Перейти до вмісту

Антуан де Кон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антуан де Кон
фр. Antoine de Caunes
Антуан де Кон на церемонії «Сезара», 2013
Дата народження1 грудня 1953(1953-12-01) (72 роки)
Місце народженняПариж, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор, сценарист, режисер
Роки активності1978 — наш час
ДітиЕмма де Конd, Julesd і Louisd Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0004380 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди та премії
кавалер ордена Сільськогосподарських заслуг
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Антуан де Кон у Вікісховищі

Антуан де Кон (фр. Antoine de Caunes; нар. 1 грудня 1953, Париж, Франція) — французький актор, режисер і сценарист театру, кіно та телебачення. Батько акторки Емми де Кон[fr].

Біографія

[ред. | ред. код]

Антуан де Кон народився 1 грудня 1953 року в сім'ї тележурналіста і репортера Жоржа де Кона та дикторки телебачення Жаклін Жубер. Почав свою кар'єру наприкінці 1970-х років як творець і ведучий телевізійної програми «Хор» (фр. Chorus). Під псевдонімом Поль Персавон писав тексти для мультсеріалів для телеканалу Antenne 2, серед яких «Кобра» (фр. Cobra) та «Космічний Шериф Гаван» (англ. Space Sheriff Gavan) (відомий у Франції як X-Or). На телебаченні Антуан де Кон був ведучим культової програми «Діти рок-н-ролу», а потім щотижневої програми «Рапідо»[1][2]. Потім декілька років він працював у команді каналу Canal+, ведучи з Філіпом Жильдасом щоденну програму «Ніде у іншому місці» (фр. Nulle part ailleurs).

Як актор де Кон дебютував, зігравши роль Ніка Сігнала в телевізійному фільмі Canal+ «Рок» (фр. Rock). У великому кіно він дебютував невеликими ролями в комедіях «Розкаяння» (фр. Pentimento, 1989) Тоні Маршалл та «Два тата і мама» (фр. Les deux papas et la maman, 1996) Смаїна і Жан-Марка Лонгваля. Великі ролі зіграв у фільмах Жана-Жака Зільбермана «Чоловік як жінка» (фр. L'homme est une femme comme les autres, 1998) та у Клода Шаброля в «В епіцентрі брехні» (фр. Au coeur du mensonge, 1999).

У 2000 році Антуан де Кон дебютував як режисер фільмом «Укуси світанку» (фр. Les morsures de l'aube). У 2003 році він поставив фільм, присвячений загадковій смерті Наполеона «Мосьє Н». (фр. Monsieur N.).

Антуан де Кон неодноразово (у 1996—1999, 2008, 2009 та у 2011—2013 роках) був ведучим щорічних церемоній вручення французької національної кінопремії «Сезар»[3] .

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Студійне фото А. де Кона. Studio Harcourt
Актор
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1982тфРокRockНік Сігнал
1987кфВампір і заєцьLe vampire et le lapin
1989фРозкаянняPentimentoШарль
1996фДва батьки і одна мамаLes Deux papas et la mamanЖером
1997фНа щастя!C'est pour la bonne cause!Данієль
1997фГонитва за божествомLa divine poursuiteАлекс
1998фЧоловік як жінкаL'homme est une femme comme les autresСимон Ешканазі
1998—2001сКоротун РексRex the RuntStinky Basil, озвучування
1998тфПрекрасний БобBob le magnifiqueФрансуа Морен / Боб Сент-Клар
1999фВ епіцентрі брехніAu coeur du mensongeGermain-Roland Desmotes
2000фТам моя батьківщинаLà-bas... mon paysП'єр Нівель
2001—2003сНові пригоди Щасливчика ЛюкаLes nouvelles aventures de Lucky LukeЩасливчик Люк, озвучування
2001мфВелосипедистLe vélo de Ghislain Lambertоповідач, озвучування
2002фБланшBlancheкапітан KKK
2003фКлючі від машиниLes Clefs de bagnoleактор, який відмовляється повернутися до Лорен
2004тфЛюбителі в'язниціLes amants du bagneжурналіст Альбер Лондре
2004—2009сКаамелоттKaamelottДагонет, кавалер
2005фІдеальний другUn ami parfaitЖульєн Россі
2006—2008сБез обличчяOff Prime
2007фМістер Бін на відпочинкуMr. Bean's HolidayАншорман
2007тфЗнатний, отже винуватийNotable donc coupableШарль Мілль
2007ф48 годин на добу48 heures par jourБруно
2008фТи можеш зберігати таємницю?Tu peux garder un secret?Жульєн
2009фБожевільна історія любові Симона АшкеназіLa folle histoire d'amour de Simon EskenazyСимон Ешканазі
2010фМумуMumuполковник
2011сКоротшеБреф
2012мфЗолушка: Повний вперед!Cendrillon au Far WestПринц, озвучування
2016фВони є скрізьIls sont partoutАнтуан де Кон
Режисер
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
2000т/сСценарії на наркотикиScénarios sur la drogue Так
2001Укуси світанкуLes Morsures de l'aube Так
2003Мосьє N.Monsieur N. Так
2006 Милі сваряться…Désaccord parfait ТакТак
2007-2012т/сВідбиткиEmpreintes Так
2008Колюш, історія одного хлопцяColuche: l'histoire d'un mec ТакТак
2012т/фЯнн Піа, хроніка вбивстваYann Piat, chronique d'un assassinat Так

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Антуана де Кона[4]
Рік Категорія Фільм Результат
Телевізійна премія 7 d'Or Night
1988 Найкращий ведучий Антуан де Кон Перемога
1991 Перемога
1995 Перемога
Премія «Сезар»
1991 Найкращий актор Чоловік як жінка Номінація
Міжнародний кінофестиваль в Люшоні
2012 Премія глядацьких симпатій Янн Піа, хроніка вбивства Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ James Rampton (17 лютого 1996). Contentious? Moi? - Life & Style. London: The Independent. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 8.01.2017.
  2. ↑ Serena Mackesy (3 травня 1997). Sads, mads and le lad - Arts & Entertainment. London: The Independent. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 8.01.2017.
  3. ↑ Maîtres de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 8 січня 2016. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Нагороди та номінації Антуана де Кона на сайті IMDb (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антуан_де_Кон&oldid=44071519