Апоплексія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Апопле́ксія, апоплектичний інсульт, «удар» (грец. αποπλησσω — уражаю ударом) — хворобливий стан, що настає внаслідок крововиливу в головний мозок або під оболонки мозку. Хворий раптово непритомніє, лице його стає багрово-червоним або, навпаки, блідим; дихання хрипляче, часте, пульс уповільнений, напружений; часто буває блювання, іноді криваве; сечовиділення й випорожнення затримане або стає мимовільним; зіниці на світло не реагують. Такий стан триває від кількох годин до 2—3 діб і іноді закінчується смертю. Тонус м'язів і рефлекси спочатку знижені, пізніше підвищуються.

Апоплексія призводить до паралічу половини тіла або окремих кінцівок, паралічу лицьового нерва (перекривлення рота), розладів чутливості, зору, слуху, до порушення мови.

Апоплексія настає при підвищеному кров'яному тиску, при атеросклерозі, на ґрунті сифілітичних уражень судин головного мозку, при травмах тощо.

Іноді крововилив відбувається при просочуванні крові крізь непошкоджену стінку судин. Кров, що вилилась з судин, здавлює мозкову тканину, яка пізніше руйнується. Безпосередньою причиною А. найчастіше є фізичне або емоційне напруження.

Лікування — повний спокій, вдихання кисню, призначення серцевих засобів та засобів, що знижують кров'яний тиск. Лікування наслідків А. — масаж, гімнастика, фізіотерапія.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]