Ан-148

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антонов Ан-148
Ан-148 МАУ
Ан-148
Призначення: Пасажирський літак 
Перший політ: 17 грудня 2004 
Прийнятий в експлуатацію: 2 червня 2009 
Історія виробництва
Розробник: Україна Україна АНТК ім. О. К. Антонова 
Виробник: Україна Україна Серійний завод «Антонов»,
Росія Росія Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство 
Всього збудовано: 48[1](станом на 2018) 
Модифікації: Ан-148-300
Ан-158
Ан-178 
Конструктор: П. В. Балабуєв 
Базова модель: Ан-74ТК-300 
Характеристики
Екіпаж: 4+1 ос.
Пасажиромісткість: 85 чол.
Крейсерська швидкість: 800—870 км/год
Дальність польоту: 3 500 км
Довжина розбігу: 1 800 м
Розміри
Довжина: 29,13 м
Висота: 8,19 м
Розмах крила: 28,91 м
Площа крила: 87,32 м²
Шасі: 3-х опорне 
Маса
Пустий: приблизно 21 000 кг
Споряджений: 41 950 кг
Силова установка
Двигуни: Д-436 
Годинна витрата пального: 1 560 кг/год

Антонов Ан-148 — український регіональний реактивний пасажирський літак. Розробником та виробником є АНТК імені Олега Антонова, Україна[2][3].

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Літак Ан-148 призначений для пасажирських перевезень на регіональних і короткомагістральних маршрутах до 3100 км завдовжки з можливістю базування на злітно-посадкових смугах зі штучним покриттям і підготовлених ґрунтових смугах, розташованих на висоті до 1500 метрів над рівнем моря, за будь-яких кліматичних умов. Крейсерська швидкість польоту літака становить 780—850 км/год, а крейсерська висота польоту — до 12 200 м. Довжина пасажирського салону і розташування пасажирів в ряду за схемою 2+3 дозволяють експлуатанту комбінувати різні однокласові і змішані компонування у діапазоні 68-80 пасажирів з салонами економ, бізнес та першого класу. Компонування пасажирського салону Ан-148-100 в економічному класі здійснюватиметься за схемою 2+3 крісла в рядок. На літак встановлюється сучасне пілотажно-навігаційне і радіозв'язкове обладнання, що відповідає міжнародним нормам ICAO; польотна інформація виводиться на п'ять багатофункціональних рідкокристалічних індикаторів. Комплекс радіоелектронного обладнання передбачає можливість посадки машини у складних метеорологічних і нічних умовах за категорією IIIA ІКАО.

Літак Ан-148 оснащується двома двоконтурними турбореактивними двигунами Д-436-148 розробки ЗМКБ «Прогрес», виробництва ВАТ Мотор Січ. Витрата палива — 1458 кг/год при максимальному комерційному завантаженні. Додатково використовується допоміжна силова установка АІ-450-МС. Також АНТК імені Олега Антонова додатково опрацьовує варіанти встановлення на літак закордонного двигуна CF34-10[en]. Паливна ефективність літака Ан-148-100B становить 24,0 г/пкм, а моделі Ан-158 — 22,0 г/пкм.

Серед конкурентних переваг літака фахівці відзначають традиційне для «Ан» високе розташування двигунів — це дозволяє літаку сідати навіть на злітні смуги з ґрунтовим покриттям, це зменшує ризик потрапляння сміття у двигун.

Розробником закладено робочий ресурс літака близько 80 000 годин при календарному терміні експлуатації 30 років.

Історія створення[ред. | ред. код]

Робоче проєктування літака почалося в АНТК ім. О. К. Антонова на початку 1990-х років під керівництвом Петра Балабуєва як Ан-74-68, а у 2001 літак отримав нове позначення ― Ан-148. За основу конструкції був взятий літак Ан-74ТК-300. Ан-74, який від початку проєктувався як транспортний, не був пристосований для перевезення пасажирів. І навіть при перенесенні двигунів на пілон під крило в модифікації Ан-74ТК-300, літак не міг конкурувати з сучасними регіональними літаками схожої пасажиромісткості, хоча таке рішення і підвищувало паливну ефективність.

В процесі переробки було спроєктоване нове крило, збільшено довжину фюзеляжу, використано двигуни Д-436-148 із зміненою конструкцією реверсу. Виготовлення перших трьох прототипів почалося в Києві в березні 2002. Підготовка до серійного виробництва почалася в липні 2003 року на авіазаводах в Харкові (ХДАПП) і Воронежі (ВАСО). У вересні 2004 у Києві було завершено виготовлення першого прототипу. 17 грудня 2004 року літак вперше піднявся в небо з аеродрому Святошино (екіпаж льотчика-випробувача Є. О. Галуненка). У квітні 2005 розпочалися льотні випробування другого прототипу. Сертифікат типу було отримано 26 лютого 2007.

У липні 2005 році обидва Ан-148 пройшли перевірку в складних умовах, виконавши серію польотів в Узбекистані, де температура повітря сягала +45 °C. В подальшому літаки перелетіли до Вірменії, де розпочали етап випробувань в умовах високогір'я. Аеропорт Гюмрі, на якому базувався Ан-148, розташований на висоті 1525 м над рівнем моря. Результати випробувань показали відповідність реальних характеристик Ан-148 розрахунковим і підтвердили безпеку експлуатації літаків сімейства Ан-148 в умовах високих температур навколишнього повітря і високогір'я. Літак може безпечно працювати в південних районах Російської Федерації, державах Середньої Азії, Близького Сходу, Африки, Латинської Америки.

У серпні 2010 році програма випробувань була продовжена. Зокрема, було уточнено характеристики стійкості та керованості літака, вивчено рівень шуму на місцевості, виконані польоти на визначення мінімальних швидкостей відриву, зокрема з імітацією відмови двигуна, перевірена робота навігаційної системи, відпрацьовано необхідне математичне забезпечення. Важливою віхою процесу сертифікації стали польоти з 5 варіантами імітаторів криги, приклеєними на крило і оперення, з метою перевірки поведінки літака у найважчих умовах обмерзання.

За період з 27 грудня 2005 року по 29 січня 2006 року перший і другий екземпляри Ан-148 пройшли повний цикл перевірок на землі і в повітрі при температурах до −52 °C і повністю підтвердили можливість експлуатації в суворих кліматичних умовах.

Конструкція[ред. | ред. код]

Аеродинамічна схема[ред. | ред. код]

Двомоторний турбореактивний літак, побудований за аеродинамічною схемою вільнонесучого високоплана з крилом помірної стрілоподібності і однокільовим Т-подібним оперенням. Фюзеляж суцільнометалевий типу «напів монокок» круглого перерізу. Шасі забирається, триопорне з носовою стійкою.

Рушійна установка[ред. | ред. код]

Літак Ан-148 оснащується двома двоконтурними турбореактивними двигунами Д-436-148 розробки ЗМКБ «Прогрес», виробництва ВАТ «Мотор Січ» спільно з ФГУП ММПП «Салют». АНТК ім. О. К. Антонова додатково опрацьовувало варіанти встановлення на літак закордонного двигуна CF34-10[en]. У зв'язку з недавньою успішною європейською сертифікацією двигуна SaM-146, обговорюється можливість встановлення і цього двигуна.

Середня годинна витрата палива (кгс/год, висота 10360 м), економний режим: 1560, швидкісний режим: 2020.

Допоміжною силовою установкою є AI-450-MC.

Модификації[ред. | ред. код]

Модифікація Опис
Ан-148-100А Варіант літака малої дальності, розрахований на перевезення 70-80 пасажирів на дальність 2000-3000 км[4].
Ан-148-100B Базова модель, розрахована на перевезення 70-80 пасажирів. Дальністю польоту до 3600 км[4].
Ан-148-100ЕМ Варіант літака оснащений салоном з п'ятьма різними варіантами поєднання пасажирських місць і медичних модулів. Літаючий госпіталь.[5].
Ан-148-100Е Варіант літака, розрахований на перевезення до 80 пасажирів.
Ан-158 Варіант літака з подовженим фюзеляжем на 99 пасажирів і дальністю польоту 2500 км[6].
Ан-168МП Варіант літака патрульної авіації[7].
Ан-178 Варіант транспортного літака на базі Ан-158.

Замовлення і виробництво[ред. | ред. код]

Схема Кооперації літака АН-148
Ан-148 на заводському аеродромі в Києві

У реалізації програми Ан-148, у складанні і виробництві літака, беруть участь компанії з 15 країн світу.[8] Серійні Ан-148 будуються в Києві, на серійному заводі «Антонов», і у Воронежі на заводі ВАСО (до кінця 2017 року[9]).

На території України ведеться робота зі створення власного замкнутого циклу виробництва літаків цієї серії. У цей час кооперація виробництва літаків сімейства Ан-148 включає залучення багатьох підприємств. Більшість із них розміщена в Україні та Росії.

На 22 серпня 2007 року загальна кількість замовлених Ан-148 перевищила 50 екземплярів[10].

Орієнтовна місткість світового ринку літака даного класу на період до 2013 — близько 500 штук, СНД — 170 штук. Прямими конкурентами є літаки Sukhoi Superjet 100, Embraer 190 і ARJ21-700. На авіасалоні «Макс» 2007 ДТК «Росія» підписала контракт на постачання 6 літаків, з опціоном ще на 6[11]. 2009 авіакомпанія «АероСвіт» домовилася з АНТК імені Олега Антонова про купівлю або постачання в лізинг протягом трьох років 10-ти літаків Ан-148 і його модифікації Ан-158[8], але після 2012 в зв'язку з банкрутством компанії, дане замовлення перспективи не має.

Як стало відомо 17 серпня 2009 р., Управління справами Президента Російської Федерації зробило вибір на користь Ан-148, відмовившись від придбання Sukhoi Superjet 100 для перших осіб російської держави. Рішення прийнято з мотивів безпеки.[12]

30 грудня 2009 року з ангара Серійного заводу «Антонов» (Київ) викочено перший серійний зразок реактивного регіонального літака Ан-148-100В. Реалізацією та передачею літака уповноважено займатись Державне підприємство «Лізингтехтранс». Перший конкурс з передачі в лізинг трьох літаків виграло ДП АНТК ім. Антонова.[13]

10 липня 2012 року у рамках міжнародного авіакосмічного салону Фарнборо-2012 російська лізингова компанія Іллюшин Фінанс Ко (ВАТ ІФК) підписала договір купівлі-продажу на постачання до 2014 року в Панаму 15-ти українсько-російських регіональних реактивних літаків нового покоління Ан-148 і Ан-158 на загальну суму близько 420 млн $[14].

Проведено порівняльний аналіз з іншими моделями літаків даного класу з метою більш активного позиціювання на ринку.[15]

Експлуатація[ред. | ред. код]

Ан-148 авіакомпанії АероСвіт в аеропорту Донецька

У грудні 2006 року Ан-148 пройшов сертифікацію та 26 лютого 2007 році року отримав сертифікат типу МАК.

2 червня 2009 року Ан-148 відбув технічним рейсом до Харкова, звідки здійснив перший регулярний пасажирський рейс за маршрутом Харків — Київ і приземлився в міжнародному аеропорту «Бориспіль»[16].

24 грудня 2009 року свій перший регулярний рейс з пасажирами на борту з аеропорту «Пулково» в «Домодєдово» зробив літак АН-148, зібраний у Воронежі.[17]

15 лютого 2010 року Ан-148 української компанії АероСвіт здійснив перший політ на територію Євросоюзу за маршрутом Київ — Варшава — Київ[18].

10 квітня о 16.00 на аеродромі Київ-Святошин вперше піднявся в повітря перший серійний український літак Ан-148-100В. 20 квітня 2010 року компанія АероСвіт отримала перший серійний літак Ан-148-100В.

Тренажер[ред. | ред. код]

Враховуючи великий попит на літаки Ан-148 серед російських авіакомпаній і розуміючи необхідність організації повноцінного процесу навчання, лізингова компанія «Ільюшин Фінанс Ко» (ІФК) замовила компанії «Транзас Авіація» розробку та виготовлення тренажерного обладнання, а також підписала влітку 2010 з групою S7 договір про розміщення в навчальному центрі S7 Training одного комплексного і одного процедурного тренажера для Ан-148 і тренажера для проведення аварійно-рятувальної підготовки. Відповідно до договору, S7 Training займеться підготовкою авіаційного персоналу на Ан-148, а також забезпеченням технічної експлуатації тренажерів.

Замовлений ІФК тренажер — перший в Росії тренажер рівня D для цивільних літаків російського виробництва. У ньому використовується шестиступінчата система рухливості і одна з провідних у Росії коллімаційна система візуалізації, що дає можливість відпрацьовувати завдання, які в реальних умовах відтворити складно або неможливо (пожежа, відмова одного двигуна, різні типи відмов авіаційної техніки, що призводять до аварійних наслідків, польоти в складних метеоумовах тощо).

Важливо, що в тренажері використовується повноцінна кабіна літака, завдяки чому досягається високий ступінь імітації, що дозволяє ефективно використовувати тренажер для відпрацювання дій пілотів на землі і в повітрі. Контроль над діями екіпажу і керування процесом навчання виконуються з робочого місця інструктора, з якого забезпечується управління навігаційною обстановкою, погодними умовами, програмування відмов і контроль за основними параметрами польоту.

Інциденти[ред. | ред. код]

Всього за час експлуатації літака сталося 3 інциденти, із них 2 ― з жертвами.

  • Перший інцидент стався 4 червня 2010 року під час польоту літака ДТК «Росія». Причиною інциденту виявилося замикання електропроводки, що спричинило відмову автопілота на літаку Ан-148-100, що виконував рейс Москва — Санкт-Петербург. До такого висновку прийшли експерти, що проводили розслідування даного інциденту, зокрема, представники Воронезького акціонерного літакобудівного товариства (ВАЛТ, виробник Ан-148), ГТК «Росія». Як йдеться в матеріалах розслідування, автопілот літака відмовив на висоті 10,6 тисячі метрів, на швидкості 472 кілометри на годину. Ніхто з пасажирів та членів екіпажу на борту не постраждав.
  • 11 лютого 2018 року Ан-148 (RA-61704) російської авіакомпанії «Саратовські авіалінії», який виконував рейс 6В-703 по маршруту МоскваОрськ, розбився у Підмосков'ї неподалік присілку Степановське Раменского району Московської області. Причиною катастрофи є помилка пілотів, що допустили експлуатацію літака з порушенням регламенту, а саме зліт без включення підігріву приймача повного тиску, та неправильні дії екіпажу в складній, аварійній та катастрофічній ситуації.[19]
    Згідно з попередніми даними, на борту знаходилася 71 особа (65 пасажирів та 6 членів екіпажу), усі вони загинули.[20]
    Як повідомила прес-служба концерну «Антонов», виробником даного літака є Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство в кооперації з українською стороною[21].

Див. також[ред. | ред. код]

Подібні розробки

Конкурентні проєкти

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Реєстр літаків типу Антонов Ан-148 [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. http://www.civilaviation.ru/air-liners/an-148.html [Архівовано 16 серпня 2010 у Wayback Machine.] Ан-148 на CivilAviation.ru
  3. http://www.uacrussia.ru/ru/models/civil/an_148/history/ [Архівовано 4 липня 2011 у Wayback Machine.] Історія створення літака Ан-148 на сайті ОАК (рос.)
  4. а б Презентація Ан-148 від корпорації «Іркут». Розділ «Технічний опис» [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2013. 
  6. Ан-148 на сайті ОКБ ім. О. К. Антонова. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 14 липня 2012. 
  7. АНТК ім."Антонова" бере участь у кількох тендерах на постачання патрульних літаків Ан-168МП // ІТАР-ТАСС(рос.)
  8. а б [недоступне посилання з червня 2019 АНТК й «АероСвіт» домовилися про поставки протягом трьох років 10-ти літаків Ан-148 і Ан-158
  9. В России законсервируют производство самолётов Ан-148 | Авиатранспортное обозрение. www.ato.ru. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 3 серпня 2016.  (рос.)
  10. http://www.antonov.com/news/index.xml?news=antk-main/news_20070822_3.xml. 22 серпня 2007. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 26 серпня 2007. 
  11. Підсумки «МАКС-2007»: укладено контрактів на 3 млрд$ [Архівовано 5 червня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
  12. Президент РФ обрав Ан-148 замість Sukhoi SuperJet 100 [Архівовано 4 вересня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. АНТК ім. Антонова викотив перший серійний літак Ан-148. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 26 січня 2010. 
  14. Фарнборо-2012: Російська компанія підписала контракт на $420 млн на поставку Ан-148 і Ан-158. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 11 липня 2012. 
  15. Family Comparison With Competitors. antonov.com. Архів Antonov-148/-158 оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 17 лютого 2017.  (англ.)
  16. Перший український літак нового покоління АН-148 вийшов на внутрішні регулярні рейси[недоступне посилання з червня 2019]
  17. Новий російсько-український літак здійснив перший рейс — з Санкт-Петербурга до Москви [Архівовано 29 грудня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. АН-148 розпочав рейси до Євросоюзу [Архівовано 24 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. Межгосударственный авиационный комитет. Комиссия по расследованию авиационных происшествий. Окончательный отчет по результатам расследованию авиационного происшествия [Архівовано 1 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. В Подмосковье пассажирский Ан-148 столкнулся с вертолетом. Хроника. [Архівовано 11 лютого 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. Украинский завод «Антонов» готов подключиться к расследованию крушения Ан-148 [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]