Антуан Анрі Беккерель
| Антуан Анрі Беккерель | |
|---|---|
| Antoine Henri Becquer | |
 | |
| Народився |
15 грудня 1852 Париж, Сена[d], Франція[1] |
| Помер |
25 серпня 1908 (55 років) Ле-Круазік |
| Громадянство |
 Франція |
| Alma mater |
Політехнічна школа Національна школа мостів і шляхів |
| Галузь | фізика, хімія |
| Заклад |
Національна консерваторія мистецтв і ремесел Політехнічна школа Національний музей натуральної історії |
| Вчене звання | професор |
| Відомі учні | Марія Кюрі |
| Член | Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Paris[d], Французька академія наук, Національна академія деї Лінчеї і Прусська академія наук |
| Відомий завдяки: | один з першовідкривачів радіоактивності |
| Батько | A. E. Becquerel[d] |
| Діти | Jean Becquerel[d] і Paul Becquerel[d] |
| Нагороди |
 Нобелівська премія з фізики (1903) |
| Автограф |
 |
Антуан Анрі Беккерель у Вікісховищі? | |
Антуан Анрі Бе́ккерель (фр. Antoine Henri Becquerel) (нар. 15 грудня 1852 — пом. 25 серпня 1908) — французький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики та один з першовідкривачів радіоактивності.
Ранні роки[ред. • ред. код]
Беккерель народився в Парижі в сім'ї вчених, яка, рахуючи його самого, його сина, батька — Александра Едмона, діда — Антуана Сезара, дала чотири покоління учених. Він здобув наукову освіту в Політехнічній школі (X1872) й інженерну освіту в Національній школі мостів і шляхів (фр. École Nationale des Ponts et Chaussées) (1874). У 1874 р. Беккерель одружився з Люсі Жамен, яка народила йому сина Жана і померла від пологів (1878). Беккерель одружився з Луїзою Дезіре Лор'є у 1890 р. У 1889-му став членом Французької академії наук.
Наукова праця[ред. • ред. код]
В 1892 р. Беккерель став третьою людиною з їх сім'ї, яка очолила кафедру фізики в Національному музеї натуральної історії (фр. Muséum national d'histoire naturelle). У 1894 р. він став головним інженером в управлінні мостів і доріг.
У 1896 р. Беккерель випадково відкрив радіоактивність під час робіт по дослідженню фосфоресценції в солях урану. Досліджуючи роботу Рентгена, він загорнув флюоресціюючий матеріал — уранілсульфат калію в непрозорий матеріал разом з фотопластинами, з тим, щоб приготуватися до експерименту, що вимагає яскравого сонячного світла. Проте ще до здійснення експерименту Беккерель виявив, що фотопластини були повністю засвічені. Це відкриття спонукало Беккереля до дослідження спонтанного випускання ядерного випромінювання (докладніше див. Дослід радіоактивності Антуаном Анрі Беккерелем).
У 1903 р. він отримав спільно з П'єром і Марією Кюрі Нобелівську премію з фізики «На знак визнання його видатних заслуг, що виразилися у відкритті мимовільної радіоактивності».
Останні роки[ред. • ред. код]
Помер у віці 55 років у Ле-Круазік (Бретань).
На його честь названа одиниця радіоактивності в системі одиниць СІ — бекерель (Bq). Також один кратер на Місяці, один кратер на Марсі і один астероїд[2] названі на його честь.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Беккерель Антуан Анри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання[ред. • ред. код]
- Біографія на сайті нобелівського комітету (англ.)
- Коротка біографія (англ.)
|
- Народились 15 грудня
- Народились 1852
- Уродженці Парижа
- Померли 25 серпня
- Померли 1908
- Лауреати Нобелівської премії з фізики
- Французькі фізики
- Випускники Національної школи мостів та доріг
- Французькі Нобелівські лауреати
- Випускники Політехнічної школи
- Список 72 імен на Ейфелевій вежі
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Випускники ліцею Людовика Великого
- Члени Національної Академії деї Лінчеї
- Члени Прусської академії наук
