Антон Рафаель Менгс

Рафаель Менгс
Raphael Mengs
При народженні	Raphael Mengs
Народження	22 березня 1728(1728-03-22) Богемія, нині Усті-над-Лабем, Чехія
Смерть	29 червня 1779(1779-06-29) (51 рік)
	Рим (туберкульоз)
Поховання	Рим
Країна	Німеччина
Жанр	художник
Діяльність	художник, мистецтвознавець
Напрямок	класицизм
Покровитель	José Nicolás de Azarad
Відомі учні	Giovanni Battista Casanovad, Грегоріо Ферро, Педер Альс, Alejandro de la Cruzd і Francisco Agustín y Granded
Твори	François, Baron de Hallebergd, Portrait of Isabel Parreño y Arce, Marquesa de Llanod і Portrait of Julie Carlotty Mengsovéd
Батько	Ізмаїл Ісраель Менгс
Діти	Anna Maria Mengsd
Брати, сестри	• Theresa Concordia Mengsd і Julia Charlotte Mengsd
Нагороди
Антон Рафаель Менгс у Вікісховищі

Анто́н Рафае́ль Менгс (нім. Anton Raphael Mengs; 22 березня 1728(17280322), Богемія, нині Усті-над-Лабою, Чехія — 29 червня 1779, Рим) — німецький митець епохи класицизму.

Життєпис

Антон Рафаель Менгс народився 22 березня 1728 року в родині саксонського придворного художника Ізмаїла Менгса — датчанина за походженням. Батько дав перші уроки малювання Антону Рафаелю та його сестрі Терезі Конкорд. З 1741 по 1744 роки Антон Рафаель з батьком жив у Римі. Вивчав античне мистецтво і роботи Рафаеля, Корреджо. У сімнадцятирічному віці юнак, повернувшись у Дрезден, отримав посаду кабінетного художника. У 1746 році приїхав до Риму вдруге. Перейшов в католицизм і одружився з римською натурницею Маргеріта Гуаццо. У 1749 році повернувся у Дрезден.

У 1751 році був призначений головним придворним художником. Вже на новій посаді, маючи річну платню 1000 талерів, він отримав замовлення на виконання вівтарної композиції «Вознесіння» для придворної церкви в Дрездені. Він виїхав до Риму, щоб почати роботу над картиною, водночас відвідав Венецію і Флоренцію. Завдяки протекції кардинала Алессандро Альбані герцог Нортумберлендський замовив Менгсу для своєї галереї копії творів Гвідо Рені, Аннібале Карраччі, Рафаеля, в тому числі фреску останнього «Афінська школа».

У 1755 році Менгс познайомився з Йоганном Йоахімом Вінкельманом, який став найближчим другом і мав великий вплив на формування поглядів художника в області живопису. Підтримував Менгса іспанський дипломат і меценат Хосе Ніколас де Азара. У 1755 році художник отримав від папи Климента XIII звання лицаря «Ордена Золотої шпори». Навесні 1756 року він почав на віллі Альбані фресковий розпис плафона і люнетів («Парнас», тондо «Рим» і «Геній»). Майстер удостоївся від Вінкельмана звання «найбільшого художника свого часу». 1759 року Неаполь над вівтарної композицією «Введення Марії в храм» писав портрети членів королівської сім'ї. У 1761 році художник виїхав у Мадрид, де з Джованні Баттіста Тьєполо оформляв Новий королівський палац. Працював він і в заміських королівських резиденціях. Гонорар майстра при іспанському королівському дворі був надзвичайно високий. З 1772 по 1773 рік Менгс перебував у Неаполі, писав портрети членів королівської сім'ї. У 1773 році автопортрет Менгса в галереї Уффіці було розміщено на почесному місці — під картиною Рафаеля. Він був обраний президентом римської Академії Святого Луки. Художник знову приїхав до Іспанії, там познайомився з Франциско-Хосе де Гоя, талант якого оцінив і допоміг тому отримати місце художника Королівської шпалерної мануфактури святої Варвари. Через хворобу Менгс погано переносив мадридські холодні зими. У 1777 році він повернувся в Рим, де помер 16 червня 1779 року. Похований в римській церкві Санті-Мікеле-е-Маньо. У родині Менгса було семеро дітей, їм після смерті художника іспанський король Карл ІІІ призначив пенсію.

Творчість

Головне у творчості Менгса — фрескові твори для вівтарних композицій. Відоме його «Вознесіння», зроблене для дрезденської придворної церкви, «Тріумф Святого Еусебіо» для римської церкви, розпис плафонів на віллі кардинала Алессандро Альбані. Його стиль — класика, неокласицизм, відмова від зайвої пишності рококо. У роботах художник вважає за краще не світлові ефекти і пафос, а простоту, мораль і просвітництво. Художник був чудовим портретистом. Він поєднував барочну парадність і точну передачу індивідуальних рис моделі. Йому позували наймогутніші люди епохи, від папи Климента XIII до Фрідріха Великого, королів Саксонії, Іспанії та імператриці Катерини II. Менгс прекрасно знав античне і сучасне мистецтво, за Вінкельманом проповідував відмову від надмірностей стилю рококо і повернення до класичних нормам. Він розробив суворі правила вибору сюжетів для художнього твору, вважав необхідним поєднати античну красу з рисами творчості Рафаеля, Тіціана і Корреджо. За життя Менгс користувався міжнародною славою. Сучасники бачили в ньому нового Рафаеля. Він був членом художніх академій Болоньї, Риму, Флоренції, Генуї, Венеції, Аугсбурга і Мадрида, придворним художником короля Саксонії і Польщі і короля Карла IV Неаполітанського. Його книга, присвячена Вінкельману Gedanken uber die Schonheit und den Geschmack in der Malerei («Думки про красу і смак», вперше — Цюріх 1762, перевидано 1765 1774, 1788) використовувалася в багатьох академіях як підручник .

Твори Менгса

• Gedanken über die Schönheit und über Geschmack in Malerei;
• Rifflessioni sopra i tre gran pittori, Raffaello, Tiziano e Corregio
• Lezioni pratt iche di pittura, regole per i maestri affinchè insegnano bene la pittura, e per li dischepoli affinchè la imparano a dovere <

Література

• J. E. W. Müller. «Historische Lobschrift auf R. A. Mengs» (Цюріх, 1781).
• F. Reber. «R. Mengs» (в «Kunst und Künstler des Mittelalters und der Neuzeit», I изд., 2 т., Лейпціг, 1878).

Посилання

• https://muzei-mira.com/biografia_hudojnikov/2786-anton-rafajel-mengs-biografija-i-kartiny.html
• https://artchive.ru/artists/278~Anton_Rafael'_Mengs