Антіохійська православна архієпархія Північної Америки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Антіохійська православна архієпархія
Північної Америки

LivoniaMiStMaryAntiochianOrthodoxChurch.jpg
Церква святої Марії у Лівонії, штат Мічіган
Засновники святий Рафаїл Бруклінський, Антіохійська православна церква
Дата заснування 1895 (місія), 1924 (архієпархія)
Статус самоврядна церква[1]
У складі Антіохійська православна церква
Самостійність проголошена У 2003 Антіохійською православною церквою
Самостійність визнана У 2003 Антіохійською православною церквою
Перший предстоятель Віктор (Або-Ассалей), митрополит Нью-Йоркський
Чинний предстоятель Йосиф (Аль-Зелаві), митрополит Нью-Йоркський і Північної Америки
Центр Інґлвуд, Нью-Джерсі
Основна юрисдикція США, Канада
Юрисдикція для діаспори немає
Літургічна мова англійська, арабська, грецька
Єпископів 7
Єпархій 9
Монастирів 2
Парафій 277
Офіційний сайт antiochian.org

Антіохійська православна архієпархія Північної Америки (або Антиохійська; Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America), яку в Північній Америці часто називають просто Антіохійська архієпархія (або архієпископія) — це юрисдикція Антіохійської православної церкви в США і Канаді. Православні емігранти до США і Канади з Сирії та Леванту спочатку знаходилися під опікою Російської православної церкви, але після більшовицького перевороту отримали власну структуру в юрисдикції Антіохійської церкви. Внутрішні конфлікти розділили антіохійських православних на дві паралельні архієпархії — в Нью-Йорку і Толідо. Розділення тривало до 1975 року, коли митрополит Філіп (Саліба) став єдиним архієпископом возз'єднаної Антіохійської архієпархії. Священний Синод Антіохійської православної церкви надав архієпархії автономний самоврядний статус у 2003 році. У 2014 році архієпархія налічувала 275 парафій.

Історія[ред. | ред. код]

Антіохійська церква святої Марії у Лівонії, штат Мічиган

Антіохійські православні спочатку перебували під опікою Російської православної церкви в Америці і перший антіохійський єпископ, висвячений у Північній Америці, святий Рафаїл Бруклінський, був висвячений РПЦ в Америці у 1904 році для догляду за сирійськими та левантськими православними емігрантами з Османської імперії до США і Канаду. Вони приїжджали переважно з провінцій Адана, Алеппо, Бейрут і Дамаск (місце народження засновника спільноти святителя Рафаїла Бруклінського).

Після більшовицької революції Російська православної церкви та її вірні закордоном опинилися у хаосі, тож антіохійські православні у Північній Америці, одночасно вражені загибеллю свого улюбленого єпископа, святого Рафаїла, перейшли під безпосередню опіку Антіохійського патріарха в Дамаску. Однак через внутрішні конфлікти антіохійські православні в Північній Америці були розділені між двома архієпархіями — Нью-Йорка і Толідо.

У 1975 році дві антіохійські православні архієпархії були об'єднані в одну архієпархію Північної Америки (наразі з центром у місті Інглвуд, Нью-Джерсі). Звідтоді архієпархія пережила значне зростання за рахунок постійної євангелізації та імміграції православних арабів із Близького Сходу. Предстоятелем архієпархії з 1966 до 2014 року був митрополит Філіп (Саліба). Шість інших єпархіальних архієреїв допомагали митрополиту в догляді за дев'ятьма єпархіями митрополії, яка є третьою за величиною православною юрисдикцією в Північній Америці. Станом на 2011 рік архієпархія мала 74 600 вірних у США, 27 300 із яких постійно відвідували церкву, 249 парафій та два монастирі[2]. У 2014 році архієпархія налічувала 275 парафій у США і Канаді.

9 жовтня 2003 року Священний Синод Антіохійської православної церкви частково задовольнив прохання архієпархії про надання їй самостійного статусу, щоби дозволити їй краще управляти собою, удосконалювати і розширювати свою інформаційно-місіонерську діяльність, внутрішньо організовувати себе в кількох єпархіях, і розвиватися далі на шляху до адміністративного єдності всього православ'я в Америці. Фактичний статус архієпархії — самоврядна церква.

Архієпархія є учасником Асамблеї канонічних православних єпископів Америки, однак через конфлікт Антіохійської православної церкви та Константинопольської і Єрусалимської церкви, митрополит Йосиф не присутній на засіданнях Асамблеї.

Митрополит Філіп помер у 2014 році, а його наступником став митрополит Йосиф (Аль-Зелаві)[3].

Структура[ред. | ред. код]

Антіохійська архієпархія розділена на дев'ять територіальних єпархій[4]. Деякі з них частково поширюються на територію Канади.

Євангелізація і місіонерство[ред. | ред. код]

Багато консервативних колишніх англікан перейшли до Антіохійської архієпархії, деякі приєднуються і очолюють парафії з богослужінням за західним обрядом, який більш звичний для західних християн. Нинішня місія Антіохійської православної архієпархії Північної Америки полягає у тому, щоби «принести Православ'я в Америку», тож юрисдикція має дуже активний відділ місіонерства та євангелізації на чолі з протоієреєм Пітером Ґілквістом, який очолив масовий перехід з невизнаної Євангелічної Православної Церкви до канонічного Православ'я. Ґілквіст вийшов на пенсію у грудні 2011 року і помер в липні 2012 року. Отець Майкл Кейзер був названий його наступником на посаді голови відділу[5].

Єпархія також включає в себе Служіння стародавньої віри (Ancient Faith Ministries) з його добре відомим Радіо стародавньої віри (Ancient Faith Radio) — Інтернет-радіостанцією з вмістом на тему православного християнства, включно з низкою радіостанцій та понад 100 подкастів.

У результаті євангелізації та місіонерства Антіохійська архієпархія мала значне зростання в період з середини 1960-тих і до 2012. Архієпархія мала лише 65 парафій у США в середині 1960-тих, а в 2011 року ця цифра становила вже 249 парафій[6].

Стосунки з іншими християнськими конфесіями[ред. | ред. код]

Єпархія раніше був членом Національної ради церков США, але собор архієпархії 28 липня 2005 одноголосно проголосував за повну відмову від участі у діяльності цього органу, посилаючись на його підвищену політизацію і, як правило, безплідність. Це робить архієпархію єдиною великою православною юрисдикцією в США, яка пішла на такий крок[7][8].

Єпископат[ред. | ред. код]

Антіохійський собор святого Миколая у Брукліні

Хоча навернені американці відіграють суттєву роль у житті єпархії і широко представлені серед духовенства і мирян, всі старші ієрархи Антіохійської архієпархії мають левантійське походження.

Предстоятель[ред. | ред. код]

  • Йосиф (Аль-Зелаві), митрополит Нью-Йоркський і Північної Америки

Інші єпископи[ред. | ред. код]

  • Василь (Ессей), єпископ Вічитський
  • Томас (Йозеф), єпископ Чарльстонський
  • Александр (Муфаррідж), єпископ Оттавський
  • Йоан (Абдалла), єпископ Вустерський
  • Антоній (Майклз), єпископ Толідський
  • Миколай (Озон), єпископ Маямський
  • Димитрій (Хурі), єпископ Джаблійський, на пенсії

Колишні предстоятелі[ред. | ред. код]

Архієпархія Нью-Йорка[ред. | ред. код]

  • Митрополит Віктор (Або-Ассалей), 1924-1935
  • Митрополит Антоній (Башир), 1936-1966
  • Митрополит Філіп (Саліба), 1966-1975

Архієпархія Толідо[ред. | ред. код]

  • Митрополит Самуїл (Давид), 1936-1958
  • Митрополит Михайло (Шахін), 1958-1975

Архиєпархія Північної Америки[ред. | ред. код]

  • Митрополит Філіп (Саліба), 1975-2014
  • Митрополит Йосиф (Аль-Зелаві), 2014 - нині

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статус не сформульований чітко, але де-факто це самоврядна або автономна церква.
  2. Krindatch, A. (2011). Atlas of American orthodox christian churches. (p. 44). Brookline, MA: Holy Cross Orthodox Press
  3. Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America. www.antiochian.org. Процитовано 2019-04-10. 
  4. Krindatch, Alexei, ред. (2011). Atlas of American Orthodox Christian Churches. Holy Cross Orthodox Press. ISBN 978-1-935317-23-4. 
  5. Fr. Peter Gillquist to Retire as Head of Department of Missions and Evangelism, Fr. Michael Keiser Appointed as New Head | Antiochian Orthodox Christian Archdiocese. ww1.antiochian.org. Процитовано 2019-04-10. 
  6. Krindatch, A. (2011). Atlas of American orthodox christian churches. (p. 45). Brookline, MA: Holy Cross Orthodox Press
  7. Breaking News: Orthodox Leave NCC. Touchstone Magazine - Mere Comments. Процитовано 2019-04-10. 
  8. Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America. www.antiochian.org. Процитовано 2019-04-10. 

Посилання[ред. | ред. код]