Антіохійська православна церква
|
Грецький православний | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Собор в Хамі, Сирія | ||||
| Засновники | апостоли Петро і Павло | |||
| Дата заснування | сер І ст. | |||
| Самостійність проголошена | 451 | |||
| Самостійність визнана | визнана усіма помісними православними церквами | |||
| Чинний предстоятель | Антіохійський Патріархат Іоанн X | |||
| Центр | Собор Святої Діви Марії | |||
| Кафедральний собор | Дамаск | |||
| Основна юрисдикція |
 Сирія,  Ліван Ірак,  Іран Кувейт,  ОАЕ Бахрейн,  Оман Катар (заперечується) | |||
| Юрисдикція для діаспори | Антіохійська православна архієпископія Північної Америки (самоврядна церква) | |||
| Літургічна мова | арабська, грецька, англійська (в діаспорі) | |||
| Церковний календар | Новоюліанський [1] | |||
| Єпископів | 1 | |||
| Єпархій | 22 | |||
| Парафій | більше 400 | |||
| Вірних | 2 000 000 | |||
| Офіційний сайт | [ www.antiochpatriarchate.org | |||
Гре́цька Правосла́вна Це́рква Антіохі́ї або Антіохі́йська Правосла́вна Це́рква (грец. Πατριαρχεῖον Ἀντιοχείας, Patriarcheîon Antiocheías; араб. بطريركية أنطاكية وسائر المشرق للروم الأرثوذكس) — автокефальна православна церква грецького обряду, що є частиною давнього Антіохійського патріархату, що внаслідок історичних подій розколовся на ряд різних патріархатів. Одна з найдавніших християнських церков східного обряду.
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Свого часу як патріархат — основна одиниця устрою церкви — посідав третє місце у диптиху після Риму і Александрії. До його складу входили християнські громади східних провінцій Римської імперії. 330 проти нього розпочали боротьбу аріани. Після собору в Халкідоні 451 в Антіохійському патріархаті стався розкол, що призвів до виникнення Сирійської церкви, до якої увійшли, зокрема, греки та місцеве еллінізоване населення. Антіохія 638 була захоплена арабами. У VII–VIII століттях патріарший престол лишався вільним або його посідав місцеблюститель. 969 Візантія повернула собі Антіохію, що сприяло зміцненню церкви. Західносирійська літургія поступилася місцем візантійській. В 1098 хрестоносці захопили Антіохію і заснували в Сирії Антіохійське князівство. У цей час було засновано Латинський патріархат, а лінія грецьких патріархів продовжувалася на вигнанні в Константинополі. Тільки 1268, по захопленні Антіохії єгипетськими мамелюками, православний антіохійський патрірах зміг повернутися з вигнання. У XIV столітті центр патріархату перемістився у Дамаск, де він знаходиться і досі. 1517 територію патріархату завоювали турки-османи, і він перебував у складі їхньої імперії до Першої світової війни. У 70-х роках 18 століття чимало парафіян стали греко-католиками, утворили Мелькітську греко-католицьку церкву. 1899 патріархом став араб, оскільки більшість парафіян були арабами, арабська мова почала переважати у літургії.
Східні патріархи та ієрархи нерідко бували в Україні, через українські землі пролягав їх шлях до Московського князівства за грошовою допомогою. 1586 антіохійський патріарх Йоаким затвердив статут Львівського братства.
Становлення[ред. | ред. код]
Назва «Антіохійська православна церква» походить від Антіохії, колишньої столиці Сирії, що була свого часу визначним центром християнського богослов´я, таємним місцем проведення соборів. Після згадуваного вже собору 451 р. єпископ Антіохії разом з єпископами інших християнських центрів Сходу одержав титул патріарха.
Історичний шлях Антіохійської церкви позначений бурхливими подіями, що негативно вплинули на її становище у православному світі. У V ст. від неї відділилася Халдейська церква, у VI ст. — сіро-яковіти (монофізити). Відтак церква стала пасивним спостерігачем геополітичних змін у регіоні, які також суттєво ослабили її. З 637 по 969 рр. Антіохією володіли араби, а в XI—XIII ст. вона підпала під гніт хрестоносців. Чергового удару у XIII ст. завдали їй єгипетські мамлюки; в XVI ст. вона була поневолена турками. Саме тоді зникла й назва Антіохії, місто стало називатися Антак´я. Ще раніше патріаршу резиденцію було перенесено до Дамаска.
Постійні утиски та страшенна бідність церкви призвели до того, що впродовж кількох століть вона була об´єктом маніпуляцій з боку Константинопольського та Єрусалимського патріархатів. Лише наприкінці XIX ст. ситуація в Антіохійській церкві почала поліпшуватися.
Патріарх, який очолює церкву, має титул Блаженнійшого Патріарха Великої Антіохії і всього Сходу. Його резиденція знаходиться в столиці Сирії Дамаску. При патріархові діє Священний Синод, до складу якого входять правлячі архієреї.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
За офіційними даними в Грецькому Антіохійському Патріархаті діють близько 780 церков і каплиць, в яких служать близько 860 священиків і дияконів (з них 560 — за межами Азії), а загальна кількість віруючих становить близько 750 тисяч чоловік.
Нині вона має 22 архієпархії: 6 — у Сирії, 6 — у Лівані, 1 — в Іраку, 3 — в Туреччині та 6 — на американському континенті. Церква має близько 400 храмів, 20 монастирів, Бель-ментську духовну академію (поблизу Триполі), семінарію та кілька коледжів. Видає 6 журналів та бюлетенів. Офіційний орган — журнал «Ан-Нахра».
1970 в Триполі (Лівія) відкрито Богословську академію св. Іоанна Дамаскіна (в 1988 її приєднано до Баламандського університету).
Священний синод Антіохійського патріархату складається з патріарха та митрополитів і збирається принаймні раз на рік. Його функції: обрання патріарха, єпископів, спостереження за дотриманням православ'я та застосовування санкцій проти порушників церковного уставу. Існує Собор церкви, що складається з синоду і мирян; збирається двічі на рік і відповідає за фінансову, освітню, юридичну та адміністративну діяльність церкви. Патріархат бере активну участь в екуменічному русі.
Митрополії та єпархії[ред. | ред. код]
- Дамаська і Антіохійська митрополія (кафедра — Дамаск)
- Алеппська і Александреттська митрополія (Халеб)
- Митрополія Бусри, Орану та Джебель-аль-Арабу (Ес-Сувейда)
- Хамська митрополія (Хама)
- Хомська митрополія (Хомс)
- Лаодікейська митрополія (Латакія)
- Бейрутська митрополія (Бейрут)
- Аккарська митрополія (Чейх-Таба)
- Митрополія Гірського Лівану (Біблська і Батрунська) (Бруммана)
- Захленська і Баальбецька митрополія (Захла)
- Триполійська і Курська митрополія (Триполі)
- Тірська і Сідонська митрополія (Марджаюн)
- Багдадська і Кувейтська митрополія (Багдад)
- Австралійська, Новозеландська і Філіппінська митрополія (Сідней)
- Митрополія Франції, Західної та Південної Європи (Париж)
- Німецька і Центральноєвропейська митрополія (Кельн)
- Митрополія Британських островів та Ірландії (Лондон)
- Антіохійська православна архієпархія Північної Америки (Інглвуд)
- Нью-Йоркська і Вашингтонська єпархія (Інглвуд)
- Вустерська і Новоанглійська єпархія (Вестборо)
- Єпархія Маямі та Південного Сходу США (Помпано-Біч)
- Єпархія Вічити і Центру США (Вічита)
- Єпархія Лос-Анджелеса і Заходу США (Лос-Анджелес)
- Єпархія Ігл-Ривера та Північного Заходу США (Лос-Анджелес)
- Єпархія Чарлстона, Окленда і Середньої Атлантики (Чарлстон)
- Єпархія Толідо і Середнього Заходу США (Толідо)
- Єпархія Оттави, Східної Канади і півночі штату Нью-Йорк (Монреаль)
- Буенос-Айреська і Аргентинська митрополія (Буенос-Айрес)
- Сан-Паульська і Бразильська митрополія (Сан-Паулу)
- Сантьягська і Чилійська митрополія (Сантьяго)
- Митрополія Мексики, Венесуели, Центральної Америки і островів Карибського моря (Мехіко)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Лебедев А. История греко-восточной церкви под властию сельджуков (от падения Константинополя в 1453 году до настоящего времени). СПб., 1903(рос.)
- Каптерев Н. Ф. Характер отношений России к православному Востоку в XVI—XVII столетиях. Сергиев Посад, 1914(рос.)
- Гудзяк Б. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії. Львів, 1994.
Посилання[ред. | ред. код]
- АНТІОХІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
- Archdioceses (англ.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
