Аполлонов Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олексій Іванович Аполлонов
Oleksiy-apollonov.jpg
Дата народження 6 квітня 1962(1962-04-06) (55 років)
Місце народження Київ
Національність Україна Україна
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Сайт Персональний сайт

Олексíй Івáнович Аполлóнов (6 квітня 1962, Київ) — український живописець, графік. Живе й працює в Києві.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в 1962 році в Києві в мистецькій родині. Вчився в художній студії видатного майстра українського модерну Віктора Зарецького. Закінчив Українську академію мистецтва у 1986 р., Київ (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) за спеціальністю монументальний живопис в класі Віктора Шаталіна. Член Національної спілки художників України з 1992 р.

Дружина – художниця Олена Придувалова.

Творчість[ред.ред. код]

Його творчість відрізняється багатою палітрою жанрів – примітивізм, абстрактний, нефігуративний живопис, портрети й натюрморти, сюжетні композиції, пейзажі. Експериментував з коліром під впливом фовістів.[1] Чільне місце у творчості художника посідають біблійні мотиви.»[2]

Один з членів-фундаторів творчого об'єднання групи «Синій Жовтень».

У своєму ставленні до мистецтва художник підкреслює важливість подиву, зацікавленості митця в світі навколо нього в усьому його різнобарв'ї, захопленості своєю роботою:

« Головне — захопленість. Художник має бути враженим і захопленим. Усі ми — імпресіоністи, по суті. Всі ми вражені — життєвими обставинами, мистецтвом своїх колег, навіть інтернетом чи телебаченням — це все джерело натхнення. Інша справа — що ти обереш і як подаси. Ти під час роботи маєш бути постійно здивованим. Тут таємниці немає. Якщо цікаво тобі — тоді цікаво й усім.[3]  »
« Художник — це все одно ремесло. А всяке ремесло — це робота. Із Середньовіччя тут нічого не змінилося. Усе має право бути, все цікаво, все гідне уваги, і ніяких проблем я з цим не бачу. Але поки є стіни, то картини на них мають бути. Поки є стіна — є й художник.[4]  »

Живописні цикли[ред.ред. код]

Серії «Євангелісти», «Абстрактний цикл» (1991–93), «Портрети» (1994–95), «Майстерня художника» (1995–96), «Інфанти» (1996–97), «Самотність», «Човни», «Міський пейзаж», «Купель» (усі – 1997–98), «Біблійні сюжети», «Повернення сина», «Ванна кімната» (усі – 1998–99), «Кримські канікули» (2002, Галерея РА, Київ)[5], «Біополе» (2016)[6].

Цикл "Інфанти" — це не тільки омаж славетному полотну Веласкеса, яке надихало багатьох живописців XX століття, як то Мілле, Пікассо, Сальвадор Далі, Франц фон Мач тощо, але, за словами мистецтвознавця Дани Пінчевської, цей цикл є «розмовою про аристократію в країні, де немає ніякої аристократії. Це бесіда про шедевр з колекції одного з найкращих музеїв Києва, - міста, де народився і виріс художник. Зрештою його "Інфанта" — це міркування про те, як бути з довершеністю художньої форми в контексті художнього дискурсу, який мало переймається питаннями довершеності форми»[7], .

Графіка[ред.ред. код]

Серії «Художник і модель» (1991–93)[8], «Створення людини», «Полювання», «Художник та муза» (усі – 1998–99).

Роботи в музеях та галереях[ред.ред. код]

Твори зберігаються в Київському музеї російського мистецтва (Київ, Україна), Запорізькому художньому музеї (Запоріжжя, Україна), Карась Галереї (Київ, Україна), Галереї «Триптих» (Київ, Україна), Галереї «RA» (Київ, Україна)

Цікаві факти[ред.ред. код]

У 2007 році підписав звернення до Президента України «Захистимо Андріївський узвіз».[9]


Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]