Перейти до вмісту

Антон Рафаель Менгс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антон Рафаель Менгс
Народився22 березня 1728(1728-03-22)[1][4][…] або 12 березня 1728(1728-03-12)[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Усті-над-Лабем, Усті-над-Лабем, Чехія[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 червня 1779(1779-06-29)[1][2][…] (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Папська держава[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
·туберкульоз Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняAnton Raphael Mengs' graved Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, мистецтвознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмалярство[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніGiovanni Battista Casanovad, Грегоріо Ферро, Педер Альс, Alejandro de la Cruzd, Francisco Agustín y Granded і Mariano Salvador Maellad Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusFrançois, Baron de Hallebergd, Portrait of Isabel Parreño y Arce, Marquesa de Llanod, Portrait of Julie Carlotty Mengsovéd, The Children of Charles III of Spain (series in the Palace of Capodimonte)d, The Children of Charles III of Spain (series in the Royal Palace of Caserta)d і Zeus kisses Ganymeded Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапридворний художник Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоІзмаїл Ісраель Менгс Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриTheresa Concordia Mengsd[10] і Julia Charlotte Mengsd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAnna Maria Mengsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Золотої шпори

Анто́н Рафае́ль Менгс (нім. Anton Raphael Mengs; 22 березня 1728(17280322), Богемія, нині Усті-над-Лабем, Чехія — 29 червня 1779, Рим) — німецький митець епохи класицизму.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Антон Рафаель Менгс народився 22 березня 1728 року в родині саксонського придворного художника Ізмаїла Менгса — датчанина за походженням. Батько дав перші уроки малювання Антону Рафаелю та його сестрі Терезі Конкорд.

З 1741 по 1744 роки Антон Рафаель з батьком жив у Римі. Вивчав античне мистецтво і роботи Рафаеля, Корреджо. У сімнадцятирічному віці юнак, повернувшись у Дрезден, отримав посаду кабінетного художника. У 1746 році приїхав до Риму вдруге. Перейшов в католицизм і одружився з римською натурницею Маргеріта Гуаццо. У 1749 році повернувся у Дрезден.

У 1751 році був призначений головним придворним художником. Вже на новій посаді, маючи річну платню 1000 талерів, він отримав замовлення на виконання вівтарної композиції «Вознесіння» для придворної церкви в Дрездені. Він виїхав до Риму, щоб почати роботу над картиною, водночас відвідав Венецію і Флоренцію. Завдяки протекції кардинала Алессандро Альбані герцог Нортумберлендський замовив Менгсу для своєї галереї копії творів Гвідо Рені, Аннібале Карраччі, Рафаеля, в тому числі фреску останнього «Афінська школа».

У 1755 році познайомився з Йоганном Йоахімом Вінкельманом, який став найближчим другом і мав великий вплив на формування поглядів художника в області живопису. Підтримував Менгса іспанський дипломат і меценат Хосе Ніколас де Азара.

У 1755 році художник отримав від папи Климента XIII звання лицаря «Ордена Золотої шпори». Навесні 1756 року він почав на віллі Альбані фресковий розпис плафона і люнетів («Парнас», тондо «Рим» і «Геній»). Майстер удостоївся від Вінкельмана звання «найбільшого художника свого часу».

1759 року Неаполь над вівтарної композицією «Введення Марії в храм» писав портрети членів королівської сім'ї.

У 1761 році художник виїхав у Мадрид, де з Джованні Баттіста Тьєполо оформляв Новий королівський палац. Працював він і в заміських королівських резиденціях. Гонорар майстра при іспанському королівському дворі був надзвичайно високий.

З 1772 по 1773 рік Менгс перебував у Неаполі, писав портрети членів королівської сім'ї. У 1773 році автопортрет Менгса в галереї Уффіці було розміщено на почесному місці — під картиною Рафаеля. Він був обраний президентом римської Академії Святого Луки. Художник знову приїхав до Іспанії, там познайомився з Франциско-Хосе де Гоя, талант якого оцінив і допоміг тому отримати місце художника Королівської шпалерної мануфактури святої Варвари. Через хворобу Менгс погано переносив мадридські холодні зими.

У 1777 році він повернувся в Рим, де помер 16 червня 1779 року. Похований в римській церкві Санті-Мікеле-е-Маньо. У родині Менгса було семеро дітей, їм після смерті художника іспанський король Карл ІІІ призначив пенсію.

Творчість

[ред. | ред. код]

Головне у творчості Менгса — фрескові твори для вівтарних композицій. Відоме його «Вознесіння», зроблене для дрезденської придворної церкви, «Тріумф Святого Еусебіо» для одноіменної римської церкви, розпис плафонів на віллі кардинала Алессандро Альбані. Його стиль — класика, неокласицизм, відмова від зайвої пишності рококо. У роботах художник вважає за краще не світлові ефекти і пафос, а простоту, мораль і просвітництво. Художник був чудовим портретистом. Він поєднував барочну парадність і точну передачу індивідуальних рис моделі. Йому позували наймогутніші люди епохи, від папи Климента XIII до Фрідріха Великого, королів Саксонії, Іспанії та імператриці Катерини II. Менгс прекрасно знав античне і сучасне мистецтво, за Вінкельманом проповідував відмову від надмірностей стилю рококо і повернення до класичних нормам. Він розробив суворі правила вибору сюжетів для художнього твору, вважав необхідним поєднати античну красу з рисами творчості Рафаеля, Тіціана і Корреджо. За життя Менгс користувався міжнародною славою. Сучасники бачили в ньому нового Рафаеля. Він був членом художніх академій Болоньї, Риму, Флоренції, Генуї, Венеції, Аугсбурга і Мадрида, придворним художником короля Саксонії і Польщі і короля Карла IV Неаполітанського. Його книга, присвячена Вінкельману Gedanken uber die Schonheit und den Geschmack in der Malerei («Думки про красу і смак», вперше — Цюрих 1762, перевидано 1765 1774, 1788) використовувалася в багатьох академіях як підручник.

Твори Менгса

[ред. | ред. код]
  • Gedanken über die Schönheit und über Geschmack in Malerei;
  • Rifflessioni sopra i tre gran pittori, Raffaello, Tiziano e Corregio
  • Lezioni pratt iche di pittura, regole per i maestri affinchè insegnano bene la pittura, e per li dischepoli affinchè la imparano a dovere <

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Anton Raphaël Mengs
  3. ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ Encyclopædia Britannica
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Mengs, Raphael Anton // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 17. — S. 347.
  7. ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  8. ↑ Менгс Антон Рафаэль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  9. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  10. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • J. E. W. Müller. «Historische Lobschrift auf R. A. Mengs» (Цюрих, 1781).
  • F. Reber. «R. Mengs» (в «Kunst und Künstler des Mittelalters und der Neuzeit», I изд., 2 т., Лейпціг, 1878).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антон_Рафаель_Менгс&oldid=44210601