Апокрисіарій
Апокрисіарій або поклисар (грец. ἀποκρισιάριος — той хто приносить відповідь; лат. responsalis) — посол, посланник, адвокат у справах церковних, дипломатична посаду в Візантійській імперії. В церковно-адміністративному значенні апокрисіарий — це повноважний представник архієрея або настоятеля монастиря при дворі імператора і вищих цивільних або церковних установах. Апокрисіарій був посередником між вищим духовенством і імператором. Апокрисиарії супроводжували своїх архієреїв при відвідуванні їх двору імператорів. Церковні апокрисіарії відомі у Візантії з V століття. Імператор Юстиніан I надав їм право фінансового та дисциплінарного нагляду над головами місцевих церковних адміністрацій у 1-й половині VI століття.[1]. Помісні церкви (Римська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська), митрополії і архієпископії мали в Константинополі постійних апокрисіаріїв. Через них вони мали зв'язок з імператором, приносили свої клопотання і отримували розпорядження імператора. Посаду апокрисіарія займали: Анатолій (Патріарх Константинопольський), Анастасій I (Патріарх Антіохійський), Вигілій (папа римський), Іван III Схоластик, Григорій I (папа римський), Анастасій Апокрисіарій, Мефодій I (Патріарх Константинопольський), Димитрій II Хоматіан. Патріарх Філофей посилав свого апокрисіарія — протодиякона Георгія Пердику на Русь в XIV столітті.
В даний час немає посади апокрисіарія в Православній церкві, але в Англіканській церкві це назва збереглася (як посланник архієпископа); у Католицькій церкві близька до апокрисіарія є в даний час посада нунція.
- ↑ Codex Iustiniani. I 3; Nov. 6. 2-3; 123. 25.
- Полный Православно-Богословский энциклопедический словарь, под редакцией Сойкина 1912 год, том 1 , стр 202.
- Полный церковно-славянский словарь под редакцией прот. Г. Дьяченко стр. 20 [Архівовано 4 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Православная энциклопедия [Архівовано 19 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Материалы для словаря древне-русскаго языка по письменным памятникам : труд И. И. Срезневского. Т. 2 1902 год стр. 1107 [Архівовано 4 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Полный церковнославянский словарь под редакцией прот. Г. Дьяченко стр. 446 [Архівовано 4 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера [Архівовано 23 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Emereau A. Apokrisiaires et apokrisiariat: Notes de l’apocrisiariat, ses variétés à travers l’histoire: Les apocrisiaires en Orient // EO. 1914. T. 17. P. 289—297, 542—548
- Pargoire J. // DACL. T. I/2. Col. 2537—2555; Treitinger O. Apokrisiarios // RLAC. Bd. 1. S. 501—504
- Beck. Kirche und theol. Literatur. S. 103; Apokrisiarios // ODB. Vol. 1. P. 136; Apokrisiar // LTK. Bd. 1. Sp. 824.