Антуан де Бурбон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антуан де Бурбон

Antoine de Bourbon

Antoine-de-bourbon.jpg
Народився 22 квітня 1518(1518-04-22)
Ла-Фер
Помер 17 листопада 1562(1562-11-17) (44 роки)
Лез-Анделі
смертельне поранення
Громадянство (підданство) Bannière de France style 1500.svg Франція
Національність француз
Ім'я при народженні Antoine de Bourbon
Діяльність політик, військовий очільник
Титул аристократ, герцог де Вандом
Посада король
Звання генерал-лейтенант королівства
Термін 1561—1562
Конфесія католицтво
Батько Карл IV де Бурбон, герцог Вандом
Мати Франсуаза Алансонська
Рід Бурбони
Родичі Валуа
Брати, сестри Jean, Count of Soissons and Enghien[d], Людовик I Бурбон-Конде, Charles, Cardinal de Bourbon[d], Francis, Count of Enghien[d], Маргарита Вандомська і Марія де Бурбон
Дружина Жанна III, королева Наварри
Діти 4 сини та 2 доньки
Armoiries Antoine de Bourbon.svg

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Антуан де Бурбон (*22 квітня 1518 — †17 листопада 1562) — французький аристократ, 2-й герцог Вандом, 10-й герцог Бурбон, принц-консорт королівства Наварра (як Антуан I).

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з молодшої гілки роду Бурбонів. Син Карла, герцога Вандом та Франсуази Алансонської. Отримав домашню освіту. Дитиною отримав титули графа Бомона та Мальського. У 1527 році, після смерті Карла III де Бурбона, батько Антуана домігся від короля Франциска I титула герцога де Бурбона. Втім Карлу де Вандому не було передані землі родини Бурбон. У 1537 році, після смерті батька, Антуан успадковує усі його титули та землі. Він стає герцогом Вандомом та герцогом Бурбоном, а також голову роду Бурбонів.

Повсякчас думки Антуана були спрямовані на збільшені своїх володінь. Цьому сприяв король, який вирішив одружити спадкоємецю Наваррського трону з династії Альбре з вірним союзником. Зрештою вибір пав на Антуана де Бурбона з огляду на слабкі позиції останнього у Франції, неможливість створити потужну опозицію королю. Втім проти цього шлюбу виступав батько Жанни — Генріх II д'Альбре, який вів тонку гру між Іспанією та Францією, сподіваючись повернути південну Наварру. Втім Франциск I змусив дати згоду на шлюб, який відбувся 20 жовтня 1548 року у Мулені. З цього моменту Антуан де Бурбон стає принцом-консортом.

Політичні справи[ред.ред. код]

Деякий час Антуан перебував у Наваррі. Втім стосунки з тестем не склалися. До того розсерджений шлюбом Жанни Наваррської король Іспанії та імператор Карл V оголосив свого сина та спадкоємця Філіпа королем Наварри. Антаун намагався виправити становище, деякий час вів перемовин з Карлом V щодо можливого переходу на бік Іспанії в обмін на Наварру, але ці перемовини виявилися безрезультатними. У 1550 році повертається до Парижу. Втім внаслідок слабкодухості та поганої вдачі не відіграє важливої ролі при дворі. Він бере участь у військових діях короля Генріха II у Лотарингії та південних Нідерландах, зокрема захоплює фортецю Еден. У відповідь на це імператор Карл V конфіскує прибутки з володінь Антана де Бурбона у Нідерландах.

Після приходу до влади в Іспанії Філіпа II у 1556 році де бурбон поновлює перемовини, під час яких обіцяє перейти на бік Іспанії та відмовитися від усієї Наварри в обмін на королівство Сардинію. У відповідь у 1559 році намагається відвоювати південну Наварру, проте марно. Проте й ця спроба здобути самостійне володіння виявилася невдалою. Після смерті французького короля Генріха II почалося сумяття поміж католиками та протестантами. Дружина Антуана — Жанна Наваррська — підтримала кальвіністів. Втім Антан залишився на боці католицизму й підтримав регентку Катерину Медичі. За це він отримав посаду генерал-лейтената королівства. До того ж йому доручили почесне завдання — супроводжувати Єлизавету Валуа, доньку Катерини Медичі до її майбутнього чоловіка Філіпа II, короля Іспанії, що чекав у місті По. Виконавши цю місію, Антан де Бурбон почав активно приборкувати виступи кальвіністів на півночі Франції. У 1562 році він рушив проти повсталого Руана. Під час облоги де Бурбона було смертельно поранено (13 листопада), від чого він помер 17 листопада 1562 року.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Жанна III д'Альбре (1528–1572), королева Наварри

Діти:

  • Генріх (1551–1553), граф Бомон
  • Генріх (1553–1610), король Франції з 1589 до 1610 року
  • Людовик (1555–1557), граф Мальський
  • Магдалена (1556)
  • Катерина (1559–1604), дружина Генріха II, герцога Лотаринзького

2. Коханка — Луїза де лаБередьє дю Рош

Діти:

  • Карл (1554–1610), архієпископ Руанський

Джерела[ред.ред. код]

  • Holt, Mack P., The French wars of religion, 1562–1629, Cambridge University Press: New York, 2005.
  • Jean-Claude Pasquier, Le Château de Vendôme, 2000