Апейрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Апейрон (грец. ἄπειρον, «безкінечне, безмежне») — без'якісне матеріальне першоджерело; нескінченність у просторі і часі.

Термін введений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення нескінченності матеріального першоджерела — апейрон перебуває у вічному русі, виділяючи протилежності — тепле й холодне, в боротьбі яких виникають якісно визначені тіла.

Поняття «апейрон» — важливий крок у розвитку філософії на шляху до уявлень про матерію, порівняно з ототожненням першоджерела з конкретною речовиною у Фалеса чи Анаксімена.

  • У піфагореїзмі — невизначена, безформна початкова точка.
  • Платон характеризує його як щось абсолютно невизначене, позбавлене дійсного буття.
  • Демокрит вживав термін для визначення нескінченного абсолютного простору.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]