Антін Мельник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антін Мельник
Мельник Антін.jpg
Народився 5 січня 1920(1920-01-05)
с. Трійчиці, Польща
Помер 25 червня 1997(1997-06-25) (77 років)
Мюнхен, Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність українець

Анті́н Ме́льник (5 січня 1920 — 25 червня 1997) — український політичний діяч, політичний аналітик, юрист. Президент Світового Конгресу Українців (1971—1973)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив українську гімназію у місті Перемишль. Вступив до ОУН. За проукраїнську діяльність у 1944 році був ув'язнений у нацистському концтаборі Флоссенбюрг. Після звільнення у 1945 році мешкав у Німеччині. Здобув юридичну освіту в Українському вільному університеті (1952), де згодом викладав міжнародне право. У 1953—1964 рр. — секретар і правничий дорадник, у 1964—1989 рр. — голова Центрального представництва української еміграції в Німеччині.

Був Президентом Світового Конгресу Українців (1971—1973). Головою Координаційного Осередку Українських Центральних Установ в Європі (1965-1979). Був юридичним радником, генеральним секретарем та з 1964 року головою Центрального Представництва Української Еміграції в Німеччині[2]. Очолював Товариство Українських Політичних В'язнів (ТУПВ)[3].

Підготовив та надіслав Генеральному секретарю ООН меморандум з приводу 50-ліття створення СРСР, в якому розкрив та засудив підступну імперіалістичну політику проти поневолених народів, де акцентував увагу на злочинах геноциду в СРСР.

Помер 25 червня 1997 року у Мюнхені[4].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Грамота за 25-річчя громадської діяльності на посаді правного дорадника;
  • Грамота Генерального секретаря і Голови Центрального Представництва Української Еміграції в Німеччині (1978).

Примітки[ред. | ред. код]