітня, 1888, Комо — 10 жовтня, 1916, Монфальконе) — італійський архітектор початку 20 ст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Комо. 1906 року закінчив школу мистецтв і ремесел. Того ж року перебрався в місто Мілан, де три роки навчався в Художній академії Брера. В академії познайомився із Карло Карра, Маріо Кьяттоне, Леонрдо дюбревільє.

1912 року здав іспити і отримав ліцінзію професора архітектурного проектування.що надало йому права бути викладачем в місті Болонья. 1912 року також встиг вибудувати віллу Елізіум в Брунате (Комо). 1913 року працює в Болоньї викладачем архітектурного проектування. Того ж року разом із своїм приятелем Маріо Кьяттоне відкрив у Мілані архітектурне бюро. 1914 року був запрошений Карло Карра та Умберто Боччоне до участі в художньому напрямку футуризм.

У період 1912-1914 років під впливом могутнього піднесення інженерної думки, урбанізму, міської і промислової архітектури у Сполучених Штатах створив власну серію проектів і архітектурних малюнків під назвою «Нове місто». Схожі тенденції мали і твори австрійських митців Отто Вагнера та Йосипа Марії Ольбріха.

Серія архітектурних проектів і малюнків Сант-Eлії була репрезентовна на єдиній вистаці товариства «Нові тенденції». До виставки «Нові тенденції» встигли надрукувати каталог.

Маніфест футуризма[ред. | ред. код]

1914 року був оприлюднений «Маніфест футуризма» Філіппо Томмазо Марінетті, котрий був певною мірою створений Антоніо Сант-Eлією. а його настанови були викладені ще у каталозі до виставки. Він пропонував свій варіант пафосного промислового експресіонізму. Це були цілі комплекси споруд, пов'язані разом новими шляхами і новими комунікаціями на різних рівнях терасами, мостами, віадуками.

Волонтером на війну і смерть[ред. | ред. код]

Антоніо Сант-Елія мав соціалістичні політичні уподовання. Але належав до покоління, що не знало війни в Італії і вважало, що нещастя, тюрми і смерть — це не для них, а для інших. Він покинув архітектурну творчість і пішов 1915 року волонтером у італійську армію, був зарахований у Ломбардський батальйон волонтерів велосипедистів і автомобілістів. Мав звання молодшого лейтенанта. Перебував на фронті в Альпах біля міста Віченца. У липні 1916 року за військові операції отримав срібну нагороду за військову хоробрість.

Був убитий 10 жовтня 1916 року в бою під Монфальконе. Похований разом із іншими на військовому цвинтарі загиблих бригади «Ареццо». Пізніше його перепоховали у місті Комо.

Більшість його архітектурних проектів не була здійснена. Але його проекти, збережені в Комо, помітно вплинули на архітектурне проектування декілької різних архітекторів. Проекти Сант-Елії вплинули також на декорації кінострічки «Метрополіс» 1927 року (кінорежисер — Фріц Ланг).

Галерея архітектурних проектів[ред. | ред. код]

Арх. Рікардо Бофілл. Житловий будинок «Волден-7», Сан-Жуст-Десверн, місто Барселона.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Caduti di Como nella Grande Guerra — Battesimo delle Aule Scolastiche, a cura del Comune di Como, 1929.
  • Andrea Benzi, Niccolò Figundio, Il volontarismo di guerra e l'Associazione nazionale volontari di guerra a Como, ISVIG, 2007.
  • La città Nuova. Oltre Sant'Elia, Catalogo Silvana Editoriale, 2013

Посилання[ред. | ред. код]