Антрацикліни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доксорубіцин як інтеркалюючий агент. Дві молекули доксорубіцину вбудовані в ДНК.[1]

Антрацикліни — це клас препаратів, що використовуються в хіміотерапії злоякісних пухлин, які отримують з бактерій Стрептоміцетів[2][3]. Ці сполуки використовуються для лікування багатьох видів раку, включаючи лейкемію, лімфоми, рак молочної залози, шлунка, матки, яєчників, сечового міхура та рак легенів. Першим відкритим антрацикліном був даунорубіцин (торгова назва Daunomycin), який у природних умовах виробляється Streptomyces peucetius, видом Актинобактерій. Клінічно найбільш важливими антрациклінами є доксорубіцин, даунорубіцин, епірубіцин та ідарубіцин[4].

Антрацикліни є одними з найефективніших протипухлинних препаратів, коли-небудь розроблених, і ефективні проти більшої кількості типів раку, ніж будь-який інший клас хіміотерапевтичних засобів[4][5][6]. Їх основним побічним ефектом є кардіотоксичність, що значно обмежує їх корисність. Також було показано, що застосування антрациклінів суттєво пов'язане з тяжкою або фебрильною нейтропенією 1 циклу[7]. Інші побічні ефекти включають блювоту.

Препарати діють головним чином шляхом інтеркаляції в ДНК і перешкоджають метаболізму ДНК і виробленню РНК. Цитотоксичність зумовлена головним чином інгібуванням топоізомерази II після того, як фермент індукує розрив ДНК, запобігаючи повторному розриву та призводячи до загибелі клітини. Основною структурою антрациклінів є тетрациклічна молекула з антрахіноновим каркасом, з'єднаним із цукровим фрагментом глікозидним зв'язком. Коли клітина поглинає чотирикільцеву структуру, вона вставляється між парами основ ДНК, тоді як цукор знаходиться в незначній борозенці та взаємодіє з сусідніми парами основ.

Історія[ред. | ред. код]

Даунорубіцин - це червоний пігментований препарат, який був відкритий на початку 1960-х років. Він був виділений зі штаму Streptomyces peucetius Ді Марко та його колегами, які працювали на дослідницькі лабораторії Farmitalia в Італії, і назвали його дауноміцин[8]. Приблизно в той же час Дюбост і його колеги у Франції також відкрили цю сполуку і назвали її рубідоміцином[9]. Даунорубіцин був прийнятий як міжнародна назва[4]. Спочатку було виявлено, що він має активність проти мишачих пухлин, а потім у клінічних випробуваннях було встановлено, що він активний проти лейкемії та лімфом.

Доксорубіцин був виділений з мутованого варіанту S. peucetius (var. caesius). Він відрізняється від даунорубіцину лише додаванням гідроксильної групи в положенні вуглецю 14. Ця модифікація значно змінює активність препарату, роблячи його високоефективним проти широкого спектру солідних пухлин, лейкемії та лімфом. Це стандарт, за яким оцінюють нові антрацикліни[10][11][12][13][14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Structural comparison of anticancer drug-DNA complexes: adriamycin and daunomycin. Biochemistry 29 (10): 2538–49. March 1990. PMID 2334681. doi:10.1021/bi00462a016. 
  2. Chapter 54: Cancer Chemotherapy: Anthracycline Antibiotics. Trevor AJ, Katzung BG, Masters SB, Kruidering-Hall M. New York: McGraw-Hill Medical. 2010. 
  3. Anthracycline Antibiotics. Critical Reviews in Biotechnology 3 (2): 133–157. 1985. doi:10.3109/07388558509150782. 
  4. а б в The anthracyclines: will we ever find a better doxorubicin?. Seminars in Oncology 19 (6): 670–86. December 1992. PMID 1462166. 
  5. Anthracyclines: molecular advances and pharmacologic developments in antitumor activity and cardiotoxicity. Pharmacological Reviews 56 (2): 185–229. June 2004. PMID 15169927. doi:10.1124/pr.56.2.6. 
  6. The cardiotoxicology of anthracycline chemotherapeutics: translating molecular mechanism into preventative medicine. Molecular Interventions 5 (3): 163–71. June 2005. PMID 15994456. doi:10.1124/mi.5.3.6. 
  7. Predicting individual risk of neutropenic complications in patients receiving cancer chemotherapy. Cancer 117 (9): 1917–27. May 2011. PMC 3640637. PMID 21509769. doi:10.1002/cncr.25691. 
  8. 'Daunomycin', a new antibiotic of the rhodomycin group. Nature 201 (4920): 706–7. February 1964. Bibcode:1964Natur.201..706D. PMID 14142092. doi:10.1038/201706a0. 
  9. Rubidomycin: a new antibiotic with cytostatic properties. Cancer Chemotherapy Reports 41: 35–6. September 1964. PMID 14213139. 
  10. Adriamycin, 14-hydroxydaunomycin, a new antitumor antibiotic from S. peucetius var. caesius. Biotechnology and Bioengineering 11 (6): 1101–10. November 1969. PMID 5365804. doi:10.1002/bit.260110607. 
  11. Adriamycin. A new anticancer drug with significant clinical activity. Annals of Internal Medicine 80 (2): 249–59. February 1974. PMID 4590654. doi:10.7326/0003-4819-80-2-249. 
  12. Cancer management in man : chemotherapy, biological therapy, hyperthermia and supporting measures. Minev, Boris R. Dordrecht: Springer. 2011. ISBN 9789048197040. OCLC 704395391. 
  13. DeVita, Hellman, and Rosenberg's cancer : principles & practice of oncology. DeVita, Vincent T., Jr., 1935-, Lawrence, Theodore S., Rosenberg, Steven A. (вид. 8th). Philadelphia: Wolters Kluwer/Lippincott Williams & Wilkins. 2008. ISBN 9780781772075. OCLC 192027662. 
  14. Doxorubicin-induced cardiomyopathy from the cardiotoxic mechanisms to management. Progress in Cardiovascular Diseases 49 (5): 330–52. March 2007. PMID 17329180. doi:10.1016/j.pcad.2006.10.002.