Апендицит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Апендицит
Acute Appendicitis.jpg
Збільшений, запалений апендикс, повздовжній розріз.
МКХ-10 K35 — K37
DiseasesDB 885
MedlinePlus 000256
eMedicine med/3430 emerg/41
ped/127
ped/2925
MeSH C06.405.205.099

Апендици́т — захворювання, що зумовлюється запаленням апендикса — червоподібного відростка сліпої кишки; спричиняється мікроорганізмами (гол. чин. — кишковою паличкою, стафілококом, стрептококом), які проникають в стінку відростка здебільшого з порожнини кишечника (рідше потрапляють з крові або лімфи). Захворювання на Аспекти хірургічного лікування апендициту та його ускладненнь досліджували: О. О. Бобров, І. І. Греков, С. І. Спасокукоцький, М. М. Волкович та ін.

Класифікація[ред.ред. код]

За перебігом апендицит буває гострий та хронічний.

Гострий апендицит починається раптово; з'являється більш або менш різкий біль у правій половині живота, більше внизу. Інколи, напад болю починається у верхній ділянці живота або біля пупка (згодом біль переміщується в праву здухвинну ділянку живота — симтом Кохера). Нерідко виникають нудота і одноразове блювання. Випорожнення найчастіше затримується, у дітей буває одноразовий пронос. Внаслідок подразнення нервів очеревини виникає захисне напруження м'язів живота (дефанс) — спочатку в правій здухвинній ділянці, а потім і поза нею. Легке натискування на стінку живота рукою і швидке відняття її спричиняє різкий біль (Симптом Щьоткіна — Блюмберга). Загальна температура тіла трохи підвищується або залишається нормальною, пульс частішає, кількість лейкоцитів у крові збільшується. При наявності таких ознак потрібний негайний лікарський нагляд. Категорично забороняється застосовувати проносні, клізми, болезаспокійливі засоби та спазмолітики, оскільки вони можуть змазати дійсну клінічну картину.

Ознакою хронічного апендициту є постійний ниючий біль в правій здухвинній ділянці живота, розлади діяльності кишечника та ін. В даному випадку може розвинутись апендикулярний інфільтрат, лікування якого виключно консервативне.

Лікування[ред.ред. код]

При гострому апендициті показано негайне оперативне лікування . При своєчасному проведенні ця операція звичайно не супроводжується ускладненнями; якщо її не зробити вчасно, може розвинутись перфорація або некроз відростка, що нагноївся, з розвитком розлитого перитоніту (запалення очеревини).

Хірургічне лікування[ред.ред. код]

Апендектомія, тобто видалення апендикса.

Лапароскопічна апендектомія[ред.ред. код]

З розвитком технологій та вдосконаленням даного методу, лапароскопічна апендектомія може застосовуватись для лікування як неускладненого так і ускладненого апендициту. Цей метод мінімізує механічні пошкодження шкіри і внутрішніх органів, що в свою чергу зменшує тривалість та вираженість післяопераційного больового синдрому, загальну тривалість перебування в лікарні та тривалість післяопераційної реабілітації.

На даний момент існує декілька методів проведення малоинвазивної операції. Типово операція виконується через три отвори (від 3 до 10 мм кожен). В ділянці пупка через отвір (від 5 мм до 10мм) вводиться лапароскоп для проведення першого етапу операції, власне заключної візуальної діагностики. Після проведеної діагностики, при потребі, через два додаткових отвори (від 3 мм до 5мм) вводяться два робочі інструменти для проведення завершального етапу операції — видалення апендикса.

Відкрита апендектомія[ред.ред. код]

Лапаротомія є класичним методом доступу для проведення апендектомії. Проводиться, за звичай, через один пошаровий (від 5 до 7 см) розріз в правій пахвинній ділянці, який забезпечує добру візуалізацію ділянки в якій типово розміщений апендикс. При атипових варіантах розміщення або ускладнених формах апендициту, розріз може бути розришений, задля зменшення механічного ушкодження внутрішніх органів.

Можливі післяопераційні ускладнення[ред.ред. код]

а) ранні — кровотеча в черевну порожнину (з кукси брижі відростка), кровотеча у просвіт товстої кишки (з кукси відростка), неспроможність кукси відростка з розвитком невідмежованого (розлитого) перитоніту, постапендикулярний запальний інфільтрат у правій здухвинній ділянці, нагноєння післяопераційної рани, рання спайкова кишкова непрохідність, емболія легеневої артерії; б) пізні — злукова кишкова непрохідність, лігатурні, кишкові нориці, постапендикулярний запальний інфільтрат, післяопераційна вентральна грижа.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Результаты лапароскопической аппендэктомии при аппендикулярном абсцессе. — Кочкин А. Д.  2008 УДК: 616.346.2-022.3-089.87-072.1
  • Волкович Н. М. Аппендицит. — К., 1926.
  • Кримов О. П., Крамаренко Ю. Ю. Спеціальна хірургія. — Вид. 2. — К., 1948.
  • Ковтунович Г. П. Диагностика и лечение аппендицита // Новий хирургический архив. — 1957. — № 4.
  • Бржозовский А. Г. Частная хирургия. — Изд. 3. — Москва, 1954.
  • Шпитальна хірургія / Ред. Л. Я. Ковальчук та ін.- Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.- 590 с.(С.360-370) ISBN 966-7364-02-X
  • Скрипниченко Д. Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (С.487-502) ISBN 5-11-003837-6