Перейти до вмісту

Антті Гяккянен

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антті Гяккянен
Антті Гяккянен
Антті Гяккянен
Міністр оборони Фінляндії
Нині на посаді
На посаді з20 червня 2023
Прем'єр-міністрПеттері Орпо
ПопередникАнтті Кайконен
Міністр юстиції Фінляндії
5 травня 2017 — 6 червня 2019
Прем'єр-міністрЮга Сіпіля
ПопередникЯарі Ліндстрьом
НаступникАнна-Мая Генрикссон
Народився16 січня 1985
Мянтюгар'ю, Південна Савонія, Східна Фінляндія, Фінляндія
Відомий якполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоФінляндія Фінляндія
Національністьфін
Alma materГельсінський університет
Політична партіяНаціональна коаліція
Нагороди
Commander of the Order of the Lion of Finland
anttihakkanen.fi Редагувати інформацію у Вікіданих
 Медіафайли у Вікісховищі

Антті Едвард Гяккянен (фін. Antti Edvard Häkkänen нар. 16 січня 1985, Мянтюгар'ю, Південна Савонія, Східна Фінляндія, Фінляндія) — фінський громадський і політичний діяч, діючий Міністр оборони Фінляндії[en], міністр юстиції Фінляндії (2017 — 2019), депутат Едускунти.[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

В 2004 році Антті Гяккянен закінчив середню школу Мянтюхар'ю.[2] Має ступінь магістра права Гельсінського університету[3]. Він написав свою магістерську роботу з історії права на тему економічних відносин між муніципалітетами та державою з точки зору конституційного статусу муніципальної податкової системи.[4]

Гяккянен родом з Мянтюхар'ю в Етеля-Саво і служив у муніципальній раді Мянтюхар'ю з 2009 року.

Гяккянен був обраний головою Молодіжної ліги коаліції в листопаді 2011 року на дворічний термін 2012–2013[5]. Наприкінці 2012 року Саул Шубак, тодішній віце-президент профспілки, викликав резонанс у Facebook своєю думкою про скасування виплат на дітей. Гаккянен оголосив, що Шубак шкодить профспілці, і сподівався на його відставку[6], після чого Шубак подав у відставку[7].

У січні 2013 року Гаккянен пішов у відставку з посади голови в середині терміну і став спеціальним помічником прем'єр-міністра Юркі Катайнена[8]. Гяккянен також працював спеціальним помічником міністра транспорту та муніципалітетів Паули Рісіко.

Гаккянен був кандидатом на виборах до Європейського парламенту 2014 року як кандидат від коаліції, але не був обраний з 12 449 голосами. На парламентських виборах 2015 року він був кандидатом від нового виборчого округу Південно-Східної Фінляндії. Він отримав 6216 голосів і , депутат Едускунти від партії Національна коаліція (з 22 квітня 2015).[9]

Гаккянен був обраний віце-головою коаліції на партійних зборах у червні 2016 року з найбільшою кількістю голосів.[10] Президент Республіки призначив його міністром юстиції в уряді Сіпіля в п'ятницю, 5 травня 2017 року Гаккянен став міністром юстиції Фінляндії, ставши наймолодшим міністром (32 роки) в кабінеті Сіпіля[11].

На посаді Міністра юстиції Фінляндії

[ред. | ред. код]

2017 Гаккянен обрав своїм помічником Тапані Мякінен[fi], колишнього члена парламенту від коаліції. Савон Саномат назвав призначення Мякінена «дуже особливим», оскільки його публічно підозрювали у фінансовій недбалості та корупції. Сам Мякінен подав у відставку у квітні 2018 року через підозри проти нього в кримінальних справах[12].

На парламентських виборах 2019 року Гаккянен був обраний на наступний термін з 20 234 голосами, що стало третім результатом у всій країні та найбільшою кількістю голосів, отриманих кандидатом від коаліції.[13][14]

Гаккянен не кидав виклик нинішньому голові коаліції Петтері Орпо на партійному з’їзді 2020 року. Він був обраний на наступний термін віце-президентом Коаліції в 2020 році, отримавши 540 голосів, що було найбільшою кількістю голосів серед кандидатів від VPJ і на 13 голосів більше, ніж Еліна Валтосе, яка отримала друге місце за кількістю голосів[15]. Антті Гаккянен був обраний на партійних зборах 2022 року в Калайокі на четвертий віце-президентський термін. Гаккянен отримав найбільше голосів серед віце-президентів на виборах — 609[16].

У 2023 році Хаккянен був обраний до парламенту з 21 378 голосами[17]. Сума голосів складала понад 9 відсотків голосів у виборчому окрузі Південно-Східної Фінляндії[18].

На посаді Міністра оборони Фінляндії

[ред. | ред. код]

Хаккянен був призначений міністром оборони в уряді Орпо 20 червня 2023 року[19].

На початку серпня 2023 року Гаккянен заявив, що серйозно розглядає можливість балотуватися на президентських виборах 2024 року і оголосить про своє рішення в серпні-вересні[20]. Згідно з опитуванням Helsingin Sanomat, Гаккянен був улюбленим партійним кандидатом у президенти депутатів від Kokoomos[21], і його підтримали шість районних організацій Kokooomusnuorten[22], а за даними Ilta-Sanomi також райони Uusimaa, Häme, Southeastern Фінляндії та Лапландії[23].

Після того, як 14 серпня 2023 партійна рада коаліції вирішила запропонувати Александру Стуббу стати кандидатом від партії, Гаккянен заявив, що не має наміру балотуватися, але підтримує це рішення.[24]

У січні 2024 року Гяккянен закликав до повної заборони російських операцій з нерухомістю у Фінляндії та створив міжурядову робочу групу для підготовки законодавства з цього питання. За його словами, Росія «також може спробувати використати нерухомість для певних спроб впливу», а повна заборона на операції з нерухомістю запобіжить таким спробам [25].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Новые министры принесли присягу. Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. 5 травня 2017. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 6 травня 2017.
  2. ↑ IL selvitti: tällaiset ovat ministerien yo-todistukset. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 6 грудня 2023.
  3. ↑ Antti Häkkänen - Kokoomuksen varapuheenjohtaja ja kansanedustaja. hakkanen (фін.). Процитовано 6 грудня 2023.
  4. ↑ Kuntien ja valtion väliset taloudelliset suhteet kunnallisverojärjestelmän perustuslaillisen aseman näkökulmasta (фін.). 11 лютого 2014. Архів оригіналу за 3 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023. [Архівовано 2023-12-03 у Wayback Machine.]
  5. ↑ sanoo, Mitä mitä? (5 листопада 2011). Kokoomusnuoret: Antti Häkkänen kokoomusnuorten puheenjohtajaksi. Kokoomusnuoret (фін.). Процитовано 6 грудня 2023.
  6. ↑ Kokoomusnuorten puheenjohtaja: Schubakista haittaa liitolle. Yle Uutiset (фін.). 6 листопада 2012. Процитовано 6 грудня 2023.
  7. ↑ Kokoomusnuorten Saul Schubak eroaa. Yle Uutiset (фін.). 9 листопада 2012. Процитовано 6 грудня 2023.
  8. ↑ Kokoomusnuoret: Kokoomusnuorten Antti Häkkänen pääministeri Kataisen erityisavustajaksi. Kokoomusnuoret (фін.). 7 січня 2013. Процитовано 6 грудня 2023.
  9. ↑ Eduskuntavaalit 2015 - tulospalvelu | yle.fi. Eduskuntavaalit 2015 - tulospalvelu | yle.fi. Процитовано 6 грудня 2023.
  10. ↑ Three new ministers in Sipilä’s Government. Valtioneuvosto (амер.). Процитовано 6 грудня 2023.
  11. ↑ Новыми министрами стали Сампо Терхо, Яри Леппя и Антти Хяккянен. Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. 24 квітня 2017. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
  12. ↑ Oikeusministerin erityisavustajaa epäillään rikoksesta - irtisanoutui tehtävästään. Savon Sanomat (фін.). 3 квітня 2018. Процитовано 6 грудня 2023.
  13. ↑ Ylen Vaalikone 2019 - Yles Valkompass 2019. vaalikone.yle.fi (фін.). Процитовано 6 грудня 2023.
  14. ↑ Yle - Tulospalvelu - Puolueet - Eduskuntavaalit 2019 - Yle.fi. vaalit.yle.fi (фін.). Процитовано 6 грудня 2023.
  15. ↑ Kokoomuksen varapuheenjohtajiksi Häkkänen, Lepomäki ja Ikonen – lue tästä kaikki puoluekokouksesta. Ilta-Sanomat (фін.). 5 вересня 2020. Процитовано 6 грудня 2023.
  16. ↑ Eniten ääniä varapuheenjohtajavaalissa saanut Häkkänen: ”Koko Suomi on nyt lirissä”. Ilta-Sanomat (фін.). 12 червня 2022. Процитовано 6 грудня 2023.
  17. ↑ Koko maa, valitut. tulospalvelu.vaalit.fi. Процитовано 6 грудня 2023.
  18. ↑ Kokoomuksen äänikuningas Antti Häkkänen kahmi Kaakkois-Suomen vaalipiirissä yli 9 prosenttia kaikista äänistä. Yle Uutiset (фін.). 2 квітня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  19. ↑ Uusi hallitus | Presidentti nimitti Orpon hallituksen – Niinistö: ”Yhtenäisyys on se voimavara, joka kantaa”. Helsingin Sanomat (фін.). 20 червня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  20. ↑ Presidentinvaalit | Kokoomuksen Häkkänen presidenttiehdokkuudesta: ”Vakavassa harkinnassa”. Helsingin Sanomat (фін.). 3 серпня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  21. ↑ HS-selvitys | Antti Häkkänen eduskuntaryhmän suosikki kokoomuksen presidenttiehdokkaaksi. Helsingin Sanomat (фін.). 9 серпня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  22. ↑ Kokoomusnuorten enemmistö: Kannatamme Antti Häkkästä presidenttiehdokkaaksi. Kokoomusnuoret (фін.). 14 серпня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  23. ↑ Blomqvist, Julia (12 серпня 2023). Presidenttipeli kiihtyy kokoomuksessa – IS:n tiedot: Jo neljä piiriä Antti Häkkäsen takana. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 6 грудня 2023.
  24. ↑ Kokoomuksen presidenttikisa | Häkkänen HS:lle: Kisasta putoaminen oli pettymys. Helsingin Sanomat (фін.). 14 серпня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.
  25. ↑ Ministeri Häkkänen haluaa eroon venäläisten kiinteistökaupoista. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 4 грудня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антті_Гяккянен&oldid=44078430