Антуан Анрі Беккерель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антуан Анрі Беккерель
фр. Antoine Henri Becquerel
Portrait of Antoine-Henri Becquerel.jpg
Ім'я при народженні фр. Antoine Henri Becquerel
Народився 15 грудня 1852(1852-12-15)[1][2][…]
Париж, Франція[4]
Помер 25 серпня 1908(1908-08-25)[1][3][…] (55 років)
Ле-Круазік
Поховання manoir de Pen Casteld
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція[6]
Діяльність фізик, інженер, викладач університету, фізик-ядерник, хімік
Alma mater Політехнічна школа
Національна школа мостів і шляхів
Галузь фізика, хімія
Заклад Національна консерваторія мистецтв і ремесел
Політехнічна школа
Національний музей натуральної історії
Звання професор
Ступінь бакалавр наук[d][7] (1877) і доктор наук[d][7] (1888)
Відомі учні Марія Кюрі
Членство Лондонське королівське товариство[8], Société Philomathique de Parisd, Французька академія наук[8], Національна академія деї Лінчеї, Прусська академія наук[9], Національна академія наук США[9] і Американське філософське товариство[9]
Відомий завдяки: один з першовідкривачів радіоактивності
Рід Q3064938?
Батько Edmond Becquereld
У шлюбі з Louise Lorieuxd
Діти Jean Becquereld
Родичі Paul Becquereld
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1903)
Автограф Henri Becquerel signature.svg

CMNS: Антуан Анрі Беккерель у Вікісховищі

Антуан Анрі Бе́ккерель (фр. Antoine Henri Becquerel; 15 грудня 1852 — 25 серпня 1908) — французький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики та один з першовідкривачів радіоактивності.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Беккерель народився в Парижі в сім'ї науковців, яка, рахуючи його самого, його сина, батька — Александра Едмона, діда — Антуана Сезара, дала чотири покоління науковців. Він здобув наукову освіту в Політехнічній школі (X1872) й інженерну освіту в Національній школі мостів і шляхів (фр. École Nationale des Ponts et Chaussées) (1874). У 1874 р. Беккерель одружився з Люсі Жамен, яка народила йому сина Жана і померла під час пологів (1878). Беккерель одружився з Луїзою Дезіре Лор'є у 1890 р. У 1889-му став членом Французької академії наук.

Наукова праця[ред. | ред. код]

Зображення фотопластини Беккереля, яка була засвічена випромінюванням солей урану. Ясно видно тінь металевого мальтійського хреста, поміщеного між пластинкою і сіллю урану.

У 1892 р. Беккерель став третьою людиною з їх сім'ї, яка очолила кафедру фізики в Національному музеї натуральної історії (фр. Muséum national d'histoire naturelle). У 1894 р. він став головним інженером в управлінні мостів і доріг.

У 1896 р. Беккерель випадково відкрив радіоактивність під час робіт по дослідженню фосфоресценції в солях урану. Досліджуючи роботу Рентгена, він загорнув флюоресціюючий матеріал — уранілсульфат калію в непрозорий матеріал разом з фотопластинами, з тим, щоб приготуватися до експерименту, що вимагає яскравого сонячного світла. Проте ще до здійснення експерименту Беккерель виявив, що фотопластини були повністю засвічені. Це відкриття спонукало Беккереля до дослідження спонтанного випускання ядерного випромінювання

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Дослід радіоактивності Антуаном Анрі Беккерелем.

У 1903 р. він отримав спільно з П'єром і Марією Кюрі Нобелівську премію з фізики «На знак визнання його видатних заслуг, що виразилися у відкритті мимовільної радіоактивності».

Останні роки[ред. | ред. код]

У 1900 році, Беккерель вимірював властивості бета-частинок, і зрозумів, що вони мають ті ж характеристики, що й електрони високої швидкості, що залишають ядро.[10] У 1901 році Беккерель зробив відкриття, що радіоактивність може бути використана на користь медицини. Генрі зробив це відкриття, коли залишив у кишені жилета шматочок радію і помітив, що опікся. Це відкриття призвело до розвитку променевої терапії, яка зараз використовується для лікування раку.[11] Після відкриття радіоактивності Беккерель прожив набагато і помер 25 серпня 1908 року, у віці 55 років, у місті Ле-Круазік, Франція.[12] Його смерть відублася за невідомих причин, але повідомлялося, що «у нього виникли серйозні опіки на шкірі, ймовірно, від поводження з радіоактивними матеріалами».[13]

На його честь названа одиниця радіоактивності в системі одиниць СІ — бекерель (Bq). Також один кратер на Місяці, один кратер на Марсі і один астероїд.[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Antoine Henri Becquerelministère de la Culture.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. Беккерель Антуан Анри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. SNAC — 2010.
  6. RKDartists
  7. а б NNDB — 2002.
  8. а б Wikipedia — 2001.
  9. а б в німецька Вікіпедія — 2001.
  10. Becquerel, Henri. Hawley's Condensed Chemical Dictionary (John Wiley & Sons, Inc.). 2007-03-15. ISBN 0-470-11473-8. Процитовано 2020-04-29. 
  11. THE NOBEL PRIZE FOR MEDICINE, 1902.. The Lancet 161 (4141). 1903-01. с. 122. ISSN 0140-6736. doi:10.1016/s0140-6736(00)50471-1. Процитовано 2020-04-29. 
  12. Becquerel, Henri. Hawley's Condensed Chemical Dictionary (John Wiley & Sons, Inc.). 2007-03-15. ISBN 0-470-11473-8. Процитовано 2020-04-29. 
  13. Becquerel, Henri; Curie, Marie (2018-02-06). Discovery of Radioactivity and Radium. A Century of X-rays and Radioactivity in Medicine. CRC Press. с. 10–19. ISBN 978-1-315-13627-1. 
  14. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]