Ан-22 «Антей»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ан-22 «Антей»
Ан-22 «Антей»
Ан-22 «Антей»
Тип Військово-транспортний літак
Розробник АНТК імені Олега Антонова
Виробник Ташкентське авіаційне виробниче об'єднання імені В. П. Чкалова
Головний конструктор О. Я. Білолипецький
Перший політ 27 лютого 1965
Початок експлуатації січень 1969
Статус експлуатується
Основні експлуатанти ВПС СРСР
Інші експлуатанти Авіакомпанія «Авіалінії Антонова»,
ВПС Росії
Роки виробництва 19661975
Одиниць вироблено 68
Commons-logo.svg  Зображення у ВікіСховищі

Ан-22 «Антей» (дав.-гр. ὁ Ἀνταίος — з кодифікації НАТО: Cock — «Півень») — радянський турбогвинтовий, широкофюзеляжний, транспортний літак. Створений 1965 року в Києві Авіаційним науково-технічним комплексом ім. О. К. Антонова. Літак встановив 41 світовий авіаційний рекорд.

Історія створення[1][ред.ред. код]

Роботи по літаку Ан-22 (на той час «виріб 100») почалися в 1960 році, очолив їх заступник головного конструктора О. Я. Білолипецький. Вантажна кабіна проектувалася з урахуванням всієї наявної в країні військової і цивільної техніки масою до 50т. Щоб знизити крутний момент при відхиленні керма, було застосовано двокілеве оперення. Для можливості експлуатації з ґрунтових аеродромів застосовано багатоколісне шасі з пневматики низького тиску. Літак планувалося обладнати чотирма турбогвинтовими двигунами НК-12МВ з гвинтами АВ-90 діаметром 6,2 м.

У серпні 1961 року відбулося засідання макетної комісії з «виробу 100». У 1963 році почалося виготовлення першого прототипу, який був готовий до літа 1964 року. 18 серпня 1964 відбулася передача першої машини на льотні випробування. З цього моменту новий літак отримав позначення Ан-22 «Антей». У зв'язку з тим що нові гвинти ще не були достатньо випробувані, перший літак обладнали гвинтами АВ-60.

Перший політ Ан-22 здійснив 27 лютого 1965, за штурвалом якого був екіпаж у складі командира Ю. В. Курліна, другого пілота В. І. Терського, штурмана П. В. Кошкіна, бортінженера В. М. Воротнікова, бортелектрика М. П. Раченко, бортрадиста Н. Ф. Дробишева і провідного інженера з випробувань В. Н. Шаталова, з аеродрому Київського авіазаводу в Святошині. Посадку літак провів на військовому аеродромі в м.Узин Київської області. Перша публічна демонстрація літака відбулася 15 червня 1965 на авіасалоні в Ле Бурже.

Серійне виробництво Ан-22 було організовано на Ташкентському авіазаводі. Перші «Антеї» стали надходити у ВПС у січні 1969 року. Виробництво літака тривало до січня 1976 року. З листопада 1965 року по січень 1976 було випущено 66 «Антеїв», з них 22 — у варіанті Ан-22А

Конструктивні особливості[ред.ред. код]

  • Суцільнометалевий моноплан, з верхнім розташуванням крила. Двоплощинний хвіст — ця конструкція зменшила навантаження на задню частину фюзеляжу, жорсткість якого була знижена широким вантажним люком.
  • Потужність двигунів передавалась на два співвісних чотирьохлопатєвих гвинта, що обертаються у протилежних напрямках (коефіцієнт корисної дії подібної схеми наближається до 90 відсотків).
  • Система керування шасі дозволяє змінювати тиск у камерах коліс, що дозволяє пристосовуватися до покриття злітно-посадкової смуги (на бетоні — високий тиск у камерах, на ґрунті — низький).
  • Система керування аеродинамічними поверхнями — змішана, троси і допоміжна гідравлічна система (у випадку відмови гідравлічної системи можливим було б посадити літак керуючи лише тросовими тягами).
  • Чотири турбогвинтових двигуна НК-12МА, з гвинтами АВ-90 конструкції Миколи Кузнєцова загальною потужністю 60 тисяч кінських сил.

Технічний опис[2][ред.ред. код]

Вантажна кабіна літака Ан-22
Ан-22 на міжнародному авіасалоні МАКС-2009

Фюзеляж[ред.ред. код]

Силова конструкція фюзеляжу складається з набору стрингерів, шпангоутів і балок. Фюзеляж складається з 4-х частин: носова, середня, хвостова і закінцівка. Носовий відсік герметичний. У ньому розташована двопалубна кабіна екіпажу. На нижній палубі, в носовій частині розташована кабіна штурмана, а за нею два кубрика пасажирської кабіни. На верхній палубі, в носовій частині розташована кабіна решти членів екіпажу, а за нею третій кубрик пасажирської кабіни. Аварійний вихід з літака екіпажем здійснюється через похилий тунель. Середній відсік герметичний. У ньому розташована вантажна кабіна. Вантажна підлога з рифленим настилом з титанового сплаву. Похила трап-рампа, що встановлюється на різних рівнях, дозволяє здійснювати завантаження техніки, як із землі, так і з платформи або кузова автомобіля. Хвостовий відсік герметичний. Він включає частину вантажної кабіни, вантажний люк, що закривається рампою з задньою стулкою. Четвертий негерметичний відсік утворює хвостову закінцівку фюзеляжу.

Крило[ред.ред. код]

Ан-22 Авіакомпанії «Авіалінії Антонова» заходить на посадку

Крило — трапецієподібної форми в плані, кесонного типу. Технологічно розділене на сім частин: центроплан, чотири середні та дві відокремлювані частини. По всьому розмаху задньої кромки відокремлюваних частин розташовується елерон з сервокермом і сервокомпенсаторами. Весь розмах задньої кромки середніх частин займає двухщелевий закрилок з дефлектором. Крило складається з трьох лонжеронів, в центроплані і середніх частинах, і двох — у відокремлюваних частинах, набору нервюр, верхніх і нижніх пресованих панелей. Середні частини несуть на собі двигуни.

Хвостове оперення[ред.ред. код]

Хвостове оперення — вільнонесуче, складається з стабілізатора з кермом висоти і двох кілів з кермом напрямку. Силовий набір стабілізатора і кожного кіля складається з двох лонжеронів, нервюр і панелей. Кермо висоти і кожне кермо напряму — однолонжеронне з нервюрами і хімічно фрезерованою обшивкою, мають сервокермо.

Шасі[ред.ред. код]

Двигуни Ан-22. Вид з низу.

Шасі літака — триопорне: дві головних опори і одна передня. Кожна головна опора складається з трьох двоколісних стійок, що стоять один за одним, з важільною підвіскою, двох гальмівних коліс, амортизаторів, гідроциліндрів забирання та випуску шасі. Така установка коліс і має значні переваги (плавне перекочування через нерівності ВПП і рульових доріжок). На Ан-22 передбачено не тільки одночасний, але і роздільний випуск/прибирання основних стійок шасі. Передня стійка має амортизаційну стійку, два гальмівних колеса з важільною підвіскою, рульовий механізм і гідроциліндр збирання та випуску шасі. На шасі використовують високопрофільні пневматики низького тиску. Робочий тиск в пневматика шасі становить 5 кгс/кв.см.

Силова установка[ред.ред. код]

Гвинти Ан-22.

Силова установка складається з чотирьох турбогвинтових двигунів НК-12МА з повітряними гвинтами АВ-90 і турбостартерів ТС-12МА. Потужність кожного двигуна на злітному режимі — 15265 к.с. Двигуни розміщені так, що 45% площі крила інтенсивно обдуваються гвинтами, за рахунок чого несні властивості крила збільшилися майже на 30%. Паливо розміщується в 20 м'яких баках, 14 з них у центроплані і ще 6 у обтічниках шасі, а також у 10 крилових баках-відсіках. Баки розбиті на чотири групи, кожна з яких живить свій двигун. Місткість паливних баків — 127619 л. Масляна система кожного двигуна має бак ємністю 198 л.

Гвинт[ред.ред. код]

Ан-22 оснащений співвісними чотирьохлопатєвими здвоєними повітряними гвинтами АВ-90. Діаметр гвинтів 6,2 м. Передній гвинт обертається вправо, а задній — вліво. Гвинти оснащені гідромеханізмами регулювання кута установки лопатей у польоті і електрогідравлічною системою флюгування, що працює як в автоматичному, так і в ручному режимах.

Кабіна екіпажу Ан-22.

Управління[ред.ред. код]

Вантажний люк Ан-22.

Керування літаком подвійне, змішане. У фюзеляжі проводка тросова, а в крилі і хвостовому оперенні — жорстка з дюралюмінієвих тяг. У систему управління кермом і елеронами включені двокамерні необоротні гідропідсилювачі, автомати завантаження з електромеханізмами тріммерного ефекту. Передбачена можливість переходу на ручне серворульове управління при відмові бустерної системи. Є можливість стопоріння керма, елеронів, закрилків і механізму повороту коліс передньої стійки при стоянці літака.

Вантажно-розвантажувальні засоби[ред.ред. код]

Комплекс бортових вантажно-розвантажувальних засобів складається з: трап-рампи, яка є також нижньою стулкою вантажного люка, рольганги, двох монорейкових електротельферів, вантажопідйомністю до 2500 кг. Похила трап-рампа, що встановлюється на різних рівнях, дозволяє здійснювати завантаження техніки, як із землі, так і з платформи або кузова автомобіля. Електротельфери здатні піднімати із землі і пересувати по фюзеляжу несамохідні вантажі. Ан-22 здатний десантувати парашутним способом техніку і озброєння масою до 22 т. Передбачена можливість перевезення вантажів на зовнішній підвісці під крилом. Літак Ан-22 N01-01 обладнаний для перевезення великогабаритних вантажів на зовнішній підвісці над фюзеляжем.

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Джерело: [2]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 5-6 чоловік
  • Пасажиромісткість: 29 осіб, які супроводжують вантаж або 290 солдатів або 206 поранених або 151 парашутист-десантник.
  • Вантажопідйомність: 60000 кг
  • Довжина: 57,31 м
  • Висота: 12,54 м
  • Розмах крила: 64,40 м
11240 кВт
  • Повітряний гвинт: АВ-90
  • Діаметр гвинта: 6,20 м


Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість: 650 км/год
  • Крейсерська швидкість: 580 км/год
  • Практична дальність: 5225 км
  • Перегінна дальність: 8500 км
  • Практична висота польоту: 9000 м
  • Довжина розгону: 1460 м
  • Довжина пробігу: 800-1040 м



Модифікації[ред.ред. код]

  • Ан-22 — базовий
  • Ан-22А — літак із збільшеним до 80 т комерційним навантаженням і злітною масою 250 т (проект). Планувалося підсилити конструкцію і форсувати двигуни до 18000 к.с. Розроблявся в 1966 році.
  • Ан-22А — доопрацьований. Відрізнявся повітряними стартерами. Виготовлено 28 літаків.
  • Ан-22ПЗ («перевізник») — літак для перевезення великогабаритних деталей Ан-124 і Ан-225 на зовнішній підвісці. У 19801983 роках переобладнано 3 літаки.
  • Ан-22ПЛО — надважкий маловисотний літак протичовнової оборони з ядерною силовою установкою (проект). Розроблявся з жовтня 1965 року. Його силова установка включала малогабаритний реактор з біозахистом. На зльоті та посадці використовувалося звичайне паливо, а в польоті роботу двигунів забезпечував реактор. Розрахункова дальність польоту 27500 км.
  • Ан-22ПС — пошуково-рятувальний (проект). Розроблявся в 1967 році.
  • Ан-22Р — носій міжконтинентального авіаційно-ракетного комплексу (проект). Розроблявся в 19691970 роках.
  • Ан-22Ш — літак з розширеним за центропланом фюзеляжем до 9,6 м (проект).
  • Ан-122 — літак із збільшеним до 120 т комерційним навантаженням і дальністю польоту 2500 км.
В грудні 2016 року транспортний літак Ан-22 «Антей» (UR 09307) авіакомпанії «Авіалінії Антонова» виконав програму з перевезення вантажів з Європи до Республіки Малі. Сім разів літак приземлявся на ґрунтову смугу аеропорту Гао.

Експлуатація[ред.ред. код]

У 19651975 роках було вироблено 68 літаків цього типу, які активно експлуатувалися ВПС СРСР протягом наступних двадцяти років. З 2-ї половини 1980-х поступово виводяться з експлуатації, масове списання машин відбулося в 19971999 роках. Станом на початок 2008 року використовується 8 Ан-22: 7 належать ВПС Росії, ще один експлуатується Авіакомпанією «Авіалінії Антонова». Бортові номери літаків, які «відзначилися» в МВЗ: 08832, 09309, 09328, 09329, 09332, 09342, 09344.

12 лютого 2016 р. відбувся політ відновленого літака, який перед тим підіймався в повітря у 2009 р. В подальшому борт буде перефарбований і переданий у експлуатацію «Авіалініям Антонова»[3][4]

Катастрофи та аварії[ред.ред. код]

За даними на лютий 2011 року було втрачено 9 літаків типу Ан-22 «Антей»[5].

Дата Бортовий номер Місце катастрофи Жертви Короткий опис
18.07.70 СРСР 09303 Атлантичний океан 22/22 Рейс Іваново — Чкаловський — Рейк'явік — Галіфакс — Ліма, розбився через 47 хвилин після вильоту з а/п Кефлавік, причини не встановлені
19.12.70 СРСР 09305 Індія Панагар 12/12 Один з гвинтів розлетівся на частини, осколки пошкодили кабелі керування і літак не зміг здійснити аварійну посадку
21.12.76 СРСР 09318 СРСР Аеродром Сеща  ?/? Випробувальний політ, надмірне відхилення керма, ковзання і звалювання
08.06.77 СРСР 09349 СРСР Аеродром Сеща 0/?. При зльоті викотився за межі ВПП і згорів, було застопорене кермо висоти
06.06.80 СРСР 09311 СРСР Внуково 3/? Пожежа через перегрів АКБ, знеструмлення, аварійна посадка на ґрунт
13.03.87 СРСР 09334 Ефіопія Аддис-Абеба 0/7 Груба посадка, відновлений і переправлений на зберігання до Музею ВПС Моніно
11.11.92 Росія 09303 Росія Мигалово 33/33 Передчасне прибирання закрилків при зльоті на перевантаженому літаку
19.01.94 Росія 09331 Росія Мигалово 7/9 Розбився незабаром після зльоту через проблеми з управлінням елеронами
28.12.10 Росія 09343 Росія Тульська область 12/12 Технічна несправність[6]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  • Андрєєв І. Повітряні гіганти // Техника — молоді.- 1977.- № 10. — С. 50-51.
  • Беляєв В. В., Ільїн В. Є. Російська сучасна авіація. — М.: АСТ, «Астрель», 2001. — С. 9-13.
  • Військова авіація. — Кн. 2. — Мн.: «Попуррі», 1999. — С. 99-101.
  • Заярин В. М., Краснощьоков А. Н. Античний герой XX століття // Авіація і Час. — 1997. — № 5. — С. 4-20.
  • Ільїн В. Є. Військово-транспортна авіація Росії. — М.: АСТ, «Астрель», 2001. — С. 45-59.
  • Лагутін О. В. Літак на столі. — 2-е видання., випр. і доп. — Київ: «АероХоббі», 1997. — С. 121–122.
  • Оперативно-стратегічний військово-транспортний літак Ан-22 «Антей» // Авіація і космонавтика. — 2003. — № 8. — С. 34-35.
  • Якубович Н. В. Антей не із легенди // Крила Батьківщини. — 1997. — № 1.
  • Якубович Н. В. Всі літаки О. К. Антонова. — М.: АСТ, «Астрель», 2001. — С. 130–150.

Примітки[ред.ред. код]