Антоніу де Олівейра Салазар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніу Салазар
António de Oliveira Salazar
Антоніу Салазар
Прем'єр-міністр Португалії
5 липня 1932 — 25 вересня 1968
Попередник: Кошта Олівейра
Наступник: Марселу Каетану
в. о. президента Португалії
18 квітня — 21 липня 1951
Попередник: Ошкар Кармона
Наступник: Кравейру Лопеш
 
Партія: Національна єдність
Освіта: Коїмбрський університет
Народження: 28 квітня 1889(1889-04-28)
Вімейру, Санта-Комба-Дан, Португалія
Смерть: 27 липня 1970(1970-07-27) (81 рік)
Лісабон, Португалія
° зупинка серця
Національність: Португалець
Віросповідання: римо-католик
Автограф: Firma de António de Oliveira Salazar.svg
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Антоніу де Олівейра Салазар (порт. António de Oliveira Salazar; 28 квітня 1889(18890428) — 27 липня 1970) — португальський державний і політичний діяч, вчений-економіст. Лідер Нової держави, прем'єр-міністр Португалії (19321968). Виконувач обов'язків президента Португалії (1951), фактичний диктатор країни. Народився у Санта-Комба-Дан, Португалія. Син дрібного землевласника Антоніу де Олівейри та Марії Салазар. Випускник Коїмбрського університету. Співзасновник Національного союзу (1930). Домігся зміни конституції (1933), що надала йому широкі владні повноваження. Встановив право-консервативний авторитарний режим. Шляхом репресивних заходів відновив суспільний порядок і португальську економіку. Проводив курс на придушення комуністично-соціалістичних рухів, допомагав сусідній Іспанії в особі Франко боротися проти лівацького уряду. Зберігав нейтралітет Португалії в Другій Світовій війні, залишаючись вірний португальсько-англійському альянсу. Приєднався до західного антирадянського блоку з початком Холодної війни. Долучив Португалію до НАТО (1949), ООН (1955), ЄАВТ (1960) та ОЕСР (1961). Сприяв утвердженню португальців у колоніях, був прибічником лузотропікалізму. Помер у Лісабоні, Португалія. Похованийу Санта-Комба-Дані.

Біографія[ред. | ред. код]

Спочатку був професором політекономії в Коїмбрському університеті.

Від 1928 до 1932 — міністр фінансів.

1930 року заснував партію Національний Союз.

1932 року призначений прем'єр-міністром. Більшість істориків характеризують його правління як диктатуру. У 1933 році запровадив у Португалії нову конституцію, яка давала йому практично необмежені права, встановлюючи авторитарний режим у країні, що розглядався деякими політичними діячами як режим «фашистського типу».

У період Другої світової війни дотримувався політики середнього шляху. Хоча він був диктатором і підтримував націоналістичну Іспанію, відряджаючи туди допомогу в період боротьби з республіканцями, на відміну від Франсіско Франко, він ніколи не ставав до угоди з нацистами.

З моменту захоплення Індією португальських міст у 1961 році і до самої смерті Салазара імперія залишалася постійним джерелом нещасть для Португалії, особливо колоніальні війни в Африці.

У 1968 році стан здоров'я Салазара було серйозно підірвано інсультом, спровокованим падінням зі стільця, і 27 вересня президент Португалії Америку Томаш відсторонив його від державних справ.

Салазар помер 27 липня 1970 року, але режим, очолюваний вірним «коїмбрівцем» Марселу Каетану, протримався ще чотири роки. Похований у рідному селі Вімейру, муніципалітет Санта-Комба-Дау.

За життя вважався замкнутою та жорсткою людиною, у нього було мало друзів. Ніколи не був одружений.

У 1974 році Нова держава припинила існування після чергової спроби перевороту, цього разу успішної. Жителі Лісабона зустрічали путчістів квітами, і переворот увійшов в історію як «Революція гвоздик», після якої Португалія взяла курс на європейську інтеграцію. Не зважаючи на це він був визнаний найвидатнішим португальцем за всю історію Португалії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія / АН УРСР; голов. ред. М. П. Бажан Т. 9: Маяк-Нахічевань.— К. : Гол. ред. УРЕ, 1962.— С. 555.

Посилання[ред. | ред. код]