Перейти до вмісту

Антіох I Коммагенський

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Антіох.
Антіох I Коммагенський
Ἀντίοχος ὁ Θεὸς Δίκαιος Ἐπιφανὴς Φιλορωμαῖος Φιλέλλην
Народився86 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер38 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНемрут-Даг Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаКоммагена Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмонарх Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулцар Коммагени
Посадаking of Commagened Редагувати інформацію у Вікіданих
Термін69 — 38 рр. до н. е.
ПопередникМітрідат I Каллінік
НаступникАнтіох II
РідЄрвандіди Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоМітрідат I Каллінік Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиЛаодіка VII Теаd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зІсіяd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМітрідат II (цар Коммагени), Антіох II, Antiochis of Commagened, Лаодіка Парфянськаd і Афінаїда Атропатенськаd Редагувати інформацію у Вікіданих

Антіох I Коммагенський (бл. 110/86 до н. е. — бл. 38/35 до н. е.)[1] — цар Коммагени, на південному сході Малої Азії в 69 до н. е. — 38 до н. е. Сприяв еллінізації свого царства.

Антіох найбільш відомий пам'ятками культу свого правителя в Немрут-Даг, на відрогу хребта Аладаглар на висоті 2100 м. Антіох називав себе «Великим, Богом, Справедливим, Епіфаном, Друг римлян (Філоромей) та Друг греків (Філеллін)», і простежив своє походження до грецького (Александр) та перського (Дарій) царського коріння. Культ правителя, який він встановив через мережу святилищ та храмів-гробниць (hierothesion) по всьому своєму царству, відображав обидва аспекти цього змішаного походження у формі, яка була представлена ​​як досконалий синкретизм. На серії культових рельєфів Антіох стоїть у коммагенському одязі обличчям праворуч і тримає в жесті dexiosis руки Зевса-Оромазда, Артанья-Геракла-Ареса та Аполлона-Мітри-Геліоса-Гермеса, останній представлений або в грецькій, або в асимільованій формі[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Точні дати його народження, сходження на престол і смерті не засвідчені. Антіох І походив з династії Єрвандідів. Син Мітрідата I і Лаодіки VII (доньки сирійського царя Антіоха VIII Гріпа).

У 70 р. до н. е. стає співволодарем зі своїм батьком та мав більше влади, бо саме йому підкорився Луцій Ліциній Лукулл[2]. У 69 р. до н. е. після смерті Мітрідата I успадкував трон. На той час Коммагена опинилася у складній ситуації, оскільки вона була союзницею Великої Вірменії — супротивника Римської республіки. Антіох I зрозумів, що Тигран II, цар Великої Вірменії, і його союзник Мітрідат VI, цар Понту, втратили можливість перемогти Рим, тому коммагенський цар перейшов на бік римського проконсула Луція Ліцінія Лукулла. У 69—68 до н. е. Антіох I спрямував свої війська до армії римлян, що брали участь у вірменському поході.

У 66 — 64 рр. до н. е. ставши на бік Риму, Антіох І допомагав новому римськомому очільникові Гнею Помпею Великому у війні проти Понту та Великої Вірменії. У 64 р. до н.е. Помпеєм було розширено царство до точки переправи через Євфрат у Зевгмі[3]. За це у 59 р. до н. е. Антіоха I визнано союзником Риму, що забезпечило Коммагені захист її кордонів. В подальшому зберігав вірність Риму, допомагаючи тому у протистоянні з гірськими племенами Кілікії, ісаврів та інформуючи про події в Парфії. У 51 до н. е. затоваришував з Марком Туллієм Цицероном.

У 49 до н. е. під громадянської війни між Гнеєм Помпеєм Великим і Гаєм Юлієм Цезарем підтримав першого, але після перемоги Цезаря у 48 до н. е. перейшов на його бік. У 47 до н. е. надавав війська та харчі римлянам під час війни з Фарнаком II, царем Понту.

Після вбивства Цезаря у 44 до н. е. вимушено визнав владу республіканців Красса та Брута, оскільки розумів неможливість чинити їм спротив.

У 42 до н. е. після перемоги тріумвірів Марка Антонія й Октавіана над республіканцями у битві при Філіпах Антіох I перейшов на бік переможців. Втім втратив довіру римлян.

Загалом Антіох І намагався балансувати між Римом і Парфією і дивився в обидва боки, щоб зберегти цілісність царства. Він видав свою дочку Лаодіку заміж за парфянського царя Орода II[4], але повідомив римському наміснику про вторгнення парфян через Євфрат[5][6][7]. Цицерон зображує цей балансуючий акт без співчуття[8], а прагнення Антіоха І задобрити та домагатися обох сторін спровокувало штурм королівської столиці Самосати у 38 р. до н.е. Публієм Вентідієм Бассом та Марком Антонієм, з якого він вибрався з труднощами[9][10], але з переконанням, що його виживання було зумовлене особливою божественною милістю, про що чітко свідчать рельєфні сцени dexiosis. У довгому культовому тексті в Немрут-Дагі, написаному в ритмічній прозі, Антіох І описав себе як такого, хто насолоджувався довгим життям, і можна припустити, що цей та інші важливі пам'ятки його царства належать до періоду після облоги Самосати[1]. Антіох І вже точно не жив у 31 р. до н.е., коли його син Мітрідат II згадується серед підданих царів, які підтримували Марка Антонія в битві при Акції[11].

Культ правителя Антіоха не підтримувався його наступниками. У Зевгмі святилище його культу було ліквідовано на початку правління Тіберія, і складені боги його пантеону не збереглися за його життя. Дещо від пишномовності титулу Антіоха І збереглося у його праправнука Антіоха IV Коммагенського (38–72 рр. н.е.), який також називав себе «Великим» і продовжував бути дуже помітним другом римлян до раптової анексії Коммагени в 72 р. н.е.[1]

Еллінізація

[ред. | ред. код]

Розпочав значну політику з поширення культурного впливу еллінізму в своєму царстві, що було необхідно для входження до числа цивілізованих країн в очах греків і римлян. При цьому відбувається поступовий відхід від азійських коренів. Втім це переважно зачепило вищі шари суспільства, селяни залишалися вірними перським богам та старовинним звичаям.

Задля підвищення авторитету царя й усієї династії Антіох I Теос провів масштабні будівельні роботи на горі Немрут, де було споруджено велику гробницю, тераси, встановлено величні статуї, деякі витісано зі скель. Крім того, зведено ще 7 гробниць-святилищ, зокрема в Арсамей-на-Євфраті, Арсамеї-на Німфеї.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Ісія, донька Аріобарзана I, царя Каппадокії

Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Crowther, C. V. (2012). Antiochos I of Kommagene. The Encyclopedia of Ancient History.
  2. ↑ Cass. Dio 36.2.5
  3. ↑ App. Mith. 114
  4. ↑ SEG 33.1215
  5. ↑ Cic. Fam. 15.1.2
  6. ↑ Cic. Fam. 15.3.1
  7. ↑ Cic. Fam. 15.4.3
  8. ↑ Cic. Q Fr. 2.10.2
  9. ↑ Plut. Ant. 34.2–4
  10. ↑ Cass. Dio 49.22.1–2
  11. ↑ Plut. Ant. 61.1

Література

[ред. | ред. код]
  • Cyrille Toumanoff, Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques, Rome, 1990, p. 397—398.
  • Michael Alexander Speidel (24 August 2005). «Early Roman Rule in Commagene». Mavors-Institut. Archived from the original on 27 December 2015.
  • Jörg Wagner (Hrsg.): Gottkönige am Euphrat. Neue Ausgrabungen und Forschungen aus Kommagene. 2. Auflage, Philipp von Zabern, Mainz 2012, ISBN 978-3-8053-4218-6
  • Crowther, C. and Facella, M. (2003). “New evidence for the ruler cult of Antiochus of Commagene from Zeugma.” In G. Heedemann and E. Winter, eds., Neue Forschungen zur Religionsgeschichte Kleinasiens: 41–80. Bonn.
  • Crowther, C. V. (2012). Antiochos I of Kommagene. The Encyclopedia of Ancient History.
  • Dörner, F. K. and Goell, T. (1963). Arsameia am Nymphaios. Berlin.
  • Facella, M. (2005). “Φιλορώμαιος καὶ Φιλέλλην: Roman perception of Commagenian royalty.” In O. Hekster and R. Fowler, eds., Imaginary kings: royal images in the ancient Near East, Greece and Rome. 87–104. Stuttgart.
  • Facella, M. (2006). La dinastia degli Orontidi nella Commagene ellenistico-romana. Pisa.
  • Jacobs, B. and Rollinger, R. (2005). “Die ‘himmlischen Ha¨nde’ der Go¨tter. Zu zwei neuen Datierungsvorschla¨gen fu¨r die kommagenischen Reliefstelen.” Parthica 7: 137–54.
  • Sanders, D. H., ed. (1996). Nemrud Dağı. The Hierothesion of Antiochus I of Commagene, 2 vols. Winona Lake.
  • Wagner, J., ed. (2000). Gottkönige am Euphrat. Neue Ausgrabungen und Forschungen in Kommagene. Mainz am Rhein.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антіох_I_Коммагенський&oldid=45359412