Анюков Олександр Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Анюков
Alexander Anyukov UEFA CL.jpg
Особові дані
Повне ім'я Олександр Геннадійович Анюков
Народження 28 вересня 1982(1982-09-28) (35 років)
  СРСР м. Куйбишев, РРФСР
Зріст 178 см
Вага 67 кг
Прізвисько АН-22, АН-2, Анюк
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Позиція Захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Росія Зеніт (Санкт-Петербург)
Номер 2
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2000–2005 Росія Крила Рад (Самара) 71 (3)
2000 Росія Крила Рад-2 (Самара) 18 (1)
2005– Росія Зеніт (Санкт-Петербург) 178 (10)
Національна збірна**
Роки Клуб Ігри (голи)
2004– Росія Росія 69 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 4 вересня 2012.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 4 вересня 2012.

Олекса́ндр Генна́дійович Анюко́в (нар. 28 вересня 1982, м. Куйбишев, РРФСР) — російський футболіст. Виступає на позиції правого захисника за санкт-петербурзький «Зеніт» та збірну Росії. Заслужений майстер спорту Росії (2008).

Біографія[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився у Куйбишеві (нині — Самара). Футболом почав займатися слідом за старшим братом Олексієм, що виступав свого часу за такі клуби, як «Лада-СОК» та «Юніт». Футбольну секцію Олександр почав відвідувати у віці шести років, був чемпіоном дитячої футбольної ліги 1994 та 1995 років.
Сезон 2000 року розпочав у складі команди «Крила Рад-2» (Самара) і у першому ж сезоні провів на полі 18 ігор, відзначившись забитим м'ячем один раз. В той час виступав на позиції ліберо. Впевнена гра молодого захисника привернула увагу тренера першої команди Олександра Тарханова, що залучив футболіста до тренувать з першою командою. А 10 вересня 2000 року Анюков дебютував у складі «Крил Рад» у Сочі в кубковому матчі проти місцевої «Жемчужини» (1:0). У чемпіонаті Росії Олександр першу гру провів майже місяць потому — 14 жовтня 2000 року проти санкт-петербурзького «Зеніта».
Загалом у складі самарського клубу Анюков провів 71 гру і тричі відзначився у воротах суперників. Залишити «Крила Рад» він вирішив у 2005 році, коли клуб перебував у скрутному фінансовому положенні. Не допомогли ні вмовляння керівництва, ні навіть особисте звернення віце-губернатора. Маючи вигіднішу пропозицію від московського «Динамо»[1], Анюков все ж обрав пітерський «Зеніт» для подальшого продовження кар'єри. Деякі вболівальники переход футболіста сприйняли як зраду.
У складі нового клубу Анюков зміг повною мірою розкритися як футболіст та завоювати велику кількість трофеїв, особливе місце серед яких безумовно займають Кубок УЄФА та Суперкубок Європи. Завдяки впевненій та стабільній грі, а також авторитету серед партнерів, Анюкова було обрано капітаном «Зеніта».
Головними ігровими якостями Олександра Анюкова можна назвати мобільність, непоступливість у єдиноборствах (незважаючи на доволі скромні, як для захисника, антропометричні данні), та в той же час витончена гра у атакувальних діях.

Виступи у збірній[ред. | ред. код]

Олександр Анюков постійно залучався до лав молодіжної збірної Росії, виступаючи ще у Самарі. Звідти ж його викликали й до національної команди країни. 25 травня 2005 року у матчі зі збірною Австрії (0:0) Олександр вперше вдягнув біло-червону футболку. З того часу його виклик до збірної Росії ніколи не підлягав сумніву. Взяв участь у двох Чемпіонатах Європи — у 2004 році на полях Португалії, та 2008 року у Австрії та Швейцарії. На Євро-2008 провів усі п'ять матчів у складі своєї команди, відзначившись двома результативними передачами.

Досягнення[ред. | ред. код]

Клубні трофеї
Досягнення у збірній
Особисті здобутки

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У «Зеніті» Анюков виступав під трьома номерами і щоразу його новий номер був утворений поділом від попереднього: спочатку завдяки арифметичному поділу із 44 номера був отриманий 22, а потім завдяки поділу «фізичному» 22 перетворився у 2.
  • У 2010 році взяв участь у фотозйомках для реклами одного з фітнес-клубів[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю