Антуан Анрі Беккерель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антуан Анрі Беккерель
фр. Antoine Henri Becquer
Henri Becquerel.jpg
Народився 15 грудня 1852(1852-12-15)
Париж, Франція[1]
Помер 25 серпня 1908(1908-08-25)[2][3][4] (55 років)
Ле-Круазік
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність фізик, інженер, викладач університету
Відомий завдяки фізика, хімія
Alma mater Політехнічна школа
Національна школа мостів і шляхів
Відомі учні Марія Кюрі
Володіє мовами французька[2]
Заклад Національна консерваторія мистецтв і ремесел
Політехнічна школа
Національний музей натуральної історії
Членство Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Paris[d], Французька академія наук, Національна академія деї Лінчеї і Прусська академія наук
Відомий завдяки: один з першовідкривачів радіоактивності
Батько A. E. Becquerel[d]
Діти Jean Becquerel[d] і Paul Becquerel[d]
Автограф Henri Becquerel signature.svg
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1903)
Звання професор

Антуан Анрі Бе́ккерель (фр. Antoine Henri Becquerel) (нар. 15 грудня 1852 — пом. 25 серпня 1908) — французький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики та один з першовідкривачів радіоактивності.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Беккерель народився в Парижі в сім'ї вчених, яка, рахуючи його самого, його сина, батька — Александра Едмона, діда — Антуана Сезара, дала чотири покоління учених. Він здобув наукову освіту в Політехнічній школі (X1872) й інженерну освіту в Національній школі мостів і шляхів (фр. École Nationale des Ponts et Chaussées) (1874). У 1874 р. Беккерель одружився з Люсі Жамен, яка народила йому сина Жана і померла від пологів (1878). Беккерель одружився з Луїзою Дезіре Лор'є у 1890 р. У 1889-му став членом Французької академії наук.

Наукова праця[ред. | ред. код]

Зображення фотопластини Беккереля, яка була засвічена випромінюванням солей урану. Ясно видно тінь металевого мальтійського хреста, поміщеного між пластинкою і сіллю урану.

В 1892 р. Беккерель став третьою людиною з їх сім'ї, яка очолила кафедру фізики в Національному музеї натуральної історії (фр. Muséum national d'histoire naturelle). У 1894 р. він став головним інженером в управлінні мостів і доріг.

У 1896 р. Беккерель випадково відкрив радіоактивність під час робіт по дослідженню фосфоресценції в солях урану. Досліджуючи роботу Рентгена, він загорнув флюоресціюючий матеріал — уранілсульфат калію в непрозорий матеріал разом з фотопластинами, з тим, щоб приготуватися до експерименту, що вимагає яскравого сонячного світла. Проте ще до здійснення експерименту Беккерель виявив, що фотопластини були повністю засвічені. Це відкриття спонукало Беккереля до дослідження спонтанного випускання ядерного випромінювання (докладніше див. Дослід радіоактивності Антуаном Анрі Беккерелем).

У 1903 р. він отримав спільно з П'єром і Марією Кюрі Нобелівську премію з фізики «На знак визнання його видатних заслуг, що виразилися у відкритті мимовільної радіоактивності».

Останні роки[ред. | ред. код]

Помер у віці 55 років у Ле-Круазік (Бретань).

На його честь названа одиниця радіоактивності в системі одиниць СІ — бекерель (Bq). Також один кратер на Місяці, один кратер на Марсі і один астероїд[5] названі на його честь.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Беккерель Антуан Анри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. SNAC
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]