Перейти до вмісту

Антіохійська православна архієпархія Північної Америки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Антіохійська православна архієпархія
Північної Америки

Церква святої Марії у Лівонії, штат Мічиган
Засновники святий Рафаїл Бруклінський, Антіохійська православна церква
Дата заснування 1895 (місія), 1924 (архиєпархія)
Статус напівавтономний
У складі Антіохійського патріархату
Самостійність проголошена 2003
Перший предстоятель Віктор (Або-Ассалей), митрополит Нью-Йоркський
Чинний предстоятель Йосиф (Аль-Зелаві), митрополит Нью-Йоркський і Північної Америки
Центр Інґлвуд, Нью-Джерсі
Основна юрисдикція США США
Канада Канада
Літургічна мова англійська, арабська, грецька, французька
Музична традиція візантійська
Церковний календар новоюліанський
Єпископів 7
Єпархій 9
Монастирів 2
Парафій 277
Вірних 74600 (США)
Офіційний сайт antiochian.org

Антіо́хійська правосла́вна архієпа́рхія Півні́чної Аме́рики (англ. Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America; араб. الأبرشية الأنطاكية الأرثوذكسية في أمريكا الشمالية), яку в Північній Америці часто називають просто Антіо́хійська архієпа́рхія (або архієпископі́я) — напівавтономна православна архієпархія в складі Антіохійського патріархату в США і Канаді. Використовує у своїй літургії візантійський обряд, англійську, арабську, грецьку, французьку мови та новоюліанський календар, вона є частиною Східного християнства. Православні емігранти до США і Канади з Сирії та Леванту спочатку знаходилися під опікою Православної церкви Росії, але після більшовицького перевороту отримали власну структуру в юрисдикції Антіохійської церкви. Внутрішні конфлікти розділили антіохійських православних на дві паралельні архієпархії — в Нью-Йорку і Толідо. Розділення тривало до 1975 року, коли митрополит Філіп (Саліба) став єдиним архієпископом возз'єднаної Антіохійської архієпархії. Священний Синод Православної церкви Антіохії надав архієпархії автономний самоврядний статус у 2003 році. У 2014 році архієпархія налічувала 275 парафій.

Історія

[ред. | ред. код]
Антіохійська церква святої Марії у Лівонії, штат Мічиган

Антіохійські православні спочатку перебували під опікою Православної церкви Росії в Америці і перший антіохійський єпископ, висвячений у Північній Америці, святий Рафаїл Бруклінський, був висвячений РПЦ в Америці у 1904 році для догляду за сирійськими та левантськими православними емігрантами з Османської імперії до США і Канаду. Вони приїжджали переважно з провінцій Адана, Алеппо, Бейрут і Дамаск (місце народження засновника спільноти святителя Рафаїла Бруклінського).

Після більшовицької революції Православна церкви Росії та її вірні закордоном опинилися у хаосі, тож антіохійські православні у Північній Америці, одночасно вражені загибеллю свого улюбленого єпископа, святого Рафаїла, перейшли під безпосередню опіку Антіохійського патріарха в Дамаску. Однак через внутрішні конфлікти антіохійські православні в Північній Америці були розділені між двома архієпархіями — Нью-Йорка і Толідо.

У 1975 році дві антіохійські православні архієпархії були об'єднані в одну архієпархію Північної Америки (наразі з центром у місті Інглвуд, Нью-Джерсі). Звідтоді архієпархія пережила значне зростання за рахунок постійної євангелізації та імміграції православних арабів із Близького Сходу. Предстоятелем архієпархії з 1966 до 2014 року був митрополит Філіп (Саліба). Шість інших єпархіальних архієреїв допомагали митрополиту в догляді за дев'ятьма єпархіями митрополії, яка є третьою за величиною православною юрисдикцією в Північній Америці. Станом на 2011 рік архієпархія мала 74 600 вірних у США, 27 300 із яких постійно відвідували церкву, 249 парафій та два монастирі[1]. У 2014 році архієпархія налічувала 275 парафій у США і Канаді.

9 жовтня 2003 року Священний Синод Православної церкви Антіохії частково задовольнив прохання архієпархії про надання їй самостійного статусу, щоби дозволити їй краще управляти собою, удосконалювати і розширювати свою інформаційно-місіонерську діяльність, внутрішньо організовувати себе в кількох єпархіях, і розвиватися далі на шляху до адміністративного єдності всього православ'я в Америці. Фактичний статус архієпархії — самоврядна церква.

Архієпархія є учасником Асамблеї канонічних православних єпископів Америки, однак через конфлікт Православної церкви Антіохії та Константинополя і Єрусалима, митрополит Йосиф не присутній на засіданнях Асамблеї.

Митрополит Філіп помер у 2014 році, а його наступником став митрополит Йосиф (Аль-Зелаві)[2].

Структура

[ред. | ред. код]

Антіохійська архієпархія розділена на дев'ять територіальних єпархій[3]. Деякі з них частково поширюються на територію Канади.

Євангелізація і місіонерство

[ред. | ред. код]

Багато консервативних колишніх англікан перейшли до Антіохійської архієпархії, деякі приєднуються і очолюють парафії з богослужінням за західним обрядом, який більш звичний для західних християн. Нинішня місія Антіохійської православної архієпархії Північної Америки полягає у тому, щоби «принести Православ'я в Америку», тож юрисдикція має дуже активний відділ місіонерства та євангелізації на чолі з протоієреєм Пітером Ґілквістом, який очолив масовий перехід з невизнаної Євангелічної Православної Церкви до канонічного Православ'я. Ґілквіст вийшов на пенсію у грудні 2011 року і помер в липні 2012 року. Отець Майкл Кейзер був названий його наступником на посаді голови відділу[4].

Єпархія також включає в себе Служіння стародавньої віри (Ancient Faith Ministries) з його добре відомим Радіо стародавньої віри (Ancient Faith Radio) — Інтернет-радіостанцією з вмістом на тему православного християнства, включно з низкою радіостанцій та понад 100 подкастів.

У результаті євангелізації та місіонерства Антіохійська архієпархія мала значне зростання в період з середини 1960-тих і до 2012. Архієпархія мала лише 65 парафій у США в середині 1960-тих, а в 2011 року ця цифра становила вже 249 парафій[5].

Стосунки з іншими християнськими конфесіями

[ред. | ред. код]

Єпархія раніше був членом Національної ради церков США, але собор архієпархії 28 липня 2005 одноголосно проголосував за повну відмову від участі у діяльності цього органу, посилаючись на його підвищену політизацію і, як правило, безплідність. Це робить архієпархію єдиною великою православною юрисдикцією в США, яка пішла на такий крок[6][7].

Єпископат

[ред. | ред. код]
Антіохійський собор святого Миколая у Брукліні

Хоча навернені американці відіграють суттєву роль у житті єпархії і широко представлені серед духовенства і мирян, всі старші ієрархи Антіохійської архієпархії мають левантійське походження.

Предстоятель

[ред. | ред. код]
  • Йосиф (Аль-Зелаві), митрополит Нью-Йоркський і Північної Америки

Інші єпископи

[ред. | ред. код]
  • Василь (Ессей), єпископ Вічитський
  • Томас (Йозеф), єпископ Чарльстонський
  • Александр (Муфаррідж), єпископ Оттавський
  • Йоан (Абдалла), єпископ Вустерський
  • Антоній (Майклз), єпископ Толідський
  • Миколай (Озон), єпископ Маямський
  • Димитрій (Хурі), єпископ Джаблійський, на пенсії

Колишні предстоятелі

[ред. | ред. код]

Архієпархія Нью-Йорка

[ред. | ред. код]
  • Митрополит Віктор (Або-Ассалей), 1924-1935
  • Митрополит Антоній (Башир), 1936-1966
  • Митрополит Філіп (Саліба), 1966-1975

Архієпархія Толідо

[ред. | ред. код]
  • Митрополит Самуїл (Давид), 1936-1958
  • Митрополит Михайло (Шахін), 1958-1975

Архієпархія Північної Америки

[ред. | ред. код]
  • Митрополит Філіп (Саліба), 1975-2014
  • Митрополит Йосиф (Аль-Зелаві), 2014 - нині

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Krindatch, A. (2011). Atlas of American orthodox christian churches. (p. 44). Brookline, MA: Holy Cross Orthodox Press
  2. ↑ Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America. www.antiochian.org. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  3. ↑ Krindatch, Alexei, ред. (2011). Atlas of American Orthodox Christian Churches (PDF). Holy Cross Orthodox Press. ISBN 978-1-935317-23-4. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  4. ↑ Fr. Peter Gillquist to Retire as Head of Department of Missions and Evangelism, Fr. Michael Keiser Appointed as New Head | Antiochian Orthodox Christian Archdiocese. ww1.antiochian.org. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 10 квітня 2019. [Архівовано 2018-07-04 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Krindatch, A. (2011). Atlas of American orthodox christian churches. (p. 45). Brookline, MA: Holy Cross Orthodox Press
  6. ↑ Breaking News: Orthodox Leave NCC. Touchstone Magazine - Mere Comments. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  7. ↑ Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America. www.antiochian.org. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 10 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]