Аньєс Жауї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аньєс Жауї
фр. Agnes Jaoui
Agnès Jaoui Cannes 2015.jpg
Аньєс Жауї на Каннському кінофестивалі, 2015.
Дата народження 19 жовтня 1964(1964-10-19) (53 роки)
Місце народження Антоні, О-де-Сен, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія акторка, режисер, сценарист, співачка
Alma mater Курси Флоран
IMDb ID 0418450
«Сезар» (1994, 1997, 1998, 2001)
«Премія «Люм'єр»» (2001)
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Аньєс Жауї у Вікісховищі

Аньє́с Жауї́ (фр. Agnes Jaoui, нар. 19 жовтня 1964, Антоні О-де-Сен, Франція) — французька акторка театру та кіно, режисер та сценарист.

Життєпис[ред. | ред. код]

Аньєс Жауї народилася 19 жовтня 1964 року в місті Антоні поблизу Парижу. Її батько, тунісець Юбер Жауї, створив в будинку творчу, богемну атмосферу, що спочатку стала природною для його доньки Аньєс і сина Лорана[1]. Вже в 15-річному віці Аньєс поступила на театральні курси до Паризької школи драматичного мистецтва Курси Флоран (фр. Cours Florent). У 17 років, збираючись до вступу в Консерваторію для подальшого вивчення сценічних дисциплін, Жауї проходить літературну підготовку в паризькому Ліцеї Генріха IV[1].

Першою кінороботою дев'ятнадцятирічної Аньєс стала роль у фільмі Поля Бужена «Сокіл» (1987), де також дебютував Венсан Ліндон. Через рік Аньєс переїжджає до Нантера, де продовжує своє акторське навчання: вона практикується в місцевому театрі д'Амандьє (Théâtre des Amandiers de Nanterre), яким у той час керує Патріс Шеро. На репетиції одній з п'єс Жауї Аньєс зустрічає свого майбутнього чоловіка Жана-П'єра Бакрі[2]. Їх об'єднує не лише любов, але й загальна справа. Вони написали разом п'єсу під назвою «Кухня і залежність». Через деякий час Жауї Аньєс з чоловіком пишуть новий спільний твір «Сімейна схожість». Цю роботу чекав ще більший успіх, вона завоювала премію Мольєра, потім вийшла на екран, а згодом отримала відразу три премії «Сезара».

У 1993 році режисер Ален Рене запрошує творчий тандем Жауї-Бакрі адаптувати для кіно серію з восьми п'єс англійського драматурга Алена Ейкбурна «Інтимні обміни» (Intimate Exchanges). Вісім історій увійшли до фільму під назвою «Палити/Не палити» в якому ролі зіграли П'єр Ардіті та Сабіна Азема. Ця стрічка принесла молодим сценаристам премію «Сезар» — за найкращий сценарій 1994 року.

Глядацький успіх до Аньєс Жауї приходить у 1996 році, після виходу на екрани фільму Седріка Клапіша, поставленого за п'єсою Жауї і Бакрі «Сімейна атмосфера», за який творча пара у 1997 році отримала другу премію «Сезар». У тому ж році Аньєс і Жан-П'єр знову працюють з Аленом Рене над фільмом «Відомі старі пісні», де вони вже не лише автори, але й актори. Завдяки цьому проекту у 1998-му кожен з учасників творчої пари отримує свій третій «Сезар» за найкращий сценарій, а Аньєс присуджена її перша «акторська» статуетка за роль другого плану.

Фільм 2000 року «На чужий смак», який стає режисерським дебютом Жауї, приносить своїм творцям чотири премії «Сезар», у тому числі за найкращий фільм 2001 року, а також декілька міжнародних нагород і номінацію на «Оскар» як найкращий іноземний фільм.

У 2004 році Жауї знімає свій другий фільм — «Подивись на мене». Фільм демонструвався на Каннському кінофестивалі у 2004 році і отримав приз за найкращий сценарій.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер
Сценарист
Акторка

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Аньєс Жауї[3] 
Рік Нагорода Категорія Фільм Результат
1994 Премія «Сезар» Найкращий оригінальний або адаптований сценарій
(разом з Жаном-П'єром Бакрі)
Палите/Не палити Нагорода
1997 Найкращий оригінальний або адаптований сценарій
(разом з Седріком Клапішем та Жаном-П'єром Бакрі)
Сімейна атмосфера Нагорода
Найкращий акторка другого плану Номінація
Премія «Люм'єр» Найкращий сценарій
(разом з Седріком Клапішем та Жаном-П'єром Бакрі)
Нагорода
1998 Премія «Сезар» Найкращий оригінальний або адаптований сценарій
(разом з Жаном-П'єром Бакрі)
Відомі старі пісні Нагорода
Найкраща акторка другого плану Нагорода
Європейський кіноприз Найкращий сценарист (разом з Жаном-П'єром Бакрі) Нагорода
2000 Найкращий сценарист (разом з Жаном-П'єром Бакрі) На чужий смак Нагорода
2001 Премія «Сезар» Найкращий фільм Нагорода
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій
(разом з Жаном-П'єром Бакрі)
Нагорода
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкраща акторка другого плану Номінація
Давид ді Донателло Найкращий іноземний фільм Нагорода
Премія «Люм'єр» Найкращий фільм Нагорода
Найкращий режисер Нагорода
Найкращий сценарій Нагорода
Золота зірка французького кіно (Étoile d'Or) Найкращий фільм Нагорода
Найкращий перший фільм Нагорода
2004 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Подивись на мене Номінація
Найкращий сценарій Нагорода
Європейський кіноприз Найкращий сценарист Нагорода
Найкращий режисер Номінація
Стокгольмський кінофестиваль Найкращий сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) Нагорода
2005 Золота зірка французького кіно (Étoile d'Or) Нагорода
Премія «Сезар» Найкращий оригінальний або адаптований сценарій
(разом з Жаном-П'єром Бакрі)
Номінація
2013 Кінофестиваль у Вальядоліді Найкращий сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) Наприкінці казки Нагорода
2016 Премія «Сезар» Найкраща акторка другого плану На плаву Номінація

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Klifa, Thierry (February 2000). Agnès Jaoui: L'art de vivre. Studio magazine (153): 124–129. ISSN 0982-8354. 
  2. Lorrain, François-Guillaume (11 September 2008). Jaoui ne se laisse pas faire. Le Point. Процитовано 31 March 2014. 
  3. Повний перелік нагород і номінацій Аньєс Жауї на IMDb
  4. The European Film Academy Free Oleg Sentsov!

Посилання[ред. | ред. код]