Бескид Антон Григорович
Антон Григорович Бески́д | |||
| |||
---|---|---|---|
14.11.1923 — 16.06.1933 | |||
Попередник: | Григорій Жаткович, Петро Еренфельд | ||
Спадкоємець: | Антонін Розсипал, в.о. | ||
Народження: |
20 грудня 1855 с. Ганігівка, Сабінов, Австрійська імперія | ||
Смерть: |
16 червня 1933 (77 років) Пряшів, Чехословацька республіка | ||
Країна: | Чехословаччина | ||
Батько: | Григорій Бескид |
Бески́д Антон Григорович (нар. 20 грудня 1855, с. Ганігівка, Сабінов — пом. 16 червня 1933, Пряшів) — правник, політичний діяч Закарпатської України. Доктор права. Дотримувався чехословацької та москвофільської орієнтації. Заперечував приналежність закарпатських русинів до української нації. Губернатор Підкарпатської Русі (1923—1933).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в с. Ганігівка Шаришського комітату (нині — Східна Словаччина). Закінчив Ужгородську гімназію і Будапештський університет[1]. Займався адвокатською практикою в Будапешті (1883—1885), Кежмарку (1885—1906) і Пряшеві (1906—1910, обидва в Словаччині), де водночас був і юрисконсультом Пряшівської греко-католицької єпархії. Протягом 1910—1918 — депутат угорського парламенту від Народної партії, представляв Любовнянський повіт. 1920 виступив одним із засновників Руського народного банку (Русскій народний банк). Від 1923 року і до смерті у 1933 році займав посаду губернатора Підкарпатської Русі.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
У листопаді 1918 очолив Пряшівську народну раду і одним із перших почав відстоювати думку про входження Закарпатської України до складу Чехословацької республіки. Бескид — один із авторів меморандуму до празького уряду й Паризької мирної конференції 1919—1920, в якому вимагалося приєднати до Чехословацької республіки Лемківщину. Від січня 1919 — делегат Паризької мирної конференції від Закарпаття. У травні 1919 очолив Центральну руську народну раду (ЦРНР), яка виникла в результаті об'єднання Старо-Любовнянсько-Пряшівської, Ужгородської, Свалявської, Сигетської і Хустської народних рад. Очолювана Бескидом ЦРНР ухвалила рішення про добровільне входження Закарпаття до складу ЧСР. Після розколу в ЦРНР Антон Бескид у жовтні 1919 очолив москвофільську фракцію.
Політичні погляди[ред. | ред. код]
Заперечував приналежність закарпатських русинів до українського народу. Протестував проти вимог делегації Української Народної Республіки на Паризькій мирній конференції вивести чехословацькі війська із Закарпаття, мотивуючи це тим, що русини є частиною російського народу і не мають нічого спільного з українським політичним рухом. Бескид постійно підтримував «Общество ім. Духновича» і був причетний до спроби зірвати установчі збори товариства «Просвіта» в Ужгороді 29 квітня 1920, на яких мала виникнути ця культурно-освітня організація.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Ніколи не був одружений. Після його смерті маєток успадкував його племінник Олексій з сім'єю.
Література[ред. | ред. код]
- Магочій П. Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). Ужгород, 1994.
- Шандор В. Спомини, т. 1. Ужгород, 1996.
- Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Ужгород, 1997.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Втрачений Ужгород: історія маєтку губернатора Підкарпатської Русі Антона Бескида. Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бескид Антон Григорович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.32
- Бескид Антон Григорович [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] Вегеш М. М. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
|