Перейти до вмісту

Антоніо Сант-Елія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антоніо Сант-Елія
Antonio Sant'Elia
італ. Antonio Sant'Elia
Антоніо Сант-Елія, фото 1908 р.
Народження30 квітня 1888(1888-04-30)
Смерть10 жовтня 1916(1916-10-10) (28 років)
Монфальконе
° загиблий у бою
Похованняcemetery of Comod
КраїнаІталія Італія
НавчанняАкадемія Брери
Діяльністьархітектор, композитор
Праця в містахКомо
Архітектурний стильмодернізм
Найважливіші спорудиThe Futurist Architecture Manifestod
Нагороди
Silver Medal of Military Valour
CMNS: Антоніо Сант-Елія у Вікісховищі

Анто́ніо Сант-Е́лія (італ. Antonio Sant'Elia 30 квітня, 1888, Комо — 10 жовтня, 1916, Монфальконе) — італійський архітектор початку 20 ст.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в місті Комо. 1906 року закінчив школу мистецтв і ремесел. Того ж року перебрався в місто Мілан, де три роки навчався в Художній академії Брера. В академії познайомився із Карло Карра, Маріо Кьяттоне, Леонардо дюбревільє.

1912 року склав іспити й отримав ліцензію професора архітектурного проєктування, що надало йому права бути викладачем в місті Болонья. 1912 року також встиг вибудувати віллу Елізіум в Брунате (Комо). 1913 року працює в Болоньї викладачем архітектурного проєктування. Того ж року разом зі своїм приятелем Маріо Кьяттоне відкрив у Мілані архітектурне бюро. 1914 року був запрошений Карло Карра та Умберто Боччоне до участі в художньому напрямку футуризм.

У період 1912-1914 років під впливом могутнього піднесення інженерної думки, урбанізму, міської й промислової архітектури у Сполучених Штатах створив власну серію проєктів і архітектурних малюнків під назвою «Нове місто». Схожі тенденції мали й твори австрійських митців Отто Вагнера та Йосипа Марії Ольбріха.

Серія архітектурних проєктів і малюнків Сант-Елії була репрезентована на єдиній виставці товариства «Нові тенденції». До виставки «Нові тенденції» встигли надрукувати каталог.

Маніфест футуризму

[ред. | ред. код]

1914 року був оприлюднений «Маніфест футуризму» Філіппо Томмазо Марінетті, котрий був певною мірою створений Антоніо Сант-Елією, а його настанови були викладені ще у каталозі до виставки. Він пропонував свій варіант пафосного промислового експресіонізму. Це були цілі комплекси споруд, пов'язані разом новими шляхами й новими комунікаціями на різних рівнях терасами, мостами, віадуками.

Волонтером на війну і смерть

[ред. | ред. код]

Антоніо Сант-Елія мав соціалістичні політичні уподобання. Але належав до покоління, що не знало війни в Італії й вважало, що нещастя, тюрми і смерть — це не для них, а для інших. Він покинув архітектурну творчість і пішов 1915 року волонтером в італійську армію, був зарахований у Ломбардський батальйон волонтерів велосипедистів і автомобілістів. Мав звання молодшого лейтенанта. Перебував на фронті в Альпах біля міста Віченца. У липні 1916 року за військові операції отримав срібну нагороду за військову хоробрість.

Був убитий 10 жовтня 1916 року в бою під Монфальконе. Похований разом з іншими на військовому цвинтарі загиблих бригади «Ареццо». Пізніше його перепоховали у місті Комо.

Більшість його архітектурних проєктів не була здійснена. Але його проєкти, збережені в Комо, помітно вплинули на архітектурне проєктування декількох різних архітекторів. Проєкти Сант-Елії вплинули також на декорації кінострічки «Метрополіс» 1927 року (кінорежисер — Фріц Ланг).

Галерея архітектурних проєктів

[ред. | ред. код]
Арх. Рікардо Бофілл. Житловий будинок «Волден-7», Сан-Жуст-Десверн, місто Барселона.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Caduti di Como nella Grande Guerra — Battesimo delle Aule Scolastiche, a cura del Comune di Como, 1929.
  • Andrea Benzi, Niccolò Figundio, Il volontarismo di guerra e l'Associazione nazionale volontari di guerra a Como, ISVIG, 2007.
  • La città Nuova. Oltre Sant'Elia, Catalogo Silvana Editoriale, 2013

Посилання

[ред. | ред. код]