Апо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Апо
The Ring of Mt. Apo.jpg
«Дідусь» філіппінських гір
6°59′15″ пн. ш. 125°16′15″ сх. д. / 6.98750000002777760° пн. ш. 125.27083333335778548° сх. д. / 6.98750000002777760; 125.27083333335778548Координати: 6°59′15″ пн. ш. 125°16′15″ сх. д. / 6.98750000002777760° пн. ш. 125.27083333335778548° сх. д. / 6.98750000002777760; 125.27083333335778548
Тип Стратовулкан
Країна Flag of the Philippines.svg Філіппіни
Місце знаходження Давао[1]
Південний Давао[1]
Гори Apo–Talomod
Висота 2954 м
Ізоляція 905 км[2]
Останнє виверження невідомо
(ймовірно голоцен)
Вперше підкорений 10 жовтня 1880 р. (Дон Хоакін Раяль)
Ідентифікатори і зовнішні посилання
GeoNames 1730340
peakbagger.com 11028
Global Volcanism Program 271030
Апо. Карта розташування: Філіппіни
Апо
Апо

CMNS: Апо у Вікісховищі

Апо (тагал. Apo) — вулкан на острові Мінданао, Філіппіни. Найвища точка Філіппінських островів (2954 м). Розташований на межі між провінціями Північний і Південний Давао, на хребті Матутум-Апо, що входить у систему Центральних Кордильєр.

Географія[ред. | ред. код]

В геологічному плані є сукупністю давнього кратера Петітл Мак Кінлей і молодого стратовулкана Апо. Останній складний андезитами і їх пірокластами, складається з трьох злитих  конусів, насаджених на меридіональний розлом. Пізніші утворення на північно-східному схилі покриті базальтами. На вершині вулкана утворилося озеро діаметром 500 м.

Вулкан знаходиться в сольфатарній стадії. Температура сольфатару становить 100—300°С. Фумарольна активність присутня на висоті 2400 метрів на західному схилі вулкана.

Вулкан розташований на території національного парку Апо (Маунт-Апо), площею 77 тисяч га, де збереглися вічнозелені тропічні диптерокарпові ліси, рідкісні ендеміки і релікти Філіппін.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Велика радянська енциклопедія
  • В. А. Апродов. Вулкани. — М: «Думка», 1982.
  • Географічний енциклопедичний словник: Географічні назви / Гл. ред А. Ф. Трешников; Ред. кіл.: Е. Б. Алаєв, П. М. Алампиев, А. Р. Воронов та ін — М: Сов. енциклопедія, 1983. — 33 С.. — 538 с. — 100 000 прим

Посилання[ред. | ред. код]

Ультра-піки